07 березня 2024 року м.Харків Справа № 917/991/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Соляник Н.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх.№140П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 (повний текст складено та підписано 26.04.2023 суддею Погрібною С.В. у приміщенні господарського суду Полтавської області) у справі №917/991/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,
до Управління Служби безпеки України в Полтавській області, м.Полтава,
про стягнення 2268165,23 грн, -
У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період постачання: з 01.11.2021 по 30.01.2022 в об'ємі 42,98775 тис.куб.м щодо розрахунку за спожитий СБУ природний газ у розмірі 1795076,58 грн.
У додаткових поясненнях до відзиву (вх.№2728 від 02.03.2023) на позовну заяву відповідач разом з іншим просив зменшити розмір нарахованих санкцій.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі №917/991/22 у позові відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що обов'язок своєчасного вчинення дій (початку постачання постачальником споживачу природного газу після укладання між ними договору), які призводять до автоматичного розірвання договору між постачальником «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») та споживачем (УСБУ в Полтавській області) покладається саме на постачальника (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»). Таким чином, є безпідставними вимоги постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») щодо оплати обсягів природного газу, начебто поставленого ним у період дії договору від 06.12.2021 №15-1416/21-БО-Т постачання природного газу (укладений між УСБУ в Полтавській області та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»), оскільки згідно з абзацом 3 пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, абзацом 1 пункту 9, абзацом 4 пункту 19 розділу II Правил постачання природного газу договір з постачальником «останньої надії» мав бути припинений по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником, яка в свою чергу пов'язана з фактом (днем) укладання споживачем (УСБУ в Полтавській області) договору з іншим постачальником.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі №917/991/22 та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про стягнення боргу у розмірі 2268165,23 грн задовольнити у повному обсязі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з УСБУ в Полтавській області на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» у розмірі 1795076,58 грн, пеню у розмірі 8959,79 грн, 3% річних у розмірі 1033,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 13661,06 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 34022,48 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 51033,72 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачу у період з 01.11.2021 по 30.01.2022 був поставлений природний газ об'ємом 42,98775 тис.куб.м на загальну суму 1795076,58 грн, обсяги якого були віднесені до портфеля постачальника «останньої надії», оскільки інший постачальник цього споживача (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг») не був зареєстрований в реєстрі. Судом встановлено, що постачання відповідачу природного газу за договором від 06.12.2021 №15-1416/21-БО-Т, укладеним з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», розпочалось лише з 31.01.2022. З огляду на зазначене, установивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунку за спожитий газ з позивачем, як постачальником «останньої надії», суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості. У частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків вартості спожитого природного газу, заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість є простроченою. З огляду на що, відповідач відповідно до положень частин 1, 3 статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 4.5 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, має сплатити позивачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних. За висновком суду апеляційної інстанції проведений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних є правильним, проте суд урахував клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат і задовольнив ці позовні вимоги частково, зменшивши суму заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат на 95%.
Постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у даній справі касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №917/991/22 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 19638,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 259560,12 грн, і в цій частині направлено справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. У іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №917/991/22 залишено без змін.
Частково скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що за змістом ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У справі, що розглядається, приймаючи рішення про наявність підстав для зменшення розміру пені до 95%, судом апеляційної інстанції, ураховано та взято до уваги: неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, ураховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання; відповідач є бюджетною установою серед ключових напрямків діяльності якої є контррозвідка, участь у бойових та спеціальних операціях на фронті, захист національної державності, боротьба з тероризмом, захист інформаційної безпеки, охорона державної таємниці.
Переглядаючи ухвалену у цій справі постанову суду апеляційної інстанції у контексті висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/471/18 щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних та інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України, Верховний Суд зазначив, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому за висновком суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Верховний Суд звернув увагу на те, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Таким чином, Верховний Суд зазначив, що суд мав би (має право) урахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов'язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо. При цьому суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. Крім того, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на тому, що у справі №902/417/18 позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотки річних, яка разом перевищувала майже у два рази суму заборгованості та була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі. Верховний Суд також наголосив, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер. Отже, виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судом дійсно надзвичайними обставинами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2023. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 07.03.2024 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк по 15.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адвоката Верхацького І.В., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/991/22 задоволено.
19.02.2024 Управління Служби безпеки України в Полтавській області через систему «Електронний суд» подала відзив (вх.№2562) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що УСБУ в Полтавській області є особою, яка належним чином виконала зобов'язання за договорами, укладеними з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії», та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як постачальником. У свою чергу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» є особою, яка неналежним чином виконала зобов'язання за договором, укладеним з УСБУ а Полтавській області, що призвело до пред'явлення постачальником «останньої надії» даного позову. Ці обставини, а також той факт, що втрати, на думку позивача, від несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань фактично компенсуються значним розміром інфляційних втрат, а також відсутністю доказів наявних у нього збитків, які він міг би понести у зв'язку з таким невиконанням, вважає, що є підставами для зменшення розміру нарахованих сум пені та річних. Отже, фактично бездіяльність та неналежне виконання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» своїх обов'язків призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у період з 01.11.2021 по 30.01.2022, хоча вже фактично з 06.12.2021 відповідачем укладено договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», а також виникнення негативних наслідків у вигляді можливого понесення відповідачем штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 клопотання представника Управління Служби безпеки України в Полтавській області про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/991/22 задоволено.
У судовому засіданні 07.03.2024, яке проходило у режимі відеоконференції, представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення в частині зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Оскільки предметом нового розгляду у суді апеляційної інстанції у даному випадку є рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 19638,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 259560,12 грн, то згідно з приписами ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
За результатами касаційного перегляду справи, встановлено, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» у розмірі 1795076,58 грн та вимоги в цій частині підлягають задоволенню. На вказану суму боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 20671, 66 грн та інфляційних втрат у розмірі 273221, 18 грн
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 20671,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 273221,18 грн, колегія суддів зазначає, що він не суперечить вимогам законодавства та є арифметично правильним.
Водночас, у силу приписів ст.236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів ураховує правові висновки Верховного Суду у даній справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому у справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду не викладено висновків щодо можливості зменшення розміру інфляційних втрат.
Ураховуючи положення частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судова колегія зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат.
Оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим, судова колегія дійшла висновку, що зменшення розміру інфляційних втрат порушує права кредитора та робить його уразливим від знецінення грошових коштів, виплату яких затримує боржник.
Тому у суду відсутні підстави для зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 259560,12 грн, які підлягають задоволенню.
Щодо зменшення розміру 3% річних нарахованих позивачем до стягнення з відповідача колегія суддів дійшла висновку про зменшення річних нарахувань до 1%, з огляду на виключні обставини даної справи.
Як убачається з матеріалів справи, судовими рішеннями у даній справі відповідача зобов'язано сплатити основний борг у розмірі 1795076,58 грн за отриманий протягом листопада -грудня 2021, січень 2022 року природного газу, що нарахований ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за типовим договором №130 від 03.12.2021.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем самостійно сплачено за такий саме період: грудень 2021, січень 2022 року за іншим, чинним договором №15-1416/21-БО-Т постачання газу від 06.12.2021, укладеним за результатом тендерного аукціону у сумі 1879309,40 грн з ПДВ, з іншим постачальником - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (а.с.133-138, том 1).
Будь-яких доказів ухилення від виконання зобов'язань за двома господарськими договорами по сплаті заборгованості з боку УСБУ в Полтавській області матеріали справи не містять.
Отже, погашення заборгованості за двома договорами щодо постачання природного газу бюджетною установою, якою є відповідач, фактично є подвійним збільшенням боргового навантаження на Державний бюджет України.
Ураховуючи викладене, у зв'язку з невідповідністю принципу справедливості, розумності та пропорційності під час нарахування позивачем 3% річних, беручи до уваги обставини участі відповідача у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та конституційного ладу нашої країни під час війни, з огляду на те, що розрахунки 3% річних охоплюють період військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану, колегія суддів вважає обставини у даній виключними та дійсно надзвичайними, тому убачає підстави для зменшення 3% річних до 1% у розмірі 6890,56 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 1% річних у розмірі 6890,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 259560,12 грн, в іншій частині слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
З урахуванням викладеного, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі №917/991/22 - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі №917/991/22 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково.
Стягнути з Управління Служби безпеки України в Полтавській області (36014, м.Полтава, вул.Соборності, 39, код ЄДРПОУ 20001651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 1% річних у розмірі 6890,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 259560,12 грн.
В інший частині позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.03.2024.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова