Справа № 462/1765/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/406/24 Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
15 березня 2024 року м. Львів
Суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_2 , вивчивши матеріали скарги ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 4 березня 2024 року на бездіяльність посадових осіб ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про вчинення кримінального правопорушення,
встановив:
ОСОБА_3 у порядку ст. 303 КПК України звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 4 березня 2024 року скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про вчинення кримінального правопорушення - задоволено частково.
Зобов'язано уповноважену особу ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області розглянути відповідно до вимог ст. 214 КПК України заяву ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
Копію ухвали надіслано скаржнику та СВ ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.
На вказану ухвалу ОСОБА_3 подала скаргу.
Вивчивши матеріали скарги, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Частиною 4 ст. 399 КПК України визначено: якщо апеляційна скарга, подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано § 2 Глави 26 КПК України.
У відповідності до ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; продовження відсторонення від посади; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відтак, кримінальним процесуальним законом не передбачено в даному випадку право на оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.
Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України,
постановив:
відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 4 березня 2024 року.
Копію ухвали разом із скаргою і усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала скаргу.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_2