13.03.2024 року м. Дніпро Справа № 912/3033/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Чус О.В., Мороз В.Ф.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Ускова О.В. - адвокат
від третьої особи ( ТОВ "Маркхолдер" ): Гриценко Ю.В. - адвокат
від відповідача: не з'явився
від ОСОБА_1 : Захарченко І.В. - адвокат
від Білого Д.Б.: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційні скарги
Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни та
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р.
( суддя Н. М. Коваленко, м. Кропивницький,
повний текст рішення складений та підписаний 09.11.2022 р.)
у справі
за позовом:
Акціонерного товариства
“Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні Позивача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер",
м. Запоріжжя
до відповідача:
Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни,
м. Кропивницький
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні Відповідача:
ОСОБА_1 ,
м. Кропивницький,
ОСОБА_2 ,
м. Кропивницький
про заборону використання знаків для товарів та послуг,
1. Короткий зміст позовних вимог.
ТОВ «Маркхолдер» у жовтні 2019 році звернулося до суду з позовом до Підприємця (з урахуванням заяви про зміну предмета позову ) про заборону використання знаку для товарів і послуг шляхом заборони Відповідачу використовувати в будь-який спосіб, будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 р. № 124382, зокрема, але не виключно: нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення; під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про незаконне використання Підприємцем товарного знаку «УКРЗОЛОТО» за місцем здійснення його господарської діяльності шляхом нанесення знаку на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: по вул. Шевченка, 13, оскільки Відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ «Маркхолдер».
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. у справі № 912/3033/19 позов задоволено частково. Заборонено Фізичній особі-підприємцю Демченко Ірині Вікторівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 р. № 124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» 1 921,00 грн. судового збору та 19 612,80 грн. витрат на судову експертизу.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Демченко І.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", а отже права Позивача щодо виключного права використання Торгового знаку порушені Відповідачем. Відмовляючи частково в задоволенні позову, господарський суд послався на те, що Позивач просить заборонити Відповідачу використовувати позначення у будь-який спосіб, що не є правомірним в даному випаду, оскільки Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено й інші способи використання зареєстрованого знака для товарів і послуг, які не стосуються встановленого у справі порушення прав Позивача ( нанесення позначення на вивіску ) та у ч. 6 ст. 16 вказаного Закону передбачені випадки правомірного використання без дозволу власника свідоцтва.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Демченко Ірина Вікторівна, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.
Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що ФОП Демченко І.В. у відзиві заперечила проти позову вказуючи на те, що вивіска з позначенням «УКРЗОЛОТО» по вул. Шевченка, 13 в м. Кропивницький де вона здійснює господарську діяльність з продажу ювелірних виробів, не є Торговим знаком, а відповідно і позначенням товарів ( робіт, послуг ), оскільки вивіска з позначенням «УРКЗОЛОТО» за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є співвласниками твору образотворчого мистецтва у вигляді «Зображення логотипу» «УКРЗОЛОТО» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 68218 від 11.10.2016 р., також вказувала на те, що не замовляла та не монтувала вивіску з позначенням «УКРЗОЛОТО».
При цьому Скаржник зазначає, що вказане «Зображення логотипу» «УКРЗОЛОТО» використовує інший суб'єкт господарювання ФОП Колісник К.С., як твір образотворчого мистецтва у вигляді вивіски.
Водночас, на думку Скаржника, на час подання позову до суду 30.10.2019 р. не існувало порушеного права ТОВ «Маркхолдер» з боку ФОП Демченко І.В. у той спосіб на який вказує Позивач, а надані суду докази по справі № 912/3033/19 не підтверджують використання нею позначення «УКРЗОЛОТО» шляхом нанесення його на вивіску по вул. Шевченка, 13 в м. Кропивницький та при пропонуванні до продажу та/або продажу ювелірних виробів.
Скаржник наголошує на тому, що акт фіксації № 2 від 06.11.2019 р. складений без участі ФОП Демченко І.В., на підставі наказу директора ТОВ «Мархолдер» № 2177 від 30.10.2019 р. в день подання позову до суду і не доводить того, що ФОП Демченко І.В. нанесла позначення «УКРЗОЛОТО» на вивіску за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13 чи пропонувала до продажу та/або продавала ювелірні вироби під позначенням «УКРЗОЛОТО».
Крім того, з 15.02.2020 р. ФОП Демченко І.В. не знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13, що вже на той час з урахуванням заявлених вимог було підставою для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору.
Скаржник вважає, що додані до позову ксерокопії товарного чеку від 24.10.2019 р. та розрахункової квитанції серії АВБ № 019416 від 24.10.2019 р., в якості доказів неправомірного використання позначення «УКРЗОЛОТО» шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину не можуть підтверджувати факту такого нанесення, оскільки Відповідач ніколи не складала і не підписувала цих документів.
На переконання Скаржника судом не враховано те, що ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" такого способу використання торгового знаку, як здійснення торгівельної діяльності у місці розташування вивіски, не визначено.
Скаржник зазначає, що суд приймає, як належний доказ висновок експерта від 18.08.2020 р. № 3621/20 53/20440/20-53 у справі № 912/3033/19, в той же час, питання поставлені судом експерту, так само, як і відповіді, надані експертом, не стосуються предмету доказування. Належним способом захисту у даних правовідносинах є не правова охорона об'єкта права інтелектуальної власності, через можливе використання його третіми особами, а захист авторського права на об'єкт права інтелектуальної власності у зв'язку з наявністю у відтвореному позначенні «УКРЗОЛОТО» елементів декількох об'єктів права інтелектуальної власності.
Відтак, на думку Скаржника, суд першої інстанції захистив майнове право ТОВ «Маркхолдер» на Торговий знак «УКРЗОЛОТО», який належить йому на праві власності відповідно до Свідоцтва № 124382 від 25.06.2010 р., порушивши при цьому майнове право громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Твір образотворчого мистецтва у вигляді «Зображення логотипу» «УКРЗОЛОТО», що належить їм на праві власності.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ТОВ «Мархолдер» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що 24.10.2019 р. Позивач здійснив закупівлю ювелірних виробів в ювелірному магазині «УКРЗОЛОТО», в якому здійснювала господарську діяльність саме Відповідач, про що свідчать товарний чек та розрахункова квитанція, видані 24.10.2019 р.. У зв'язку з вищевикладеними обставинами, Позивач у жовтні 2019 року звернувся до суду з позовом, обравши спосіб захисту порушеного права - заборону використання торгового знаку. 30.06.2021 р. між Позивачем ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей» було укладено Договір про передачу прав власності на торговельні марки ( на знаки для товарів і послуг ). Отже, АТ «Цефей» набув право власності на торговельний знак «УКРЗОЛОТО» 27.10.2021 р., а тому є правонаступником ТОВ «Маркхолдер».
Товариство зазначає, що Ліцензійний договір від 02.01.2019 р. не надає право ФОП Демченко І.В. використовувати ТЗ «УКРЗОЛОТО» у сфері продажу ювелірних виробів. ТОВ «Маркхолдер» також не надавав Відповідачу дозвіл на використання ТЗ «УКРЗОЛОТО». Щодо доводів третіх осіб про те, що вони мають право попереднього використання позначення «УКРЗОЛОТО», то таке право не доведене ними. Також, під час розгляду аналогічної справи № 912/3034/19 Відповідач та треті особи намагалися вже довести, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є право безоплатного використання ТЗ «УКРЗОЛОТО посилаючись на ті ж самі обставини, які зазначає Білий Д.Б. у своїх поясненнях. Проте, судами апеляційної та касаційної інстанції зазначені доводи до уваги взяті не були і на остаточне рішення в даній справі не вплинули.
Крім того, Товариство вказує на те, що висновок суду першої інстанції, що фактичне дослідження експертом декількох вивісок, що розміщені на одній будівлі, не вплинуло на результати дослідження, є правильним. Зіставивши питання, які поставлені на вирішення експертизи згідно ухвали суду від 21.01.2020 р., з питаннями, на які експертом надано відповіді у висновку, суд вірно встановив, що зі сторони експерта має місце лише певне редагування редакції питань зі збереженням їх суті, що не являється порушенням п. 4.14 Інструкції від 08.10.1998 р. № 53/5 «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень».
Також, Товариство посилається на те, що за клопотанням Відповідача ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2021 р. у справі № 912/3033/19 було задоволено клопотання Відповідача про призначення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 04.10.2021 р.; призначено додаткову судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності. 13.07.2022 р. до суду від Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності надійшла справа № 912/3033/19 з листом про неможливість проведення експертизи у зв'язку із не оплатою її вартості Відповідачем. У зв'язку з чим суд поновив провадження у справі.
Товариство наголошує, що Позивач обрав вірний і ефективний спосіб захисту і суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за частиною 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою. Отже, заявлена Позивачем вимога, з урахуванням її зміни, закріплена законом та відповідає характеру порушеного права і забезпечує поновлення порушеного права, оскільки має вплив на порушника і припиняє порушення. Крім цього, питання правомірності обраного Позивачем способу захисту вже розглядалося судами під час розгляду аналогічної справи № 912/3034/19. Також, вказані доводи Відповідача щодо невірно обраного Позивачем способу захисту вже розглядалися під час розгляду касаційної скарги у справі № 912/3034/19 за позовом ТОВ «Маркхолдер» до ФОП Колісник К.С. про заборону використання знаків для товарів і послуг, треті особи Білий Д.Б., погрібний О.Г., яка є аналогічною справі № 912/164/20.
6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Погрібний Олександр Григорович, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. у справі № 912/3033/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
7. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що ухвала господарського суду від 21.01.2020 р. про призначення експертизи взагалі не містить вихідних даних для проведення експертизи в частині опису об'єкта експертного дослідження, отже, у суду першої інстанції підстави для призначення експертизи об'єктів інтелектуальної власності були відсутні.
Водночас, на думку Скаржника, з метою виключення неоднозначності вихідних даних для проведення експертизи господарському суду до винесення ухвали про призначення судової експертизи слід оглянути об'єкт експертного дослідження і перевірити матеріали справи та в разі виявлення розбіжностей в них ознак об'єкта ( наприклад, різні за кольором зображення одних і тих самих об'єктів ) та/або розбіжностей у викладенні відомостей, які стосуються одних і тих самих фактичних даних (наприклад, щодо дати пріоритету, зображень структурних формул речовин тощо), вжити заходів до усунення цих розбіжностей в порядку, передбаченому розділом V ГПК України. Між тим, судом першої інстанції вказані розбіжності не усунуто, відтак, у експерта підстави для проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності були відсутні, а висновок експерта від 18.08.2020 р. господарський суд повинен відхилити.
При цьому Скаржник зазначає, що доказами по справі не підтверджено те, що позначення "УКРЗОЛОТО", нанесене на вивіску над вхідними дверима ювелірної крамниці за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13 ( позначення -1 ) є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України № 124382.
Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції стверджує, що у приміщенні за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13 ( позначення -1 ), на якому була розміщена вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО", ФОП Демченко І.В. використовувала останню від час пропонування товару до продажу. При цьому, суд першої інстанції посилається на те, що вказане не заперечує Відповідач у відзиві на позов від 04.12.2019 р.. Водночас, відзив на позов містить посилання на те, що «ознайомившись зі змістом позовної заяви ФОП Демченко Ірини Вікторівни не погоджується з нею і вважає, що остання не підлягає задоволенню», отже, врахування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 165 ГПК України, є безпідставним.
На переконання Скаржника не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що: у жовтні, листопаді 2019 р. ФОП Демченко І. В. використовувала позначення "УКРЗОЛОТО", нанесене на вивіску над вхідними дверима ювелірної крамниці за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13 ( позначення -1 ); позначення "УКРЗОЛОТО" шляхом нанесення на вивіску над вхідними дверима ювелірної крамниці за адресою - м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13 ( позначення -1) не знищено; на момент розгляду справи в суді ФОП Демченко І. В. не використовує позначення "УКРЗОЛОТО" під час пропонування товару до продажу.
У додаткових письмових поясненнях, Скаржник вказує на те, що при призначені експертизи не дотримано вимоги ч. 1 ст. 99 ГПК України, оскільки клопотання Позивача не мотивоване «неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними». Експертом досліджувалися фотознімки двох комбінованих позначень «Укрзолото», з описами, що мають між собою істотні розбіжності, а також фотознімки позначень «Укрзолото», зовнішній вигляд яких не описувався. Відповідачем для проведення експертизи фотознімки вивіски із спірним позначенням «Укрзолото» не було надано, оскільки вивіску було демонтовано про що було надано відповідний фотознімок та документи про припинення господарської діяльності по вул. Шевченка, 13 в м. Кропивницькому - 15.02.2020 р., тому експертом досліджувалися словесне позначення «Укрзолото» за свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010 р. та надані виключно представником Позивача фотознімки двох комбінованих позначень «Укрзолото», з описами, що мають між собою істотні розбіжності, а також надані виключно представником Позивача фотознімки позначень «Укрзолото» , зовнішній вигляд яких не описувався.
У даній справі в апеляційній скарзі акцентовано на тому, що ухвала суду від 21.01.2020 р. не містить вихідних даних для проведення експертизи в частині опису об'єкта експертного дослідження. Відповідачем самостійно фото вивіски із спірним позначенням надані не були. Отже, при проведені експертизи не дотримано вимоги п. п. 3.5., 3.9. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. за № 53/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.11.1998 р. за № 705/3145
Скаржник наголошує, що питання по ухвалі суду першої інстанції про призначення експертизи у даній справі із змінами експерта не стосуються двох комбінованих позначень «Укрзолото», одне з яких складається з елементів, розташованих в один рядок, а інше складається з елементів, розташованих в два рядки, а також позначень «Укрзолото» зовнішній вигляд яких не описувався. Також питання по ухвалі суду першої інстанції про призначення експертизи у даній справі із змінами експерта в частині питань щодо використання (відтворення) позначення «Укрзолото» на вивісці як позначення «Укрзолото» за свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010 р. є питаннями права.
Також на думку Скаржника при призначенні та проведенні експертизи не дотримано вимоги ч. 2 ст. 98 ГПК України. За таких обставин, висновок експерта не містить відповіді на питання щодо схожості позначення «Укрзолото», яке складається з елементів, розташованих в один рядок з позначенням «Укрзолото» за свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010 р. та щодо схожості позначення «Укрзолото», яке складається з елементів, розташованих в два рядки з позначенням «Укрзолото» за свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010 р., а також щодо схожості позначення «Укрзолото», зовнішній вигляд яких не описувався з позначенням «Укрзолото» за свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010 р., оскільки при призначенні та проведенні експертизи допущено істотні порушення вимог законодавства.
8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ТОВ «Мархолдер» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство зауважує, що в апеляційній скарзі Скаржником взагалі не вказано, що саме порушив суд першої інстанції, яку норму матеріального чи процесуального права, та які конкретні підстави для зміни чи скасування рішення суду. Однак, з матеріалів справи вбачається, що заперечення на ухвалу суду від 21.01.2020 р. є необгрунтованими, експертиза була призначена відповідно до вимог законодавства, а висновок експерта є належним доказом у справі. Висновок суду першої інстанції, що фактичне дослідження експертом декількох вивісок, що розміщені на одній будівлі, не вплинуло на результати дослідження, є правильним і спростовує твердження ОСОБА_1 щодо відсутності доказів у вигляді експертного висновку.
Товариство зазначає, що зібрані у справі докази свідчать про те, що станом на жовтень - листопад 2019 року, тобто, на момент звернення до суду, Відповідач за місцем розташування приміщення, в якому нею здійснювалась торгівельна діяльність з продажу ювелірних виробів, використовувала вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО", дозвіл на використання якого Позивачем не надавався. Щодо використання Відповідачем іншого позначення, то це не має відношення до даного спору та не входить в предмет доказування.
Також Товариство наголошує, що при заміни Позивача на AT «Цефей», позовні вимоги є обгрунтованими, а доводи ОСОБА_1 не змінюють рішення суду, оскільки порушення прав власника свідоцтва є доведеним матеріалами справи, а рішення суду першої' інстанції прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У письмових поясненнях, що надійшли до апеляційного суду, AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» з апеляційними скаргами Відповідача та третьої особи - ОСОБА_1 не погоджується, вважає їх безпідставними, оскільки як слідує з обставин справи, Відповідач не отримувала дозволу від Позивача на використання торгового знаку «УКРЗОЛОТО».
AT «Цефей» зазначає, що саме Відповідач вчинила незаконні дії, внаслідок чого, Позивач був вимушений звернутися до суду. Доводи Апелянтів з приводу кількості позначень «УКРЗОЛОТО», які дослідив експерт, не впливають ні на результати судової експертизи, ні на рішення суду. Навпаки, це підтверджує, що є порушення прав власника шляхом незаконного використання торговельної марки. Надані учасниками справи докази свідчать про те, що станом на жовтень 2019 року, тобто, на момент звернення до суду, Відповідач за місцем розташування приміщення, в якому нею здійснювалась торгівельна діяльність з продажу ювелірних виробів, використовувала вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО", дозвіл на використання якого Позивачем не надавався.
Також, AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» вказує на те, що являється власником торговельного знаку «УКРЗОЛОТО» станом на день ухвалення судового рішення, з яким повністю погоджується.
AT «Цефей» вважає, що зміна власника свідоцтва торговельного знаку не припиняє спір між сторонами, який існував на момент звернення до суду та не вирішений на даний час.
Крім того, AT «Цефей» зазначає, що попередній розрахунок судових витрат Третьої особи під час апеляційного розгляду справи складається з наступного: витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Докази на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення апеляційним судом.
9. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. у справі № 912/3033/19.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2023 р. залучено до участі у справі № 912/3033/19 АТ «Цефей» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
На адресу суду 24.02.2023 р. від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей» надійшла заява про здійснення, в порядку ст.52 ГПК України, процесуального правонаступництва позивача ТОВ «Маркхолдер» на його правонаступника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Цефей». Також надійшла заява ТОВ «Маркхолдер» про заміну Позивача по справі з ТОВ «Маркхолдер» на АТ «Цефей».
Протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р. у справі суд відмовив у задоволенні клопотання (заяви) ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей» про заміну сторони ( Позивача) у справі в порядку процесуального правонаступництва.
Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р. зі справи ( з урахуванням ухвали від 19.04.2023 р. про виправлення описки ) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. скасовано частково: ухвалено нове рішення, згідно з яким у позові відмовлено. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладено на Позивача.
Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. додаткове рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 р. зі справи скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 р. у задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 912/3033/19 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2023 р. у справі № 912/3033/19 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» та ОСОБА_1 задоволені частково. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р., постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р., постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 р. у справі № 912/3033/19 скасовано; справу № 912/3033/19 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
У вказаній постанові Верховного Суду також зазначено, що розподіл судових витрат ( у тому числі, витрат на правничу допомогу ) відповідно до частини чотирнадцятої ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється, оскільки Суд скасовує судові рішення попередньої інстанції та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 912/3033/19 між суддями від 03.07.2023 р. та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2023 р. для розгляду апеляційних скарг на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2022 р. визначена колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В..
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 р. зазначеною колегією суддів прийнято вказані апеляційні скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2022 р. у справі № 912/3033/19 до розгляду, розгляд апеляційних скарг призначений у судове засідання на 17.10.2023 р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2023р., у зв'язку з відставкою судді-доповідача Орєшкіної Е.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30, зі змінами, внесеними згідно з рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.7.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Мороз В.Ф..
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. у справі № 912/3033/19. Об'єднано для сумісного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни. Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 22.11.2023 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" - адвоката Гриценко Юлії Вікторівни, надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 р., судове засідання у справі № 912/3033/19, призначене на 22.11.2023 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Від представника Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” - адвоката Ускової Олесі Вячеславівни, надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р., судове засідання у справі № 912/3033/19, призначене на 22.11.2023 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчено Ігоря Васильовича, надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 р., судове засідання у справі № 912/3033/19, призначене на 22.11.2023 р., вирішено провести з представником ОСОБА_1 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 р., задоволено заяву ТОВ “Маркхолдер” про здійснення процесуального правонаступництва Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, виключивши АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог та змінивши процесуальний статус ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на Третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги. Задоволено заяву АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” про здійснення процесуального правонаступництва Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, з виключенням АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснено заміну Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”. Виключено АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача. Змінено процесуальний статус ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на третю особу, залучивши ТОВ “Маркхолдер” до участі у справі № 912/3033/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 р., розгляд апеляційних скарг відкладено в судове засідання на 13.03.2024 р.
08.03.2024р. до Центрального апеляційного господарського суду через "Електронний суд" надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Кощеєва І.М., Чус О.В., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024р. у справі визнано необгрунтованою заяву ОСОБА_1 , м.Кропивницький про відвід суддів Кощеєва І.М., Мороз В.Ф., Чус О.В. від розгляду апеляційної скарги у справі №912/3033/19; заяву ОСОБА_1 , м.Кропивницький, про відвід суддів Кощеєва І.М., Мороз В.Ф., Чус О.В. від розгляду апеляційної скарги у справі №912/3033/19, для вирішення питання про відвід, передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024р. для розгляду заяви про відвід у справі №912/3033/19, визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Кощеєва І.М., Чус О.В., Мороз В.Ф. від розгляду апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 у справі №912/3033/19 відмовлено.
Відповідач ( Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни ) та третя особа ( ОСОБА_2 ) не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та Третьої особи.
У судовому засіданні 13.03.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
10. Встановлені судом обставини справи.
ТОВ "Маркхолдер" на час звернення з позовом по цій справі до господарського суду належало право власності на торговий знак "УКРЗОЛОТО" ( далі - Торговий знак ), що зареєстрований зокрема для категорії товарів "Ювелірні вироби" (клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчується свідоцтвом №124382, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарі і послуг 25.06.2010 р.. У відповідності до інформації опублікованої у виданні у сфері інтелектуальної власності "Промислова власність" Бюлетень № 19, 2019, Позивач був власником Торгового знаку згідно рішення № 25921.
Як зазначає Позивач, йому стало відомо про незаконне використання Торгового знаку шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину що розташовується за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченко, 13.
Позивач вказує на те, що за місцем розташування зазначеного ювелірного магазину, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснювала ФОП Демченко І.В..
На підтвердження зазначеного Позивачем було надано копію товарного чеку від 24.10.2019 р., копію розрахункової квитанції № 019416, фото копії розміщення вивіски за місця розташування торгової точки, копія наказу Позивача № 2177 від 30.10.2019 р. про проведення перевірки, акт фіксації № 2 від 06.11.2019 р., копії свідоцтва про право власності та інші докази належності ТЗ "УКРЗОЛОТО" Позивачу на правах власника.
У роздрукованому товарному чеку від 24.10.2019 р. міститься адреса, за якою здійснено продаж: вул. Шевченко, 13 та вказана інформація щодо товару: подвес серебро, 925, артикул 11019, вага 1,00, штрих 11286110, вартість 102 грн.
У розрахунковій квитанції серія АВБ №019416 від 24.10.2019 р. зазначено товар подвес серебро, ціна 102 грн. та вказано назва СПД: ОСОБА_3 та її РНКОПП 2370900127, що відповідає даним, які ідентифікують Відповідача. Також надано фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.
Відповідно до акту фіксації № 2 від 06.11.2019 р. на підставі наказу директора позивача № 2177 від 30.10.2019 р. юрисконсультом Позивача Маєвським О.М. встановлено використання торгового знаку "УКРЗОЛОТО" за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченко, 13 розташовується ювелірний магазин над вхідними дверима якого розміщується вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО". На підставі виписки з ЄДР у куточку споживача встановлено, що у ювелірному магазині господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснює ФОП Демченко І.В. Такий акт складений у присутності гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивач в позові стверджує, що в порушення вимог законодавства, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер", Відповідач незаконно використовув його за місцем здійснення господарської діяльності, тому права Позивача щодо виключного права використання Товарного знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) - Відповідачем порушені. Таким чином, Позивач вважає за необхідне захищати свої права у судовому порядку, оскільки порушення його прав Відповідачем, перешкоджає нормальному функціонуванню Позивача, негативно впливає на його роботу та може призвести до порушення економічної стабільності, що є невід'ємною умовою для нормального існування та розвитку, як суб'єкта господарювання.
При цьому Відповідач стверджував, що вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО" є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 11.10.2016 р., виданого на ім'я авторів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Автори твору у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 11.10.2016 р. жодних претензій до Відповідача не мають.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 912/3033/19 від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53: позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України № НОМЕР_2 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку; позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 ; позначення ( написи ) "УКРЗОЛОТО", які розташовані на вивісках ювелірного магазину на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 25.06.2010 р. Встановити чи є позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які розташовані на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 11.10.2016 р. за наявними матеріалами, не видається за можливе.
ФОП Демченко І.В. здійснювала свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 ( вона АДРЕСА_1 ) на підставі договору оренди частини нежитлового приміщення № 4 від 09.11.2017 р. укладеного з ТОВ "ІНКОПМАРК-Х ЛТД".
На підставі додаткової угоди від 21.01.2020 р. до договору оренди частини нежитлового приміщення № 4 від 09.11.2017 р. Сторони Договору дійшли згоди про його розірвання з 15.02.2020 р. і в цей день за актом приймання-передачі орендоване приміщення у ТОВ "ІНКОПМАРК-Х ЛТД" повернуто ФОП Демченко І.В.
Зображення логотипу “УКРЗОЛОТО” на будинку по АДРЕСА_2 за твердженням відповідача у м. Кропивницький демонтовано власниками твору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у лютому 2020 року. 15.02.2020 відповідачка припинила діяльність в частині нежитлового приміщення площею 70 м.кв. по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) через припинення дії вищевказаного договору оренди.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 11.10.2016 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО".
З прихильниками творчості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зокрема, ФОП Руссо Т.В., ФОП Колісник К.С, ФОП Лимаренко В.В., ФОП Ком'яті О.Ю., ФОП Майданюк О.П., ФОП Погрібна Л.В. були укладені ліцензійні договори щодо використання вказаного твору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов було задоволено частково. Заборонено Фізичній особі-підприємцю Демченко Ірині Вікторівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 р. № 124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що використання позначення «УКРЗОЛОТО» на вивісці приміщення за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка,13 є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382; здійснення Підприємцем торгівельної діяльності з продажу ювелірних виробів в приміщенні, на якому розміщено вивіску «УКРЗОЛОТО», є свідченням використання саме Підприємцем торговельної марки «УКРЗОЛОТО», право власності на яку належить позивачу; ТОВ «Маркхолдер» не надавало Підприємцю дозвіл на використання торговельної марки «УКРЗОЛОТО», а, отже, права позивача щодо виключного права на використання торговельної марки порушені відповідачем. При цьому демонтаж вивіски з позначенням «УКРЗОЛОТО» під час розгляду справи в суді, в тому числі, з урахуванням зміни позивачем предмета позову, не доводить наявність підстав для закриття провадження у справі згідно зі ст. 231 ГПК України. Заявлена Позивачем позовна вимога в частині заборони Підприємцю використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення «УКРЗОЛОТО», що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 р. № 124382 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, відповідає характеру порушеного права. Водночас у частині заборони використовувати позначення «у будь-який спосіб» не підлягає задоволенню, оскільки Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачені й інші способи використання зареєстрованого знака для товарів і послуг, які не стосуються встановленого у справі порушення прав Позивача (нанесення позначення на вивіску) та у частині шостій статті 16 названого Закону передбачені випадки правомірного використання (без дозволу власника свідоцтва).
Під час розгляду апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції встановив, що на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі, право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом України від 25.06.2010 р. № 124382 Позивачем було відчужено на користь АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
Вказана інформація підтверджується копією Договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021 р., згідно якого Позивач за винагороду передав право власності на торгову марку “Укрзолото” за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 124382 на користь АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
З роздруківки з інформаційного порталу Українського інституту інтелектуальної власності ( УКРПАТЕНТ ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 ( публікація в Бюлетені від 27.10.2021 р. № 43 ) вбачається, що власником свідоцтва є АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
З урахуванням встановлених обставин справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Акціонерне товариство “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
Протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р. у справі суд відмовив у задоволенні клопотання (заяви) ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей» про заміну сторони ( Позивача ) у справі в порядку процесуального правонаступництва.
Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р. зі справи ( з урахуванням ухвали від 19.04.2023 про виправлення описки ) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. скасовано частково: ухвалено нове рішення, згідно з яким у позові відмовлено. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладено на позивача. Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. додаткове рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 р. зі справи скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 р. у задоволенні заяви ТОВ «Маркхолдер» про стягнення з Підприємця витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 912/3033/19 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що право власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» на час ухвалення рішення господарським судом Позивачу не належало, заявлені останнім позовні вимоги жодним чином не зможуть відновити його права або захистити інтереси, і використання в майбутньому будь-ким торговельної марки «УКРЗОЛОТО» не буде порушувати права позивача. Отже, у цьому випадку, з 30.06.2021 р. фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача на час вирішення оскаржуваного рішення, за висновком суду апеляційної інстанції, є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Маркхолдер» та заяви АТ «Цефей» про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що як АТ «Цефей», так і ТОВ «Маркхолдер», будучи обізнаними про наявність судового спору, не повідомили суд першої інстанції про обставини щодо переходу права власності на торговельну марку «УКРЗОЛОТО» за свідоцтвом України № 124382. Оскільки ні ТОВ «Маркхолдер», ані АТ «Цефей» не вчинили процесуальних дій щодо здійснення процесуального правонаступництва на стадії розгляду справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи частини четвертої статті 13 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання (заяви) на стадії апеляційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 22.06.2023 р. касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Маркхолдер" задоволено частково. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р., постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р., постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 р. у справі № 912/3033/19 скасувано. Справу № 912/3033/19 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
На новому розгляді, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 р. задоволено заяву ТОВ “Маркхолдер” про здійснення процесуального правонаступництва Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, виключивши АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог та змінивши процесуальний статус ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на Третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги. Задоволено заяву АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” про здійснення процесуального правонаступництва Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, з виключенням АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснено заміну Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”. Виключено АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача. Змінено процесуальний статус ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на третю особу, залучивши ТОВ “Маркхолдер” до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.
Здійснюючи заміну процесуального статусу ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення у справі може вплинути на його права та обов?язки щодо однієї із сторін, оскільки ТОВ “Маркхолдер” на час виявлення використання Підприємцем товарного знаку «УКРЗОЛОТО», було його власником та Позивачем у цій справі, але яке в подальшому передало право власності на торгову марку “Укрзолото” на користь АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов?язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20.
Раом з тим, у розумінні ст. 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред?явлення до них позовних вимог зі сторони Позивача чи Відповідача.
11. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та третіх осіб, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також нормами Цивільного кодексу України.
Цивільний кодекс України визначає, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ст. 418 ЦК України).
Згідно зі ст. 494 ЦК України право власності на Торгівельну марку засвідчується свідоцтвом України. Відповідну норму також містить і ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, за якою право власності на знаки для товарів та послуг засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Обсяг правової охорони, який надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
В свою чергу, п. 1 Розділу І Наказу “Деякі питання в організації діяльності у сфері інтелектуальної власності” №730 від 18.05.2017 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Наказ), визначено, що видання державної системи правової охорони інтелектуальної власності становлять сукупність документів, що видаються на паперовому та дублюються на електронному носіях і є оперативним та вичерпним джерелом інформації про заявлені та зареєстровані об'єкти права інтелектуальної власності, а також нормативні акти та інші офіційні відомості й сповіщення.
Згідно положень Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до номенклатури видань у сфері правової охорони інтелектуальної власності у тому числі входить Офіційний бюлетень “Промислова власність” - друковане періодичне видання, яке виходить 2 рази на місяць. Видання офіційного бюлетеня складається з двох книг: книги 1 “Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем”; книги 2 “Промислові зразки, знаки для товарів і послуг, кваліфіковані зазначення походження товарів”. Книга 2 у свою чергу засвідчує інформацію про заявлені та зареєстровані об'єкти права інтелектуальної власності, у.т.ч. щодо знаків для товарів і послуг. Окремо книга містить інформацію щодо передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів та послуг від попереднього власника свідоцтва, дійсному.
Відтак, у відповідності до інформації опублікованої у офіційному бюлетені “Промислові зразки, знаки для товарів і послуг, кваліфіковані зазначення походження товарів” за № 19, від 10.10.2019 р., попередній власник свідоцтва - ОСОБА_6 здійснила передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак “УКРЗОЛОТО” ТОВ “Маркхолдер”, тобто Позивачу.
Таким чином, на момент звернення з цим позовом до суду, Позивач був власником свідоцтва №124382 від 25.06.2010 р., про що й було окремо зазначено у позові, додатково до позову було додано витяг з періодичного видання “Промислова власність”, який дану обставину й засвідчує. Крім того, до позову було додано роздруківку з інформаційного порталу УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382.
Згідно зі ст. 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Вище визначена норма статті ЦК України закріплює перелік об'єктів прав інтелектуальної власності, які захищаються та охороняються законом. Зокрема до об'єктів прав інтелектуальної власності належать, твори (об'єкти авторського права) та торговельні марки (знаки для товарів і послуг). Системний аналіз нормативно правових актів у сфері інтелектуальної власності, дає підстави прийти до висновку, що дані об'єкти мають різну правову природу та різні особливості сфери їх використання. Правовий статус та правовий режим творів і торговельних марок (знаки для товарів і послуг), встановлюється окремими нормами ЦК України, та окремими Законами України. Сфера використання об'єктів авторського права визначається Законом України “Про авторське право і суміжні права”, а сфера використання торгівельних марок визначається Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, відповідно.
Згідно із Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Дещо ширшим є визначення, наведене у ст. 492 ЦК України, відповідно до якого торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.
Згідно із Законом України “Про авторське право і суміжні права” об'єктами авторського права є твори в галузі науки, літератури і мистецтва.
Для того щоб порівняти зазначені об'єкти права інтелектуальної власності, потрібно проаналізувати сферу їх застосування.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Свідоцтво дає його власнику право використання торговельної марки, а саме: право нанесення її на будь-який товар, для якого її зареєстровано, упаковку, яка містить такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет; право зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування його для продажу; право пропонування його для продажу, продажу, імпорту (ввезення) та експорту (вивезення); право застосування знаку під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої його зареєстровано; застосування його в діловій документації чи рекламі та в мережі Інтернет.
Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” авторові належить виключне право на використання твору. Воно охоплює, зокрема, право здійснювати, дозволяти або забороняти відтворення твору, розповсюдження оригіналу або примірників твору будь-який спосіб, у тому числі шляхом продажу, право здавання у прокат оригіналу або примірників твору, надання оригіналу або примірників твору в тимчасове користування, а також право на імпорт, публічний показ, публічне виконання та інші дії, передбачені законом.
З огляду на вище викладене нормативно-правове обґрунтування вбачається, що основною сферою використання знаку для товарів і послуг є господарська діяльність, оскільки він виконує функцію вирізнення товарів та послуг одного виробника від товарів та послуг іншого виробника, а основною функцією об'єктів авторського права, у свою чергу є естетичне задоволення, адже їх не використовують для позначення відповідних товарів і послуг у господарській діяльності.
Обсяг правової охорони торговельної марки визначається її зображенням та переліком товарів і послуг, наведеними у свідоцтві. Власник відповідного свідоцтва може використовувати його лише для позначення тих класів товарів та послуг, перелік яких наведений у свідоцтві. Свідоцтво дає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати торгівельну марку без його згоди, якщо інше не передбачене Законом, позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати.
Виключне право на використання твору належить до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право). Водночас відповідно до ч. 1 і 2 ст. 13 ЦК України особа здійснює цивільні права в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Здійснюючи свої права, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Таким чином, якщо особа, яка володіє об'єктом авторського права, маркує таким позначенням відповідні товари і послуги, перелік яких відображений у свідоцтві на знак для товарів і послуг, такі дії розцінюються як посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, у тому числі як вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, і в свою чергу є порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Частина 2 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачає, що “об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень”.
Використанням знаку для товарів та послуг, згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, визнається в т.ч. нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знаку, з метою пропонування для продажу, застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
За наявними матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Маркхолдер" з 2019 року було власником на знак для товарів і послуг УКРЗОЛОТО, що зареєстрований, у тому числі для категорії товарів "Ювелірні вироби" (клас 14 МКТП), засвідченим свідоцтвом № 124382, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010 р..
Відповідач з 19.01.2006 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.
Позивач зазначає, що за місцем розташування приміщення, в якому Відповідачем здійснювалась торгівельна діяльність з продажу ювелірних виробів, розміщено вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО".
Обставини фактичного розміщення на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 13 вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" не було заперечено іншими учасниками під час розгляду справи.
Як стверджує Відповідач у відзиві на позов, вказане позначення є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 68218 від 11.10.2016 р., виданого на ім'я авторів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яке використовується ФОП Майданюк О.П. на підставі ліцензійного договору, укладеного з авторами.
Про вказане також зазначає третя особа в поясненнях до суду.
Під час розгляду справи, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства згідно поданих до суду документів підтверджено реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" та видачу Свідоцтва 68218 від 11.10.2016 р. авторам Білому Д.Б. і Погрібному О.Г..
Колегія суддів враховує, що законодавче регулювання об'єктів авторського права визначено Законом України "Про авторське право і суміжні права", а торгівельних марок - Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва (ст. 8). Авторові належить виключне право на використання твору, що дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом та надавати дозвіл чи заборону використання твору іншими особами (ст. 15). Використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, опублікування, публічне виконання тощо.
Відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарі і послуг" торговельною маркою є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (ст. 1). Тобто, торговельна марка використовується для позначення товарів чи послуг з метою їх виділення серед інших подібних, що перебувають в обороті. За допомогою торгової марки споживачі повинні легко відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб.
З матеріалів справи слідує, що у приміщенні за адресою: м. Кропивницький , вул. Шевченка, 13, на якому була розміщена вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО", ФОП Демченко І.В. здійснювала господарську діяльність з продажу ювелірних виробів.
Вказане не заперечено Відповідачем у відзиві на позов від 04.12.2019 р. та підтверджено, зокрема, такими матеріалами справи: товарним чеком від 24.10.2019 р., в якому зазначено "УКРЗОЛОТО" та відомості про товар і його ціну, адреса: м. Кропивницький, вул. Шевченка,13; копією розрахункової квитанції № 019416 від 24.10.2019 р. про купівлю ювелірного виробу із підписом продавця та датою продажу, на якій зазначено податковий номер продавця - 2370900127, який співпадає із реєстраційним номером облікової картки платника податків ФОП Демченко І.В.; фотокопією розміщення вивіски за місця розташування торгової точки за адресою м. Кропивницький, вул. Шевченка,13; актом фіксації № 2 від 06.11.2019 р.; основним видом економічної діяльності ФОП Демченко І.В. згідно ЄДР - 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.
Як зазначалося вище, згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 912/3033/19 від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53: позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України №124382 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку; позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №124382; позначення (написи) "УКРЗОЛОТО", які розташовані на вивісках ювелірного магазину на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка,13, є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010. Встановити чи є позначення "УКРЗОЛОТО", які розташовані на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка,13, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір 68218 від 11.10.2016 р. за наявними матеріалами, не видається за можливе.
Посилання Відповідача і третіх осіб на те, що вказане позначення замовлялось і монтувалось іншими особами, не спростовує вказаного, оскільки за ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знаку для товарів та послуг визнається в т.ч. нанесення його на вивіску, пов'язану з ним, з метою пропонування для продажу.
Матеріалами справи підтверджується, що саме Відповідач здійснювала продаж товарів, стосовно яких зареєстровано торговий знак Позивача, в приміщенні з вивіскою, на якому нанесено позначення "УКРЗОЛОТО".
З урахуванням зазначеного, твердження Відповідача та третіх осіб про демонтаж вивіски станом на дату подання позову та про відсутність торгівельної діяльності Відповідача у приміщенні - відхиляються судом.
З підстав викладеного та у відповідності до наведених вище доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про підтвердження матеріалами справи, що використання позначення "УКРЗОЛОТО" на вивісці приміщення за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка,13 є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382.
Натомість, твердження Скаржників про те, що використання вказаного позначення на вивісці є способом використанням твору образотворчого мистецтва не підтверджено матеріалами справи.
Здійснення ФОП Демченко І.В. торгівельної діяльності з продажу ювелірних виробів в приміщенні, на якому розміщено вивіску "УКРЗОЛОТО", є свідченням використання саме ФОП Демченко І.В. торгового знаку "УКРЗОЛОТО", право власності на який належить Позивачу.
Приписи Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" однозначно закріплюють право на використання знаку для товарів і послуг тільки і виключно за власником (власниками) свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, або особою, якій ним передано право власності на знаки для товарів і послуг, або особою, якій власником свідоцтва надано дозвіл на використання відповідного знаку для товарів і послуг. (ст. 16)
Отже, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених законом.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Демченко І.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", а отже як вірно зазначив господарський суд - права Позивача щодо виключного права використання Торгового знаку порушені Відповідачем.
У відповідності до викладеного, господарським судом встановлено наявність порушеного права Позивача зі сторони Відповідача на момент звернення до господарського суду. Демонтаж вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" під час розгляду справи в суді, в тому числі з урахуванням зміни Позивачем предмету позову, не доводить наявність підстав для закриття провадження у справі згідно ст. 231 ГПК України.
За частиною 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Отже, заявлена Позивачем вимога, з урахуванням її зміни, закріплена законом та відповідає характеру порушеного права і забезпечує поновлення порушеного права, оскільки має вплив на порушника і припиняє порушення.
Водночас, Позивач просив заборонити Відповідачу використовувати позначення у будь-який спосіб, що не є правомірним в даному випаду, оскільки Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено й інші способи використання зареєстрованого знака для товарів і послуг, які не стосуються встановленого у справі порушення прав позивача (нанесення позначення на вивіску) та у ч. 6 ст. 16 вказаного Закону передбачені випадки правомірного використання без дозволу власника свідоцтва.
Окрім того, заборона на використання можлива лише стосовно товарів, щодо яких цей знак зареєстровано, чи споріднених з ними.
За вказаних обставин та враховуючи ст. 14 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог, а саме заборонити Відповідачу використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010 р. шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.
Щодо доводів Скаржників пов'язаних, зокрема, в частині заперечень на ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи, що відповідно, на думку Скаржників, мало наслідком порушення принципів змагальності та диспозитивності судового процесу. На їх переконання, суд першої інстанції не дотримався вимог частини першої ст. 99 ГПК України та призначив у справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, за відсутності належного мотивування клопотання Позивача стосовно неможливості надати суду експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними.
Ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо обґєктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України).
Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).
Частиною першою ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для зґясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду. Крім того, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку саме з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі спір виник у сфері інтелектуальної власності, а саме щодо здійснення прав на торговельну марку.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій Відповідача, які полягали у використанні Відповідачем за відсутності дозволу власника знака для товарів та послуг за Свідоцтвом України (право власно яке належало ТОВ "Маркхолдер" як на момент виникнення спірних відносин, так і на момент звернення до суду ), тобто з порушенням відповідних норм та прав власника торгової марки.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між Позивачем і Відповідачем у цій справі, відносяться до сфери інтелектуальної власності, а саме щодо такого обґєкта, як торговельна марка. Правове регулювання цих відносин має притаманні лише цій сфері специфіку та особливості.
Апеляційний суд виходить з того, що у вирішенні спорів, пов'язаних із захистом прав на торговельні марки для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарський суд не має перебирати на себе непритаманні суду функції експерта та у випадках , порядку та за умов, передбачених ГПК України, призначає експертизу.
На підставі цього суд першої інстанції і задовольнив клопотання ТОВ "Маркхолдер", а сторони не заперечували призначити у справі експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
Суд також зазначає, що з огляду на принципи змагальності сторін ( ст. 13 ГПК України ) та диспозитивності господарського судочинства ( ст. 14 ГПК України) при з'ясуванні підстав щодо призначення та проведення експертизи місцевий господарський суд врахував пояснення учасників спору стосовно питань, роз'яснення яких, на їх думку, потребують висновку судової експертизи, зокрема й у поясненнях щодо експертної установи для проведення судової експертизи.
Отже доводи Скаржників щодо порушення судом першої інстанції положень частини першої ст. 99 ГПК України апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Зокрема, як вже було зазначено вище призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у цьому спорі обґрунтовано саме специфікою правового регулювання спірних правовідносин і предметом доказування та ніяким чином не може бути поставлено у залежність лише від наявності / відсутності належного мотивування стороною спору причин неможливості надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів.
За результатами проведеної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, про що складено висновок експерта від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53, зазначено, що позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України №124382 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку.
В силу положень ст. 73 ГПК України висновок експерта є одним із засобів доказування.
У аспекті порушених в апеляційних скаргах питань апеляційний суд зауважує, що експертиза у цій справі була проведена, а висновок за її результатами отриманий у порядку, визначеному статтями 98 - 103 ГПК України, з наданням йому оцінки як доказу відповідно до статей 86, 104 ГПК України. Суд першої інстанції встановив відсутність підстав для задоволення клопотання третіх осіб про постановлення окремої ухвали щодо експерта Климової Н.Ю. у зв'язку з не доведенням порушенням нею законодавства чи інших недоліків у діяльності цього експерта.
Матеріалами справи також підтверджується, що експерт Климова Н. Ю. була викликана господарським судом першої інстанції у судове засідання для надання пояснень щодо висновку.
Щодо доводів Скаржників для відхилення висновку експерта від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53 з підстав самостійної зміни експертом питань, поставлених судом для дослідження, та відсутність огляду експертом об'єкта дослідження за його місцезнаходженням, то як слушно зазначив суд першої інстанції - зіставивши питання, які поставлені на вирішення експертизи згідно ухвали суду від 21.01.2020 р., з питаннями, на які експертом надано відповіді у висновку, то зі сторони експерта має місце лише певне редагування редакції питань зі збереженням їх суті. Експертиза проведена за наявними в матеріалах справи документами, які направлено судом до експертної установи разом з ухвалою про призначення експертизи та окремо витребуваних судом за клопотанням експерта. Спір або заперечення між сторонами щодо відповідності відтвореного на фотознімках об'єкту його оригіналу відсутні. Згідно усних пояснень експерта Климової Н.Ю., викликаної судом в судове засідання для надання пояснень щодо висновку, експертові долучених до матеріалів справи фотознімків було достатньо для того, щоб мати уявлення про позначення. При цьому, фактичне дослідження експертом декількох вивісок, що розміщені на одній будівлі, не вплинуло на результати дослідження.
Згідно висновку експерта від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53 не було надано відповіді на питання чи є позначення "УКРЗОЛОТО", яке розташовано на будівлі, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 68218 від 11.10.2016 р., через недостатність матеріалів для дослідження вказаного питання.
Як вбачається з матеріалів справи, після надходження до справи додаткових доказів, судом за клопотанням Відповідача відповідно до ухвали від 19.10.2021 р. було призначено у справі додаткову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено питання: Що відтворено в написі "УКРЗОЛОТО" розташованому на будівлі за адресою: м. Кропивницький , вул. Шевченка ,13 - Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг 124382 від 25.06.2010 р. чи Твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №68218 від 11.10.2016 р.? Витрати по проведенню вказаної експертизи було покладено на Відповідача.
Разом з цим така експертиза не була проведена з вини Відповідача, яким не було здійснено оплату рахунку за проведення експертизи.
Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Отже, перевіривши правильність дотримання судом попередньої інстанції приписів статей 99, 98 ГПК України, оцінивши наведені ними обґрунтування та врахувавши установлені фактичні обставини, які підлягають встановленню у цьому спорі, колегія суддів дійшла висновку, що при задоволенні клопотання Позивача про призначення у цій справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності порушень приписів процесуального Закону не відбулося.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині порушення положень пунктів 3.5., 3.9 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 р. № 53/5 при проведенні експертизи, апеляційний суд зазначає таке.
У розгляді наведених доводів з урахуванням конкретних обставин справи встановлених судами, Суд насамперед враховує мотиви ухвалення рішення. Зокрема, суди встановили факт незаконного використання Відповідачем знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО". За висновками судів Відповідач у порушення вимог закону, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знака - ТОВ "Маркхолдер", незаконно використовував знак для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час здійснення господарської діяльності. Обставини щодо неправомірного використання знаку для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час пропонування до продажу товарів шляхом нанесення його на вивіску ювелірної крамниці за вказаною у позові адресою та факт здійснення Відповідачем господарської діяльності з продажу ювелірних виробів у ювелірному магазині за вказаною адресою (як на момент подання позову, так і на час призначення та проведення судової експертизи) є незаперечними.
Отже, з урахуванням наведеного висновок експерта від 18.08.2020 р. № 3621/20-53/20440/20-53 відповідає вимогам статті 98 ГПК України та є належним доказом з огляду на те, що на підставі такого доказу можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Разом з тим зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанцій дослідив та надав оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі і висновку експерта й ухвалив рішення про задоволення позовних вимог на підставі доказів, які були надані учасниками процесу. Тобто висновок експерта у цьому спорі був оцінений судом за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України ( в сукупності й взаємозв'язку з іншими доказами у справі ).
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційних скаргах Відповідача ( Фізичної особи - підприємця Демченко Ірини Вікторівни ), та третьої особи ( ОСОБА_1 ) - аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг Відповідача та Третьої особи.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів вказаних скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи зазначених заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Водночас, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 було подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Заява була мотивована тим, що ТОВ "Маркхолдер" не є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №124382.
Вказана інформація підтверджується копією Договору про передачу прав власності на торговельні марки ( на знаки для товарів і послуг ) від 30.06.2021 р., згідно якого ТОВ "Маркхолдер" за винагороду передав право власності на торгову марку “Укрзолото” за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 124382 на користь АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
З роздруківки з інформаційного порталу Українського інституту інтелектуальної власності ( УКРПАТЕНТ ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 ( публікація в Бюлетені від 27.10.2021 р. № 43 ) вбачається, що власником свідоцтва є АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення, фактично право власності на торгову марку “Укрзолото” за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 124382 мало не Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", а АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
З урахуванням встановлених обставин справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2023 р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”.
Вподальшому, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 р. задоволено заяву ТОВ “Маркхолдер” про здійснення процесуального правонаступництва Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, виключивши АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог та змінивши процесуальний статус ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на Третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги. Задоволено заяву АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” про здійснення процесуального правонаступництва Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, з виключенням АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснено заміну Позивача - ТОВ “Маркхолдер” на його правонаступника - АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”. Виключено АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача. Змінено процесуальний статус ТОВ “Маркхолдер” з Позивача на третю особу, залучивши ТОВ “Маркхолдер” до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2).
Оскільки судом апеляційної інстанції на стадії перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі було вирішено питання на підставі ст. 50 ГПК України про залучення до участі у даній справі АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей”, на законні інтереси якої може вплинути рішення у цій справі, яке ухвалено судом першої інстанції без участі цієї особи, то наслідком встановлених обставин є скасування прийнятого у даній справі рішення на підставі пункту 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України. Таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на дослідженні та встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню ( саме з підстав, наведених у мотивувальній частині даної постанови, а не з підстав, наведених у апеляційних скаргах ОСОБА_1 та Фізичної особи - підприємця Демченко Ірини Вікторівни ) з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” як доведених та обгрунтованих.
12. Судові витрати.
Як зазначає Верховний Суд в постанові від 25.11.2021 р. у справі № 904/5929/19 - пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог (з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру) не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов'язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Право суду застосувати приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України можливе за наявності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Близька за змістом правова позиція у застосуванні приписів частини дев'ятої ст. 129 ГПК України викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 зі справи № 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 зі справи № 916/2167/18, від 02.04.2020 у справі № 912/2171/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2021 зі справи № 916/376/19.
Стосовно наведеного, суд апеляційної інстанції у зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права у зв'язку із залученням до участі у справі під час апеляційного провадження третьої особи, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача та саме з його вини спір між сторонами доведено до суду, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України саме на Відповідача покладає судові витрати у цій справі, зокрема, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в повному розмірі та витрати на судову експертизу.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на Скаржників.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2022 р. у справі № 912/3033/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Заборонити Фізичній особі-підприємцю Демченко Ірині Вікторівні ( РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р. шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демченко Ірини Вікторівни ( РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” ( ідентифікаційний номер 43506539, пр. Соборний, буд. 151/вул. Сталеварів, буд. 11, прим. 82, м. Запоріжжя, 69035 ) 1 921, 00 грн. судового збору за подачу позову, 19 612, 80 грн. судових витрат на судову експертизу, 3 842,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги, про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг Фізичної особи - підприємця Демченко І.В., Погрібного О. Г. покласти на скаржників ( Фізичну особу - підприємця Демченко І.В., Погрібного О. Г. ).
Призначити розгляд заяви Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Цефей” та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", про стягнення з Фізичної особи - підприємця Демченко І.В. витрат на професійну правничу допомогу, в судове засідання на 02.04.2024 р. на 16:00 год.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.03.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя В.Ф. Мороз