Постанова від 07.03.2024 по справі 922/2060/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/2060/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (вх.№2729 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сальніковою Г.І., повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023) у справі №922/2060/23

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова, м. Харків, в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків,

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 3 770 747,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", в якій просив суд:

- визнати недійсними: додаткову угоду №1 від 29.12.2021, додаткову угоду №2 від 30.12.2021, додаткову угоду №3 від 30.12.2021, додаткову угоду №4 від 31.12.2021, додаткову угоду №5 від 31.12.2021, додаткову угоду №1/1 від 27.01.2022, додаткову угоду №6 від 06.06.2022, додаткову угоду №7 від 26.10.2022, додаткову угоду №8 від 28.10.2022, укладені до договору №29/10-1 від 29.10.2021;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" грошові кошти у розмірі 4 112 829,66 грн.

04.08.2023 до суду від прокурора надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №20781), в якій прокурор з огляду на надані документи щодо фактичних обсягів поставки та оплати товару, просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн.

08.08.2023 до суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №20982), в якій прокурор, обґрунтовуючи наявність правових та фактичних підстав зміни предмету позову, просив суд пункт 4 прохальної частини позовної заяви вважати викладеним у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь держави грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн."

07.09.2023 до суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №24201), в якій прокурор просив суд вважати пункт 4 прохальної частини позовної заяви викладеним у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн."

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог (вх. №20781 від 04.08.2023) прийнято до розгляду та подальший розгляд справи вирішено здійснювати з її урахуванням на підставі статті 42, 46, 169, 233-235 ГПК України.

Також, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 заяву прокурора про зміну предмету позову (вх. №24201 від 07.09.2023) прийнято до розгляду та подальший розгляд справи вирішено здійснювати з її урахуванням на підставі статті 42, 46, 233-235 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 29.12.2021; №2 від 30.12.2021; №3 від 30.12.2021; №4 від 31.12.2021; №5 від 31.12.2021; №1/1 від 27.01.2022; №6 від 06.06.2022; №7 від 26.10.2022 та №8 від 28.10.2022 до договору №29/10-1 від 29.10.2021.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 80 717,21 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність звернення прокурора з цим позовом в інтересах названого суб'єкта господарювання з огляду на положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" та про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Щодо суті спірних правовідносин суд зазначив, що підвищення сторонами договору ціни, шляхом укладання спірних додаткових угод, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції. Зазначене підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів. Разом з тим, судом зазначено, що укладаючи договір №29/10-1 від 29.10.2021 відповідач визначив ціну за одиницю товару, яка складає 3,1422900082 грн, крім того ПДВ 0,628458016 грн, разом з ПДВ 3,770748098 грн. Тому, як зазначено в рішенні, укладені додаткові угоди суперечать вимогам статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" та положенням статті 203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Міністерства освіти і науки України коштів у розмірі 3 770 747,81 грн, то, суд зазначив, оскільки спірні додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною встановленою у додаткових угодах фактично відпала, а тому здійснений розрахунок грошових коштів у розмірі 3 770 747,81 грн, які відповідач має повернути як безпідставно набуте майно, визначається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відповідно п.2 ч.1 статті 275 ГПК України скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення, або відповідно п.4 ч.1 статті 275 ГПК України скасувати судове рішення повністю, закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач повністю виконав умови договору, поставив електроенергію споживачу, хоча договір виконувався в дуже складних умовах воєнного стану та блекауту. Ціна по якій договір було укладено була дуже вигідна для позивача 2, що зекономило гроші держави. Ціна підіймалась протягом часу виконання договору, але вона підіймалась пропорційно коливанню ціни на ринку і тому завжди була низькою, вигідною для підприємства та держави. Таким чином ціна підіймалась пропорційно та обґрунтовано. Прокурор навіть не спростовує зростання ціни на ринку в відповідній пропорції.

Зазначає, що згідно умов договору та Закону України “Про ринок електричної енергії” споживач спожив електроенергію згідно своїх фактичних потреб, а постачальник поставив споживачу спожиту ним електроенергію. Більше ніж споживач спожив електроенергії постачальник не може поставити. Дані щодо фактичного споживання надаються оператором системи розподілу (АК “Харківобленерго”) Позивач 2 зазначив, що він спожив електроенергії стільки, скільки йому було потрібно. Таким чином ТОВ “Вєк Технолоджі” не могло поставити електроенергії позивачу 2 більше, ніж він спожив. Позивач 2 не міг отримувати електроенергію за ціною, що склалася на тендері, так як закупівельна ціна зросла і відповідач не міг постачати електроенергію за старою ціною. Відповідач надав всі необхідні незаперечні докази підняття ціни.

Щодо твердження прокурора про те, що під час проведення процедури закупівлі відповідач при поданні пропозиції свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги і створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення, добросовісної конкуренції, зазначає, що ціна ТОВ “Вєк Технолоджі” не була аномально низькою, істотно не відрізнялась від пропозицій інших учасників аукціону. В процесі виконання договору ціна істотно зросла, що не є виною відповідача, передбачити таке зростання, його час та розмір було просто неможливо. Інформація про об'єктивне зростання ціни є підтвердженою висновками Торгово-промислової палати, даними Оператора ринку, офіційно оприлюдненими на його веб-сайті, а також є загальновідомою, широко обговорювалась в пресі. Таким чином, звинувачення прокурора в порушенні відповідачем добросовісної конкуренції є просто безпідставними, не мають ані фактичного, ані юридичного підґрунтя.

Відповідач вважає, що прокурор не мав права подавати цей позов, оскільки відповідно п.5.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №29/10-1 від 29.10.21, частина фінансування договору здійснюється за рахунок орендарів, а саме 1000000 (один мільйон) грн. При цьому згідно п.10 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), що утримуються за рахунок державного бюджету, у тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету Таким чином прокурор не мав права подавати позов на власні кошти позивача 2, які не є коштами держави. Положенням про Міністерство освіти і науки України не визначено право Міністерства освіти і науки України отримувати ці гроші, немає статті бюджету до якої можуть зараховуватись такі гроші. Як розпорядник бюджетних коштів Міністерства освіти і науки України не має права отримувати гроші та розпоряджатись ними на свій розсуд, не оглядаючись на Бюджетний кодекс.

08.01.2024 до суду від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 326), в якому Міністерство просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі 922/2060/23 залишити без змін, посилаючись на те, що сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів. Просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника Міністерства освіти і науки України.

16.01.2024 до суду від Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" надійшли письмові пояснення (вх.№ 810), в яких НТУ "Харківський політехнічний інститут" просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 частково, окрім частини, що стосується залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог до НТУ "Харківський політехнічний інститут" та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що НТУ “ХПІ” в частині відсутності підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі НТУ “ХПІ” згоден, однак відсутність в резолютивній частині з цього приводу відповідного рішення суду, фактично нівелює зазначений висновок, позаяк і в матеріалах справи відсутня ухвала або інше судове рішення, яке б закріпляло таку процесуальну дію суду. НТУ “ХПІ” в частині навчання здобувачів за кошти фізичних та юридичних осіб самостійно розпоряджається відповідними коштами, хоча вони і мають статус бюджетних. Однак, при оплаті за комунальні послуги діє принцип пропорційності, а саме пропорційно коштам, що отримуються ЗВО за рахунок бюджетних коштів та за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, що оплачують за здобувачів (коштів спеціального фонду університету). Коштами спеціального фонду МОН України не розпоряджається взагалі, однак відслідковує пропорційність використання загального та спеціального фонду університету. Таким чином, Міністерство освіти і науки України є засновником та розпорядником бюджетних коштів НТУ “ХПІ”, але фінансовий контроль за використанням закладом вищої освіти бюджетних коштів здійснюють спеціальні фінансові та контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства. Звертає увагу суду, що не всі додаткові угоди були укладені на підставі пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме додаткові угоди № 1 від 29.12.2021 та № 1/1 від 27.01.2022, додаткова угода № 6 від 06.06.2022, додаткова угода № 8 від 28.102.2022 стосувалися питань щодо зменшення обсягів у відповідності до фактично спожитої електричної енергії та регульованих тарифів, а отже їх визнання недійсними не відповідає підставам позову.

06.03.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№3380 від 07.03.2024), в яких останній щодо власних коштів позивача 2 зазначає, що прокурор не має права розпорядження цими коштами і не має права вимагати оплати цих коштів позивачу 1. Власні надходження позивача 2 від орендарів не є бюджетними коштами.

Щодо додаткових пояснень відповідача (вх.№3380 від 07.03.2024), колегія суддів зазначає наступне.

Норми ГПК України мають тлумачитися у їх сукупності.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України надає право учаснику справи надавати пояснення суду.

Водночас, згідно з частинами 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Порядок, строки, механізм подання цих заяв по суті справи чітко регламентується ГПК України.

Разом з тим, згідно зі ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 було встановлено учасникам справи строк: для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 12.01.2024, з доказами їх надсилання учасникам справи; для подання заяв, клопотань, тощо - до 12.01.2024.

Втім, відповідачем не наведено підстав, передбачених ГПК України, для врахування додаткових пояснень (вх.№ 3380 від 07.03.2024), які по суті є доповненням до апеляційної скарги, при розгляді справи, виходячи з приписів ст.269 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

До того ж, колегія суддів зазначає, що сторони повинні добросовісно користуватися своїми правами та подавати свої документи у визначений ГПК України або судом строк.

Частиною 2 ст.207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За таких обстави, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду додаткові пояснення відповідача (вх.№3380 від 07.03.2024).

Апелянт у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Представник НТУ "Харківський політехнічний інститут" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 частково, окрім частини що стосується залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" в 2021 році проведено торги по закупівлі (UA-2021-08-31-004339-а) ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, в яких приймали участь 3 суб'єкти господарювання: 1) ТОВ "Львівенерготехресурс" з остаточною пропозицією 18 853 740,50 грн; 2) ТОВ "Овіс трейд" з остаточною пропозицією 19 200 000,00 грн.; 3) ТОВ "Вєк технолоджі" з остаточною пропозицією 18 853 740,49 грн.

За результатами проведених відкритих торгів між Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" (споживач) та переможцем відкритих торгів ТОВ "Вєк технолоджі" (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021, за умовами якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов договору.

Відповідно до п.1.2 договору умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою ПРРЕЕ від 14.03.2018 №312 та Закону України "Про публічні закупівлі".

Умовами п.2.1. договору погоджено, що постачальник продає споживачу електричну енергію - код згідно ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (постачання електричної енергії для учбових корпусів в м. Харкові та Харківській області - лот 1) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

За змістом п.2.4. договору період постачання електричної енергії за договором: з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що кількість товару за договором становить: 5000000 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.

Умовами п.5.1. договору узгоджено, що ціна договору становить 15 711 450,41 грн, крім того ПДВ 3 142 290,09 грн, разом з ПДВ 18 853 740,49 грн, у т.ч.: за рахунок коштів держбюджету - 17 853 740,49 грн з ПДВ; за рахунок коштів орендарів - 1 000 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за одиницю товару складає 3,1422900082 грн, крім того ПДВ 0,628458016 грн, разом з ПДВ 3,770748098 грн.

За змістом п.5.3 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до результатів публічних відкритих торгів, що визначено в додатку 2 до договору. Зміна ціни договору відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та набуває чинності на момент підписання додаткової угоди або в строк указаний в додатковій угоді до договору.

Згідно з п.5.4. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у повному обсязі до 31 грудня 2022 року або до повного виконання фінансових зобов'язань.

Відповідно до умов пунктів 13.6., 13.7 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами договору з урахуванням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Всі зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. У разі зміни регульованих тарифів зміна ціни договору здійснюється пропорційно зміни регульованого тарифу шляхом підписання додаткової угоди відповідно до змін і встановленому порядку згідно п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 13.9 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є: додаток №1: заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; додаток №2: Комерційна пропозиція; додаток №3: Інформація про об'єкти споживання електричної енергії; додаток №4: Інформація про очікувані обсяги споживання електричної енергії на зазначений період.

В подальшому між сторонами укладено низку додаткових угод до договору про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 29.12.2021 сторони пункт 2.5. розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 4 765 001 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною".

Пункт 5.1. розділу 5 договору виклали в новій редакції: "Ціна договору становить 15 711 447,58 грн, крім того ПДВ 3 142 289,52 грн, разом з ПДВ 18 853 737,10 грн, у т.ч.: за рахунок коштів держбюджету - 17 853 737,10 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ".

Крім того, сторони погодили викласти п. 5.2. договору в такій редакції: “Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає: 3,956712098 грн з ПДВ".

Додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №29/10-1 від 29.10.2021 виклали в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 погоджено, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022.

30.12.2021 між сторонами підписано додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони пункт 2.5. розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 4 331 858 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пункт 5.1. розділу 5 договору погодили викласти в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 445,87 грн, крім того ПДВ 3 142 289,18 грн, разом з ПДВ 18 853 735,05 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 17 853 735,05 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ".

Також, сторони погодили викласти п. 5.2. договору в новій редакції: "5.2. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає: 4,352343741 грн з ПДВ".

Додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №29/10-1 від 29.10.2021 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021.

Погоджено, що додаткова угода №2 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022.

В якості підстави внесення змін до договору вказано цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати №3203-1/21 від 30.12.2021.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 30.12.2021 сторони пункт 2.5. розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 3 941 139 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Пункт 5.1. розділу 5 договору виклали в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 443,07 грн, крім того ПДВ 3 142 288,62 грн, разом з ПДВ 18 853 731,69 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 17 853 731,69 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ."

Також, сторони погодили викласти п.5.2. договору в такій редакції: "Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 4,78382815 грн з ПДВ".

Погоджено, що додаткова угода №3 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022.

В якості підстави внесення змін до договору вказано цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати №3203-2/21 від 30.12.2021.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 31.12.2021 сторони пункт 2.5. розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 3 638 712 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пункт 5.1. розділу 5 договору погоджено викласти в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 441,67 грн, крім того ПДВ 3 142 288,33 грн, разом з ПДВ 18 853 730,00 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 17 853 730,00 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ.

Також, сторони погодили викласти п. 5.2. договору в такій редакції: "5.2. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 5,181429584 грн з ПДВ".

Погоджено, що додаткова угода №4 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022.

В якості підстави внесення змін до договору вказано цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати №3203-3/21 від 30.12.2021.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 31.12.2021 сторони пункт 2.5. розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 3 524 061 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.

Також, пункт 5.1. розділу 5 договору виклали в новій редакції: "5.1. Ціна цього договору становить 15 711 438,62 грн, крім того ПДВ 3 142 287,73 грн, разом з ПДВ 18 853 726,35 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 17 853 726,35 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ.

Крім того, сторони погодили викласти п. 5.2. договору в такій редакції: "5.2. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 5,35 грн з ПДВ".

Погоджено, що додаткова угода №5 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022.

В якості підстави внесення змін до договору вказано цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати №3203-4/21 від 30.12.2021.

Відповідно до додаткової угоди №1/1 від 27.01.2022 у зв'язку зі зміною ціни за 1 кВт/год сторони домовились викласти п.5.1. договору в наступній редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 447,58 грн, крім того ПДВ 3 142 289,52 грн, разом з ПДВ 18 8537 37,10 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 17 8537 37,10 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ."

Крім того, погоджено пункт 2.5. розділу 2 договору викласти у наступній редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 4 765 001 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною".

При цьому погоджено внести зміни в п. 5.2. договору та викладено в наступній редакції: "5.2. з 01.01.2022 ціна за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії складає: 3,297260082 грн, крім того ПДВ 0,659452016 грн, разом з ПДВ 3,956712098 грн."

Додаток №4 до договору викладено у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021.

Погоджено, що додаткова угода №1/1 набирає чинності з дня підписання та розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2022 на підставі ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до додаткової угоди №6 від 06.06.2022 у зв'язку із зменшенням обсягів закупівлі сторони домовились зменшити ціну договору на суму 1 500 000,89 грн і виклали п.5.1. розділу 5 договору в наступній редакції: "5.1. Ціна договору становить 14 461 437,88 грн, крім того ПДВ 2 892 287,58 грн, разом з ПДВ 17 353 725,46 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 16 353 725,46 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ".

Погоджено, що додаткова угода №6 набирає чинності з дати її підписання сторонами.

Відповідно до додаткової угоди №7 від 26.10.2022 сторони пункт 2.5. розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. кількість товару за договором становить: 3 082 800 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пункт 5.1. розділу 5 договору виклали в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 14 461 435,89 грн, крім того ПДВ 2 892 287,18 грн, разом з ПДВ 17 353 723,07 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 16 353 723,07 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000 грн з ПДВ.

Крім того, сторони погодили викласти п.5.2. договору в такій редакції: "5.2. З 01.09.2022 ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 5,884465 грн з ПДВ".

Погоджено, що додаткова угода №7 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.09.2022 і до 31.12.2022.

В якості підстави внесення змін до договору вказано цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати №743-2/22 від 06.10.2022.

Відповідно до додаткової угоди №8 від 28.10.2022 сторони домовились зменшити ціну договору на суму 4 500 050,46 грн і викласти п.5.1. розділу 5 договору в наступній редакції: "5.1. Ціна договору становить 10 711 393,84 грн, крім того ПДВ 2142278,77 грн, разом з ПДВ 12 853 672,61 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету - 11 853 672,61 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів - 1 000 000,00 грн з ПДВ".

Крім того, у відповідності до п.13.7 розділу 13 договору сторони дійшли згоди п.2.5. розділу 2 договору викласти в наступній редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 2 318 066 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною".

Погоджено, що додаткова угода №8 набирає чинності з дати її підписання сторонами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі електричної енергії від 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022 загальний обсяг спожитого позивачем 2 за 2022 рік електроенергії становить 2 156 227 кВт.

Позивач 2 сплатив на користь відповідача кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 11 901 336,67 грн, на підтвердження чого надано наступні платіжні доручення: №269 від 11.02.2022 на суму 299 375,30 грн, №974 від 29.06.2022 на суму 14 579,29 грн, №1184 від 27.07.2022 на суму 15 784,29 грн, №1408 від 19.08.2022 на суму 600 000,00 грн, №1629 від 28.09.2022 на суму 417 900,00 грн, №1998 від 03.11.2022 на суму 539 100,00 грн, №2296 від 15.12.2022 на суму 322 190,00 грн, №18 від 12.01.2023 на суму 89 336,73 грн, №270 від 11.02.2022 на суму 20 988,05 грн, №271 від 11.02.2022 на суму 327 680,33 грн, №2292 від 15.12.2022 на суму 371 789,00 грн, №2553 від 28.12.2022 на суму 180 454,68 грн, №19 від 12.01.2023 на суму 1 111 382,47 грн, №267 від 11.02.2022 на суму 1 148 947,77 грн, №584 від 11.04.2022 на суму 1 574 114,45 грн, №703 від 26.04.2022 на суму 727 594,66 грн, №800 від 23.05.2022 на суму 605 737,70 гр., №976 від 29.06.2022 на суму 778 234,51 грн, №1183 від 19.07.2022 на суму 646 246,11 грн, №1406 від 19.08.2022 на суму 164 873,45 грн, №1628 від 28.09.2022 на суму 372 377,50 грн, №1999 від 03.11.2022 на суму 239 750,14 грн, №2293 від 15.12.2022 на суму 140 800,00 грн, №2478 від 28.12.2022 на суму 644 471,00 грн, №268 від 11.02.2022 на суму 56 500,00 грн, №975 від 29.06.2022 на суму 101 000,00 грн, №1630 від 28.09.2022 на суму 5 000,00 грн, №2294 від 15.12.2022 на суму 20 630,54 грн, №2552 від 28.12.2022 на суму 3002,70 грн, №2480 від 28.12.2022 на суму 820,00 грн, №2295 від 15.12.2022 на суму 56 200,00 грн, №2479 від 28.12.2022 на суму 304 476,00 грн.

Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП №3203-1/21 від 30.12.2021 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 01-02 жовтня (01.10-02.10) 2021 року та за період 09-11 жовтня (09.10.-11.10.) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01-02 жовтня 2021 - 2321,33 МВт*год 2321,33. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09-11 жовтня 2021 року - 2555,72 МВт*год. Відсоток коливання ціни +10,10%.

Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП №3203-2/21 від 30.12.2021 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 09-11 жовтня (09.10.-11.10) 2021 року та за період 21-26 жовтня (21.10.-26.10.) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09-11 жовтня 2021 року - 2555,72 МВт*год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 21-26 жовтня 2021 року/МВт.год - 2810,72 МВт*год . Відсоток коливання ціни +9,98%.

Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП №3203-3/21 від 30.12.2021 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 21-26 жовтня (21.10.-26.10) 2021 та за період 25-28 листопада (25.11.-28.11.) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 21-26 жовтня 2021 року - 2810,72 МВт*год - 2810,72. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 25-28 листопада 2021 року - 3042,56 МВт.год. Відсоток коливання ціни +8,25%.

Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП №3203-4/21 від 30.12.2021 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 25-28 листопада (25.11.-28.11) 2021 року та за період 05-11 грудня (05.12.-11.12) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 25-28 листопада 2021 року - 3042,56 МВт*год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 05-11 грудня 2021 року - 3141,90 МВт*год - 3141,90 грн. Відсоток коливання ціни +3,27%.

Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП №743-3/22 від 06.10.2022 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період серпень (01.08.-31.08.) 2022 року та вересень (01.09.-30.09.) 2022 року та порівняння між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01-31 серпня 2022 року - 2993,06 МВт*год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01-30 вересня 2022 року - 3503,26 МВт.год. Відсоток коливання ціни +17,05%.

Як зазначає прокурор, за результатами моніторингу електронної системи публічних закупівель "Prozorro" Київською окружною прокуратурою м. Харкова виявлено, що службові особи Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", зловживаючи службовим становищем, у змові зі службовими особами ТОВ "Вєк Технолоджі" заволоділи грошовими коштами університету під час надання послуг електричної енергії для учбових корпусів за завищеними цінами. Замовник, який мав право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ "Вєк Технолоджі" про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилась. Це призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів, оскільки держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електричну енергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла. Натомість була змушена оплачувати електричну енергію за ціною, вище аніж встановлена у договорі, укладеним внаслідок відкритих торгів. Під час проведення процедури закупівлі, відповідач при поданні остаточної пропозиції свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції. Майже відразу після укладення договору №29/10-1 від 29.10.2021 відповідач почав ініціювати питання щодо збільшення закупівельної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів, що свідчить про наявність мети переможця не виконувати умови договору про закупівлю товарів згідно його пропозиції. Такі дії відповідача та Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" порушують принципи закупівель, встановлені ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Відповідачем не надано будь-яких документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладання договору про закупівлю товарів по дату укладення додаткових угод до договору. Наголошує, що "каскадне" підвищення ціни товару шляхом укладення протягом короткого проміжку часу додаткових угод до договору №29/10-1 від 29.10.2021 свідчить про намагання постачальника перекласти ризики здійснення власної підприємницької діяльності на замовника, а також про намір освоїти передбачені умовами договору первісні обсяги коштів замовника при одночасному зменшенні кількості електроенергії, що фактично спожита замовником.

Відтак, прокурор стверджує, що оспорювані додаткові угоди до договору №29/10-1 від 29.10.2021 було укладено без належного обґрунтування, достатнього документального підтвердження та в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Київська окружна прокуратура міста Харкова листом №50-103-1152ВИХ-23 від 15.03.2023 звернулась до Міністерства освіти і науки України, в якому з викладенням фактичних та правових підстав звернення, запропонувала захистити інтереси держави шляхом пред'явлення позову.

Київська окружна прокуратура міста Харкова листом №50-103-1151ВИХ-23 від 15.03.2023 звернулась до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", в якому з викладенням аналогічних фактичних та правових підстав звернення з вказаним листом, запропонувала захистити інтереси держави шляхом пред'явлення позову.

У відповідь Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" листом №66-01-16/100 від 03.04.2023 повідомив, що не вбачає будь-яких порушень процедури закупівлі електричної енергії на 2022 рік та порушень ведення господарських правовідносин з постачальником. Повідомив, що підстав для захисту інтересів держави шляхом пред'явлення позову немає.

Київська окружна прокуратура листом №50-103-1763ВИХ-23 від 21.04.2023 в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась до Міністерства освіти і науки України з повідомленням, в якому повідомила про подання окружною прокуратурою позовної заяви.

Листом №50-103-1764ВИХ-23 від 21.04.2023 Київська окружна прокуратура в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" з повідомленням, в якому повідомила про подання окружною прокуратурою позовної заяви.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що прокурор не мав права подавати даний позов.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред'явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд враховує, що Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" визначені повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади.

Пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно статті 1, 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Як передбачено статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України від 16.10.2014 №630 Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 4 Положення МОН відповідно до покладених на нього завдань: затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління, за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України; реалізує права і обов'язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти, бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції щодо обсягу освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду; розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пункту 5 Положення МОН з метою організації своєї діяльності, зокрема, організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Також, у підпункті 7, пункту 5 Положення визначено, що МОН забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Аналіз наведених пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, здійснення контролю за використанням фінансових ресурсів, а також забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Верховний Суду у постанові від 16.05.2021 у справі №910/11847/19 дійшов висновку, що правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України унормовано, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

За змістом пункту 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кожексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що лікарня у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Отже, Міністерство освіти і науки України є органом державної влади, тобто суб'єктом владних повноважень та головним розпорядником бюджетних коштів.

Проте, матеріали справи не містять відповіді Міністерства освіти і науки України на лист №50-103-1152ВИХ-23 від 15.03.2023.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Тобто, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №904/2529/20.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі Міністерства освіти і науки України, а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про доведення прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України та звернення до суду із вказаним позовом.

Стосовно доводів апелянта про те, що 07.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано заяву про зміну предмету позову (вх. №24201), в якій прокурор не тільки змінив предмет позову, а й змінив підстави позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2023 до суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №24201), в якій прокурор просив суд вважати пункт 4 прохальної частини позовної заяви викладеним у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн."

Підставами позову у даній справі прокурором визначено порушення положень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021 та в зв'язку з цим визнання їх недійсними, та необхідність стягнення з відповідача бюджетних коштів отриманих в зв'язку незаконним підвищенням ціни на товар.

Прокурором у заяві від 07.09.2023 (вх.№24201) було змінено предмет позову, а саме вимогу щодо особи на користь якої він просив стягнути безпідставно одержані, на думку прокурора, відповідачем грошові кошти. Підстави ж позову не були змінені.

За таких обставин, одночасної зміні і підстав, і предмета позову у даній справі не відбулося, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно прийнято заяву прокурора про зміну предмету позову (вх. №24201 від 07.09.2023) до розгляду.

Щодо суті позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії “ціновому демпінгу” коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати “ціновий демпінг” з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідач повністю виконав умови договору, поставив електроенергію споживачу, хоча договір виконувався в дуже складних умовах воєнного стану та блекауту. Ціна по якій договір було укладено була дуже вигідна для позивача 2, що зекономило гроші держави. Ціна підіймалась протягом часу виконання договору, але вона підіймалась пропорційно коливанню ціни на ринку і тому завжди була низькою, вигідною для підприємства та держави. Таким чином ціна підіймалась пропорційно та обґрунтовано.

Як убачається із встановлених обставин справи, 29.10.2021 за результатами проведених відкритих торгів між Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" (споживач) та переможцем відкритих торгів ТОВ "Вєк технолоджі" (постачальник) було укладено договір №29/10-1 про постачання з 01.01.2022 по 31.12.2022 електричної енергії загальним обсягом 5 000 000 кВт/год за ціною 3,770748098 грн за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 18 853 740,49 грн з ПДВ, у т.ч.: за рахунок коштів держбюджету - 17 853 740,49 грн з ПДВ; за рахунок коштів орендарів - 1 000 000,00 грн з ПДВ.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021.

Так, 29.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою змінено кількість товару, що закуповується у бік зменшення на 4 765 001 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії, яка склала 3,956712098 грн з ПДВ.

30.12.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої змінено кількість товару, що закуповується у бік зменшення на 4 331 858 кВт/год. та збільшено ціну за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії, яка склала 4,352343741 грн з ПДВ.

30.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3, відповідно до умов якої змінено кількість товару, що закуповується у бік зменшення на 3 941 139 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії, яка склала 4,78382815 грн. з ПДВ.

31.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №4, якою змінено кількість товару, що закуповується у бік зменшення на 3 638 712 кВт/год, та збільшено ціну за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії, яка склала 5,181429584 грн з ПДВ.

31.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №5, якою змінено кількість товару у бік зменшення на 3 524 061 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії, яка склала 5,35 грн з ПДВ.

27.01.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1/1, якою внесено зміни до пункту 5.2. договору та визначено, що з 01.01.2022 ціна за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії складає 3,297260082 грн, крім того ПДВ 0,659452016 грн, разом з ПДВ 3,956712098 грн.

06.06.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №6, якою змінено кількість товару, що закуповується у бік зменшення на 3 243 687 кВт/год.

26.10.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №7, в якій ціну за 1 кВт*год електроенергії визначено у розмірі 5,884465 грн, що свідчить про підвищення ціни на 56%. При цьому обсяг постачання електроенергії для потреб споживача зменшено до 3 082 800 кВт*год.

28.10.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №8, якою внесено зміни та визначено кількість товару у бік зменшення до 2 318 066 кВт/год, зменшено загальну вартість договору до 12 853 672,61 грн.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Споживач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі. Проте, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 56%, а обсяг споживання зменшився.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, підвищення сторонами договору ціни шляхом укладання спірних додаткових угод, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції. Зазначене підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта про те, що законодавець не просто так запровадив в Законі України “Про публічні закупівлі” можливість зростання ціни за договором, виокремивши при цьому можливість зростання для такого товару як електрична енергія, прибравши вимогу про обмеження зростання строками (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), з огляду на те, що предметом закупівлі у справі №922/2321/22 щодо якої виснувала Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 24.01.2024 була саме електрична енергія.

Як вже зазначалось, укладаючи договір №29/10-1 від 29.10.2021 відповідач визначив ціну за одиницю товару, яка складає 3,1422900082 грн, крім того ПДВ 0,628458016 грн, разом з ПДВ 3,770748098 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - регулятор.

До повноважень регулятора, в силу вимог пункту 6 частини 3 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" належить, у тому числі, затвердження методик (порядків) встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії; встановлення (зміна) тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, тарифів на послуги з передачі електричної енергії тощо.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані регулятору законом.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2022 рік" тариф на послуги з передачі електричної енергії складає 345,64 грн./МВт*год (без ПДВ). Натомість вказаною постановою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії саме для ПрАТ "НЕК "Укренерго". При цьому відповідачем не обґрунтовано та не доведено, в тому числі, необхідність внесення змін до договору з урахуванням вказаного тарифу.

За таких обставин, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 56% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод та відповідне зменшення обсягу споживання, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а тому укладення спірних додаткових угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Ураховуючи викладене, оспорювані додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону № 922-VIII, тому правомірно визнані судом першої інстанції недійсними.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що ціна по якій договір було укладено була дуже вигідна для позивача 2, що зекономило гроші держави, ціна підіймалась протягом часу виконання договору пропорційно коливанню ціни на ринку і тому завжди була низькою, вигідною для підприємства та держави, з огляду на те, що предметом оцінки в межах даної справи є саме відповідність оспорюваних угод положенням ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем 2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021 мали здійснюватися відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі електричної енергії загальний обсяг спожитого позивачем 2 за 2022 рік електроенергії становить 2 156 227 кВт. Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії з урахуванням ціни за одиницю товару встановлену п.5.2. договору (разом з ПДВ 3,770748098 грн), становить 8 130 588,86. Проте, позивач 2 сплатив на користь відповідача кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 11 901 336,67 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 3 770 747,81 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

В той же час колегія суддів вважає слушними доводи відповідача стосовно того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що відповідно до п.5.1. договору, частина його фінансування була здійснена за рахунок орендарів. В зв'язку з чим прокурор не мав права подавати позов про повернення власних коштів позивача 2.

Додатковими угодами, укладеними до договору про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021, також була погоджена, зокрема, сплата вартості електроенергії за рахунок коштів орендарів у розмірі 1 000 000,00 грн з ПДВ.

Підпунктом 48 п.5.3 Статуту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" передбачено, що університет, як національний заклад вищої освіти, має право розпоряджатися власними надходженнями (коштами), зокрема від надання платних послуг відповідно до законодавства.

Враховуючи те, що позивач 2 спожив електричну енергію на суму 11 901 336,67 грн, з них 1 000 000,00 грн за рахунок коштів орендарів (8,4%), 3 770 747,81 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, з відповідача на користь позивача 1 підлягає стягненню сума у розмірі 3 454 004,99 грн пропорційно до розміру коштів сплачених за рахунок держбюджету.

У задоволенні решти вимог у розмірі 316 742,82 грн (8,4% від безпідставно одержаної суми за рахунок коштів орендарів) слід відмовити.

В зв'язку з чим оскаржуване судове рішення в частині стягнення коштів підлягає зміні.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що згідно умов договору та Закону споживач спожив електроенергію згідно своїх фактичних потреб, з огляду на те, що у даному випадку підставами позову є не кількість використаної другим позивачем електричної енергії, а отримання товару за завищеною ціною.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання, з огляду на те, що згідно п.1 Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період, а не раніше укладені договори.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача 2 про те, що в резолютивній частині рішення суду відсутній висновок суду щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі НТУ “ХПІ”, що фактично нівелює висновок суду зроблений в мотивувальній частині рішення, з огляду на те, що апелянт рішення суду в цій частині не оскаржує.

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення грошових коштів.

Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат. У вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21).

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на прокурора.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" задовольнити частково.

Пункти 2, 3 рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (61125, м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 30510656) на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185) грошові кошти у розмірі 3 454 004,99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (61125, м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 30510656) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 75 966,07 грн.

У задоволенні позову щодо стягнення 316 742,82 грн відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 залишити без змін.

Стягнути Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (61125, м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 30510656) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5701,37 грн.

Повернути справу №922/2060/23 до Господарського суду Харківської області для видачі відповідних наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Попередній документ

117715607

Наступний документ

117715609

Інформація про рішення:

№ рішення:	117715608
№ справи:	922/2060/23
Дата рішення:	07.03.2024
Дата публікації:	20.03.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (09.11.2023)
Дата надходження:	18.05.2023
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

27.06.2023 12:30	Господарський суд Харківської області
08.08.2023 12:00	Господарський суд Харківської області
05.09.2023 12:10	Господарський суд Харківської області
10.10.2023 11:00	Господарський суд Харківської області
24.10.2023 12:00	Господарський суд Харківської області
09.11.2023 13:00	Господарський суд Харківської області
07.02.2024 11:30	Східний апеляційний господарський суд
07.03.2024 12:30	Східний апеляційний господарський суд
29.05.2024 11:45	Касаційний господарський суд
12.06.2024 12:45	Касаційний господарський суд