15 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1554/23
Провадження № 33/4820/218/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Забєліної І.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мариняка М.В., потерпілої ОСОБА_2 , її представника - адвоката Чуприни О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Мариняка М.В. на постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
За постановою судді, 17 жовтня 2023 року близько 20 год 00 хв, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 учинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилось в умисних діях психологічного характеру, а саме висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та словесних погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Указані дії відбувались у присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок чого могла бути завдана шкода їхньому психічному здоров'ю.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Мариняк М.В. просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року, вказану постанову скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначав, що постанова суду є незаконною і необґрунтованою, пояснення свідків не свідчать про наявність в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, а усі протоколи стосуються однієї і тієї ж події та в силу закону не можуть вважатися доказами у справі.
Серед іншого, на його думку, зібраними матеріалами, які приєднані до справи, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена.
Посилався на те, що суд першої інстанції в порушення положень ст.252 КУпАП не дав правильної оцінки доказам, зокрема, поясненням ОСОБА_1 , які нічим не спростовані.
Окрім цього, звертав увагу на те, що він як захисник, отримав копію постанови 20 лютого 2024 року, що є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та є підставою для його поновлення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Мариняка М.В. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, заперечення потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Чуприни О.М. проти апеляційної скарги, приходжу до висновку про таке.
Уважаю, що строк на оскарження постанови судді суду першої інстанції пропущений з поважних причин та за обставин, наведених у апеляційній скарзі, підлягає поновленню.
Відповідно до приписів ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Указаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , належним чином був повідомленим про розгляд справи судом апеляційної інстанції, у судове засідання не з'явився, заперечень проти розгляду справи без нього не подавав.
Захисник Мариняк М.В. уважав можливим провести розгляд справи за його участю та за відсутності ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримався.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ст.1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 заперечив винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень у повному обсязі, оскільки ввечері 17 жовтня 2023 року приблизно о 20 год 00 хв прийшов до дітей за адресою: АДРЕСА_2 , для того, щоб їх провідати, подивитись, як вони проживають і чим займаються, чи вони доглянуті та не голодні. Жодного насильства він не вчиняв, зайшов до квартири, де проживала ОСОБА_2 з дітьми, разом з двома працівниками поліції.
Коли він 17 жовтня 2023 року близько 20 год 00 хв перебував біля вхідних дверей до квартири, то він через двері не висловлювався нецензурною лайкою на адресу своєї дружини ОСОБА_2 та/або своїх дітей, не погрожував їм словесно фізичною розправою. Того дня він в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння не перебував та алкогольні напої не вживав.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої інстанції надала пояснення про те, що 17 жовтня 2023 року близько 20 год 00 хв, коли вона готувала їсти дітям, до неї на кухню прибігла її донька ОСОБА_5 та сказала, що хтось стукає у вхідні двері. Вона підійшла до вхідних дверей та тричі запитала хто там, але ніхто не відповідав, потім вона здогадалась що це може бути саме її чоловік, ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 почав кричати, висловлювався до неї нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою, говорив, що зараз вб'є її, всі ці погрози та нецензурні вислови чули її малолітні діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Унаслідок цього могла бути завдана шкода як їй, так і їхньому психічному здоров'ю, бо вона дані погрози сприймала як реальні.
Малолітній потерпілий ОСОБА_3 в присутності законного представника, педагога та психолога в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 17 жовтня 2023 року близько 18-19 год до його матері ОСОБА_2 зателефонував його батько ОСОБА_1 , почав погрожувати їй. Він це чув, оскільки через слухавку телефону було чути саме погрози, висловлювання нецензурною лайкою.
Увечері того ж дня близько 20 год 00 хв його сестра ОСОБА_5 повідомила матері ОСОБА_2 , що хтось стукає у двері. Матір підійшла до вхідних дверей, а батько через двері сказав, щоб вона негайно відчинила двері, бо він зараз їх виб'є. Матір через двері говорила батьку, що не відчинить. Тоді батько почав кричати, висловлювався до неї нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою, говорив, що зараз тут вб'є її; всі ці погрози та нецензурні вислови чула його мати, він та його сестра і брат.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона є працівником поліції - інспектором СЮП ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області. 17 жовтня 2023 року був виклик на лінію «102» про те, що ОСОБА_1 учиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_2 у присутності трьох малолітніх дітей. На цей виклик безпосередньо виїздили працівники поліції ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Ними було встановлено факт домашнього насильства. У процесі перевірки було відібрано пояснення у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , їхніх малолітніх дітей, які повідомили та підтвердили події, що відбувались 17 жовтня 2023 року.
Свідок ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердили наведені обставини. Пояснили, що на місці події було виявлено ОСОБА_1 , який перебував у під'їзді будинку на сходах біля квартири. Потім ОСОБА_2 відчинила двері квартири, в якій була вона та троє малолітніх дітей. Було проведено профілактичну бесіду та відібрано пояснення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення повністю підтверджується доказами, а саме:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №562310 від 08.11.2023 року, серії ВАД №562312 від 08.11.2023 року, серії ВАД №562311 від 08.11.2023 року, серії ВАД №562313 від 08.11.2023 року, в яких викладені конкретні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП;
- рапортом чергового ЧЧ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 17.10.2023 року, відповідно до якого 17.10.2023 року о 19 год 42 хв надійшло повідомлення до служби 102, про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік, з яким триває процес розлучення, і вони спільно не проживають, стукає в двері та вчиняє психологічне насильство та в них був словесний конфлікт;
- довідкою про результати проведення перевірки за зверненням ОСОБА_2 , зареєстрованим в ЄО №2620 від 17.10.2023 року, в якій викладені обставини події;
- письмовими поясненнями малолітнього ОСОБА_4 від 25.10.2023 року, в яких він повідомив, що 17.10.2023 року перебував разом зі своєю матір'ю, братом ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_5 за адресою проживання: АДРЕСА_2 . Того ж дня близько 20 год 00 хв до квартири прийшов його батько ОСОБА_1 та почав стукати у двері, однак матір його не впустила, оскільки, на її думку, батько ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Далі батько почав сильно стукати у двері, виривати ручку з дверей та висловлюватись нецензурною лайкою, а він і його сестра з братом сильно злякались. Потім його матір викликала працівників поліції;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно кривдника ОСОБА_1 від 18.10.2023 року, відповідно до якої кривдник схильний до сильних та/або постійних ревнощів; контролює більшу частину повсякденного життя постраждалої особи; кривдник залякував або погрожував постраждалій особі та/або її дітям; поведінка кривдника ОСОБА_1 вплинула на безпеку постраждалої особи та/або безпеку дітей;
- переглянутими у судовому засіданні відеозаписами із нагрудних бодікамер працівників ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області. Ними встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 підтверджує те, що у вказаний день та у вказаний час ОСОБА_1 прийшов до неї до квартири, стукав у двері квартири, говорив, що зараз виб'є двері, ображав нецензурною лайкою та погрожував їй. Також малолітній потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що його батько ОСОБА_1 , того дня та в той час перебуваючи біля вхідних дверей до квартири, висловлювався нецензурною лайкою на адресу його матері. Сам ОСОБА_1 підтвердив, що тоді мав словесний конфлікт з ОСОБА_2 біля вхідних дверей до квартири.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з доведеності його вини, обґрунтовуючи свій висновок змістом протоколів про адміністративне правопорушення, поясненнями потерпілих та іншими письмовими доказами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення в тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи і викликали в постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Проаналізувавши вказані докази, можна прийти до висновку, що вони узгоджуються між собою та є належними, підстав визнавати їх недопустимими чи недостовірними немає.
Дослідивши обставини справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ході судовому розгляду доведено характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_2 та її малолітніх дітей, унаслідок чого могла бути завдана шкода їхньому психічному здоров'ю.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку наявні докази на підтвердження можливого завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої та її дітей, тому вказані дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки можливе завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Порушень вимог законодавства, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не встановлено.
Переконливих доводів у апеляційній скарзі чи в судовому засіданні апеляційного суду, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не знайдено.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах.
Через сплив строків накладення адміністративного стягнення, провадження у справі було правомірно закрите на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Водночас підстави для закриття провадження у справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мариняка М.В. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Матущак М.С.