14 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1013/23
Провадження № 11-кп/4820/298/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року у кримінальному провадженні №12021242000001027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №12021242000001027, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 за частинами 2 та 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України.
За клопотанням прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_8 ухвалою Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 03 травня 2024 року включно, у задоволенні решти клопотань відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відмову у зміні щодо нього запобіжного заходу. Змінити застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22:00 год. по 06:00 год. за місцем проживання: АДРЕСА_1 або визначити для ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України.
Вважає, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області не відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.372 КПК України та вимогам ЄСПЛ, встановлених для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Звертає увагу, що кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд мав врахувати конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні, дослідити усі обставини справи, якими обґрунтовується клопотання про зміну запобіжного заходу з метою дотримання принципу повноти судового розгляду. Посилаючись на раніше встановлені ризики, суд першої інстанції не навів обставин, які б переконливо виправдовували подальше тримання ОСОБА_6 під вартою.
Зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на переконання сторони захисту відсутній, оскільки ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, крім того, у період воєнного стану чоловікам призовного віку заборонено залишати межі країни. ОСОБА_6 входить до таких, а тому вказане виключає можливість виїхати за межі України та переховуватись від суду.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (шляхом неявки до суду), навіть у випадку якщо такий має право на існування, йому можна запобігти шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу. Прокурором не надано доказів того, що цей ризик має місце, а тому існування цього ризику є виключно припущенням.
Ризик продовжити займатись злочинною діяльністю та вчинити інші кримінальні правопорушення, наразі є виключно припущенням. Більше того, прокурором в обґрунтування вказаного ризику не надано жодних доказів.
Звертає увагу, що станом на 05 березня 2024 року судом було досліджено всі докази сторони обвинувачення, зокрема письмові докази, покази свідків, а також було допитано всіх потерпілих. Така обставина очевидно є підтвердженням того, що з плином часу та руху справи у суді ризики зменшились.
Крім того, висновки суду про вчинення ОСОБА_6 злочину поєднаного з насильством є припущеннями та спростовуються дослідженими матеріалами.
За час перебування у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» стан здоров'я ОСОБА_6 погіршився, про що свідчить лист Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області від 07.03.2023 №249/02023-ХМ та медичної документації.
Перебуваючи і надалі у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», життя та здоров'я ОСОБА_6 під загрозою, належних умов та лікування ув'язнений не отримує.
Окремо зазначає, що суд при розгляді питання щодо продовження строку тримання під вартою надав оцінку допустимості доказу, а саме протоколу про проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 та відеозапису вказаної слідчої дії, що є порушенням ч.1 ст.89 КПК України.
Якщо врахувати відомості зазначені у протоколі слідчого експерименту, то слід зауважити, що такий є недопустимим доказом в силу позиції, висловленої у постанові ВС у справі № 489/5879/19.
Наголошує, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, оскільки останній має сина, підтримує дружелюбні зв'язки з колишньою дружиною, яка є матір'ю його дитини. ОСОБА_6 добросовісно виконує батьківські обов'язки, регулярно надає матері свого сина ОСОБА_10 кошти на утримання сина; мати ОСОБА_6 - ОСОБА_11 є інвалідом 2 групи, їй протипоказана важка фізична праця, ОСОБА_6 єдина людина, яка може допомогти матері у повсякденних справах та забезпечити її догляд та належні умови життя; за період перебування у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, які би перешкоджали здійсненню ефективного досудового розслідування.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні вимоги, просили оскаржувану ухвалу суду скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді нічного домашнього арешту або визначення обвинуваченому ОСОБА_6 застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України.
Крім того, захисник ОСОБА_7 зазначила, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності заявлених у клопотанні ризиків, які були би підставами для застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу, в обвинуваченого перебуває на утриманні малолітній син, у нього мати - інвалід 2-ї групи загального захворювання, їй протипоказана важка фізична праця, а отже вона потребує постійного стороннього догляду, який може бути забезпечений лише обвинуваченим. Крім того, ОСОБА_6 хворий на діабет, у зв'язку з чим потребує постійного лікування та нагляду лікарів, а в умовах Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» йому не може бути надана належна медична допомога.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки інші запобіжні заходу, на його думку, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який обґрунтовано обвинувачуються, в тому числі у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, який не визнав вимоги апеляційних скарг, вважає ухвалу суду першої інстанції від 04 серпня 2023 року законною і обґрунтованою, апеляційну скаргу сторони захисту просив залишити без задоволення, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції з клопотаннями про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 03 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 оскаржує зазначену ухвалу суду, посилаючись на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово - чотири рази засуджувався за вчинення умисних нетяжких та тяжких злочинів, судимості за які не знято та не погашено у встановленому законом порядку, та обвинувачується у вчиненні ряду нетяжких та тяжких умисних кримінальних правопорушень, які, як вбачається з обвинувального акту, були вчиненні через незначний період часу після звільнення з місць позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, неодружений, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність вагомих ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 суд, у відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначив розмір застави, враховуючи, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч.2 ст.289 КК України).
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Зі змісту ст.422-1 КПК України вбачається, що в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України, з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинуваченого буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, хоч свідки і потерпілі допитані, однак усі обставини справи не встановлені, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційної інстанції розглядалась можливість обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, однак з огляду на сукупність наявних в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені, вчинив ряд злочинів після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, крім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, тому застосування до обвинувачених іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки на даній стадії судового розгляду.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Твердження про те, що під час продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 суд не врахував положення ч. 1 ст. 178 КПК України, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вказані обставини були враховані місцевим судом при продовженні запобіжного заходу. Разом з тим, слід зазначити, що такі обставини як: наявність у нього на утриманні малолітнього сина, а також та обставина, що його мати є інвалідом 2-ї групи, не є визначальною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки враховується в сукупності з конкретними обставинами провадження та наявними ризиками.
Крім того, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, стороною захисту не доведено тієї обставини, що мати обвинуваченого потребує постійного стороннього догляду і що такий догляд може бути наданий лише обвинуваченим.
Також стороною захисту не доведено, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я, в тому числі через наявну в нього хворобу, не може утримуватися в умовах ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», що йому в умовах тримання під вартою не може бути надана належна медична допомога. До того ж, як вбачається з долученої захисником до свого клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу відповіді начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області від 17 березня 2023 року №281/02-23ХМ, ОСОБА_6 постійно надається належна медична допомога, як лікарями-фахівцями Хмельницької міської медичної частини, так і лікарями-фахівцями територіальних лікувальних закладів МОЗ України.
Окрім того, спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, з наступними змінами, затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), згідно п. 2.3 якого медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Відповідно до п.п. 2.6, 2.7, 2.8 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що оскільки особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я, то відсутні перешкоди для лікування ОСОБА_6 під час перебування його під вартою, доказів неможливості утримання ОСОБА_6 в умовах СІЗО стороною захисту не надано.
На думку колегії суддів, висновок слідчого судді, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі домашній арешт у нічний час з 22:00 год. по 06:00 год., на даному етапі досудового розслідування, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти наявним ризикам, є обґрунтованим та доведеним.
Отже, на теперішній час продовжують існувати обставини, які свідчать про те, що не зменшилися заявлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які виправдовують тримання були під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або про те, що з'явились нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Стосовно доводів про визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя або суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а крім того, за ч.1 ст.255-1 КК України.
При цьому, доводи захисту, що суд при розгляді питання щодо продовження строку тримання під вартою надав оцінку допустимості доказу, а саме протоколу про проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 та відеозапису вказаної слідчої дії, що є порушенням ч.1 ст.89 КПК України, тоді як протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом в силу позиції, висловленої у постанові ВС у справі № 489/5879/19, колегією суддів не взято до уваги, оскільки оцінку доказів суд буде надавати при ухвалення рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті, а для застосування положень ч.4 ст.183 КПК України на цьому етапі провадження достатньо обсягу обвинувачення, викладеному у обвинувальному акті.
Отже, з урахуванням наданих матеріалів справи та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення слідчого судді за клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 без визначення застави, законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням встановленого, конкретних обставин кримінального правопорушення, стадії судового розгляду, даних про особу обвинуваченого, зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням з-під варти.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, а саме до 03 травня 2024 року включно, обмеження права обвинуваченого на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги сторони захисту є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою до 03 травня 2024 року включно стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3