Дата документу 12.03.2024 Справа № 333/1925/16-ц
Є.У.№ 333/1925/16 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.
№ 22-ц/807/56/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
12 березня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Бєлова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган піки та піклування про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання дій протиправними та скасування реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган піки та піклування, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_8 про визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення,
В квітні 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулися до суду із позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган піки та піклування про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання дій протиправними та скасування реєстрації.
В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , яка є власністю територіальної громади м. Запоріжжя та знаходиться в господарському віданні МКП «Основаніє». Наймачем квартири є ОСОБА_8 мати ОСОБА_3 . Крім останніх, в цій же квартирі зареєстровані ОСОБА_9 , який визнаний недієздатним та йому призначено опікуна ОСОБА_3 , а також ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які з 2014 року за зазначеною адресою не проживають. Реєстрація відповідачів порушує права позивачів як наймачів квартири.
Посилаючись на вищезазначене просили суд, визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_2 , 2014 р. народження такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган піки та піклування, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_8 про визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
В обґрунтування позову зазначав, що його мати - ОСОБА_7 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 17.10.1984 року.
Він зареєстрований у спірній квартирі з 09.02.1988 року, а його неповнолітній син ОСОБА_2 - з 20.03.2015 року.
Між позивачем за зустрічним позовом та наймачем ОСОБА_8 і іншими користувачами квартири жодних домовленостей щодо обмеження (скорочення) строків користування житлом у разі відсутності без будь-яких причин встановлено не було.
За час спільного проживання з відповідачами за зустрічним позовом вели спільний побут, жили однією родиною до кінця 2011 року. Один із відповідачів - ОСОБА_6 став хрещеним батьком його дитини.
ОСОБА_1 уклав з КП «ВРЕЖО «11» договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, сплачував оплату комунальних послуг у період з січня 2009 року по грудень 2011 року, придбавав речі у житло, необхідні для користування квартирою: комплект водомірів, сумішей будівельних, тумби, унітазу на загальну суму 1655 грн.
Від народження його неповнолітній син - ОСОБА_2 має проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим у 2015 році переніс складну операцію на серці, яку було виконано в Національному Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, після якої дитина кожного місяця впродовж 2015-2016 р.р. перебував на лікуванні з гострим захворюваннями, спричиненою антибіотикотерапією. В період з 26.02.2015 року по 26.02.2017 року дитині була встановлена інвалідність. За таких обставин ОСОБА_2 потребував постійного догляду та підтримки, який надати за зареєстрованим місцем проживання через поведінку ОСОБА_3 не було можливості.
Починаючи з 2011 року по 2016 рік ОСОБА_3 стала грубо поводитись по відношенню до нього, провокувати сварки, непорозуміння, виставляла його та неповнолітню дитину за двері, змінила замки на вхідних дверях.
Посилаючись на вищезазначене просив суд, визнання за ним та його малолітнім сином ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 , вселити їх, усунути перешкоди в користуванні квартирою, зобов'язавши ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надати йому дублікат ключів від вхідних дверей.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2023 року первісний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 відмовлено.
Визнати ОСОБА_7 , 1968 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовити повністю, зустрічний позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі звернулися до суду з позовом про визнання відповідача та його дитини такими, що втратили право користування житловою площею у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
В обґрунтування позову посилалися на те, що згідно ордеру (обмінного) №402 від 07.07.1983 року вказана квартира була надана ОСОБА_8 , а також: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 (т.1 а.с. 114).
Наймачем цього житла була ОСОБА_8 (т.1 а.с.9).
На час звернення позивачів з позовом, у спірній квартирі були зареєстровані:
- ОСОБА_3 , 1966 року народження,
- ОСОБА_9 , 1940 року народження (батько ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_8 , 1941 року народження (мати ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_4 , 1971 року народження (чоловік ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_5 , 1996 року народження (син ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_6 , 1984 року народження (син ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_7 , 1968 року народження (сестра ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_1 , 1988 року народження (племінник ОСОБА_3 ),
- ОСОБА_2 , 2014 року народження (син ОСОБА_1 ) (т.1 а.с.11).
Під час розгляду справи:
- ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.12.2016 року (т.1 ас. 86).
- ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.11.2018 року (т.1 а.с. 237).
Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися на те, що відповідачі тривалий час не проживають у спірній квартирі без поважних причин, а відтак втратили право користування квартирою.
Заперечуючи проти позову та заявляючи зустрічний позов, ОСОБА_1 посилався на те, що правомірно отримав право на житло у спірній квартирі, проживав у ній постійно, здійснював ремонт, натомість внаслідок конфліктних відносин з іншими членами родини , зокрема з ОСОБА_3 (всі сторони є родичами), вимушений був тимчасово виїхати з квартири.
Ця вимушеність була обумовлена і народженням у нього дитини, яка тривалий час хворіла, перенесла операцію на серці, лікувалася та продовжує лікування.
Хвороба дитини, як зазначив відповідач, була несумісною зі знаходженням у конфліктному середовищі, а відтак він виїздив тимчасово, продовжуючи навідувати квартиру, проте йому чинилися перешкоди, були замінені замки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції суд першої інстанції визнав неповажними причини відсутності відповідачів у спірному житлі, вважав безпідставними доводи відповідача про те, що його тимчасова відсутність як користувача (члена сім'ї наймача) у спірній квартирі була обумовлена поважними причинами - необхідністю здійснення постійного догляду, надання дитині лікування через важку хворобу серця, подальшої реабілітації дитини через послаблення його імунітету, та протиправною поведінкою позивача ОСОБА_3 , яка постійно вчиняла сварки та створювала умови неможливості спільного проживання через важку та напружену знервовану поведінку.
Разом з тим, суд першої інстанції не встановив період, протягом якого відповідач та його дитина були відсутні на спірному житлі, не надав оцінку тій обставині, що реєстрація дитини відповідача була здійснена після народження дитини саме на спірну житлову площу.
Згідно наданих ОСОБА_1 медичних документів відносно хвороб ОСОБА_2 , останній з 26.01.2015 року по 16.02.2015 року перебував у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України (т.1 а.с. 61).
Дитина є інвалідом та ОСОБА_1 надано медичні документи, з яких вбачається, що ОСОБА_13 оглядався лікарями-педіатрами у м. Запоріжжі 11.01.2015, 19.04.2015, 29.05.2015, 10.06.2015, 07.07.2015, 12.11.2015, 17.11.2015, 02.12.2015 року (т.1 а.с. 63-67).
Відповідно до виписки з амбулаторної картки ОСОБА_2 , останній проживає за адресою: АДРЕСА_6 і надглядається у ДЦ «Гамма+», на прийомі у лікаря був: 11.01.2015, 19.04.2015, 26.05.2015, 29.05.2015, 02.06.2015, 10.06.2015, 07.07.2015, 09.11.2015, 12.11.2015, 02.12.2015, 28.12.2015, 31.12.2015, 08.12.2016, 21.12.2016, 19.07.2017, 13.08.2017 року, 07.10.2017, 18.10.2017, 27.11.2017, 04.12.2017, 10.04.2018 року (т.1 ас.128). Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 , останній перебував у стаціонарі дитячої лікарні №1 з 20.04.2015 року по 05.05.2015 року (т.1 а.с. 131).
Відповідачі були зняті з реєстрації без їх відома враховуючи, що спірна квартира після ухвалення заочного рішення від 24.06.2016 року була приватизована (Розпорядження голови районної адміністрації №234Р від 11.04.2017 року, т.1 а.с. 2) та відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить у спільній частковій власності по 1/5 частині: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (відповідно до договору дарування від 10.05.2017 року) (т.1 а.с. 87-89).
У спірній квартирі ОСОБА_1 був зареєстрований з 09.02.1988 року по 13.07.2016 року, був зареєстрований як син члена сім'ї наймача, отже правомірно вселилися у спірну квартиру та був зареєстрований у спірному жилому приміщенні на законних підставах.
Відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_14 (т.1 а.с. 60).
Неповнолітній ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі у період з 20.03.2015 року по 13.07.2016 року.
Зазначене не узгоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі з 2012 року.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що його тимчасова відсутність як користувача (члена сім'ї наймача) у спірній квартирі була обумовлена поважними причинами - необхідністю здійснення постійного догляду, надання дитині лікування через важку хворобу серця, подальшої реабілітації дитини через послаблення його імунітету, та протиправною поведінкою позивача ОСОБА_3 , яка створювала умови неможливості спільного проживання.
Відповідачем було доведено та не спростовано позивачами, що його дитина від народження страждає на важке захворювання, є інвалідом.
Наймачем квартири до її приватизації була ОСОБА_8 , яка не оспорювала право користування квартири відповідачами ОСОБА_15 , у справі є відомості про те, що вона укладала договір щодо утримання будинку 2 березня 2017 року, від її імені сплачувалися житлово-комунальні послуги.
За таких обставин немає підстав вважати, що наймач ОСОБА_8 , яка не заявляла позов, оспорювала право відповідачів ОСОБА_15 на користування спірною квартирою, хоча саме від її імені сплачувалися рахунки та укладалися договори, а решта мешканців були членами її сім'ї.
Та обставина, що між сторонами виникали сварки з приводу користування житловим приміщенням підтверджена також існуванням судового рішення від 1березня 1999 року, за яким ОСОБА_8 ОСОБА_16 та ОСОБА_7 осопрювалося право ОСОБА_17 на спірне житло.
За таких обставин судова колегія вважає, що відсутні підстави вважати, що тимчасове непроживання ОСОБА_18 та його дитини ОСОБА_19 у спірній квартирі не були обумовлені поважними причинами.
Відтак позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_19 такими, що втратили право користування спірною квартирою не можна вважати обгрунтованими та вони задоволенню не підлягають.
Зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом вселення.
Вимоги щодо надання дублікату ключів від вхідних дверей не ґрунтуються на законі, надання безперешкодного доступу до спірної квартири може бути вирішено при примусовому виконанні судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 такою що втратила право користування спірною квартирою, не оскаржене та його законність в цій частині апеляційним судом не перевірялася.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2023 року у цій справі скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання дій протиправними та скасування реєстрації - залишити без задоволення.
Зустрічний позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом їх вселення у зазначену квартиру.
Іншу частину зустрічного позову залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 березня 2024 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З Поляков