Справа № 297/408/23
Іменем України
05 березня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Бак М.Д. у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
встановив:
У лютому 2023 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 20.11.2021 о 15 годині 30 хвилин на дорозі між м. Виноградів та с. Теково Берегівського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.01.2022, відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована згідно поліса № SK/007/3619464520 та потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 07.04.2022 та заявою про виплату страхового відшкодування від 07.04.2022 року.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого склала 72.038,20 грн.
На підставі положень пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач відшкодував збитки, завдані відповідачем. Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та статті 38.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після здійснення регламентної виплати потерпілому у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі виплаченого відшкодування.
З врахуванням наведеного Моторно (транспортне) страхове бюро України просило суд стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу 72 038,20 грн. здійсненого страхового відшкодування.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
На таке рішення суду Моторно (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зазначає, що на підтвердження встановлення вини відповідача у скоєнні ДТП, МТСБУ додано до матеріалів справи копію постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення, копію постанови Закарпатського апеляційного суду від 15.06.2022 та копію постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.02.2022 про виправлення описка в постанові Виноградівського районного суду від 17.01.2022. Слід зазначити, що додані копії судових рішень відповідають вимогам наказу Державної судової адміністрації України від 17.06.2013 № 83 Про внесенні зміни до Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді, Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, згідно п. 1 якого, "Судові документи оформлюються відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу про адміністративні правопорушення України, інших законодавчих і нормативно-правових актів, а також цієї Інструкції.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підтвердження цього факту, позивачем долучено витяг з централізованої бази МТСБУ.
Згідно «Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням.
У відповідності до розділу II Положення 2.1. Страховики - члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком до цього Положення: 2.1.1. Відомості про втрачені, зіпсовані та знищені бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 2.1.2. Відомості про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 2.1.3. Відомості про страхові випадки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, хід їх врегулювання та виплати страхового відшкодування. 2.1.4. Відомості про укладені та достроково припинені договори міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 2.1.5. Відомості про вимоги до страховиків - повних членів МТСБУ, що надійшли за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, хід їх врегулювання та розмір виплат страхового відшкодування за цими договорами.
Пунктом 5.3. Положення встановлено, що до відкритої інформації відносяться відомості про наявність чи відсутність в базі даних договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та відомості про страховика, який уклав відповідний договір страхування. Відкрита інформація надається користувачам шляхом доступу через мережу Інтернет до відповідного інформаційного ресурсу, та/або в порядку, передбаченому чинним законодавством про звернення громадян, та/або відповідно до укладених договорів з МТСБУ.
За таких обставин витяг з централізованої бази МТСБУ про відсутність в базі даних МТСБУ інформації про відсутність полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за транспортним засобом з реєстраційним номером А01248ВМ на 20.11.2021 року і є належним обґрунтуванням позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відхиляючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем копії документів не являються джерелом права, оскільки такі належно не засвідчені, тому не являються недопустимими доказами. Позивачем не доведено обставину, наведену в обґрунтування позову, щодо винуватості відповідача в настанні дорожньо-транспортної пригоди. Та у зв'язку з недоведеністю вказаної обставини не доведено факт виникнення між сторонами правовідносин з приводу повернення виплаченого страхового відшкодування, а звідси і наявність права вимоги щодо стягнення грошових коштів у порядку регресу.
Проте з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується через те, що такий не узгоджується з матеріалами справи, а також не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.
Так, у ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що представник ОСОБА_2 - адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням від 07.04.2022 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 20.11.2021 о 15 годині 30 хвилин на автодорозі між м. Виноградів та с. Теково, Берегівського району, Закарпатської області за участю автомобіля марки «Audi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.01.2022, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 15.06.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_3 подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України заяву від 07.04.2022 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При здійсненні пошуку полісу страхування на ТЗ за державним номером НОМЕР_1 станом на 20.11.2021 р. в єдиній централізованій базі даних обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, результат такого пошуку виявився негативним бо поліс не було знайдено. Зазначене стверджується витягом електронного листа сформованого в мережі Інтернет, а.с. 9.
13.05.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено висновки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу за № 182/05-22 в результаті дослідження, проведеного щодо транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 195 645,50 грн.
15.08.2022 позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 72 038,20 грн., що стверджується копією платіжного доручення № 932802 від 15.08.2022 про сплату позивачем на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 72 038,20 грн., а.с. 34.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Виноградівського районного суду від 07 липня 2023 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, (абзац другий пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.
За матеріалами справи ОСОБА_1 використовував легковий автомобіль марки «Audi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , але цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована договором обов'язкового страхування/страховим сертифікатом «зелена карта».
За цієї обставини починають діяти вимоги підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом абзацу другого пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Дослідивши та оцінивши зміст постанови Виноградівського районного суду від 17.01.2022 року в справі №299/6257/21, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 допустив порушення підпункту 2.3б Правил дорожнього руху України (недотримання дистанції, у зв'язку із чим допущено наїзд з автомобілем, що рухався попереду) та в його діях наявні ознаки правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП. Судом визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Постановою судді Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю. від 15 червня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Виноградівського районного суду від 17.01.2022 року в справі №299/6257/21 залишено без задоволення, а постанову суду залишено без змін.
Суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 13 травня 2022 року складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ на № 182/05-22 у якому в результаті проведеного дослідження, встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ марки «Volkswagen» моделі «Transporter CARAVELLE», реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП становить 80 789,12 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ без урахування фізичного зносу деталей і вузлів на момент дослідження, становить 195 645,50 грн.; ринкова вартість зазначеного КТЗ на дату ДТП становить 209 143,03 грн.; та розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП, становить 72 585,10 грн.
Згідно наказу МТСБУ за № 3/7108 від 12.08.2022 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 , наказано департаменту фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_2 суму 72 038,20 грн. за шкоду в результаті ДТП.
Відповідно до платіжного доручення № 932802 від 15.08.2022 р. здійснено МТСБУ виплату ОСОБА_2 суми 72 038,20 гривень.
Тож, приймаючи до уваги наведені докази у сукупності з вимогами частини п'ятої статті 1187 ЦК України, ОСОБА_1 як особа, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану ним шкоду, так-як не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Transporter CARAVELLE», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до приписів підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Отож, МТСБУ на підставі приписів підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 та підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» скористалось своїм правом на звернення з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування сплаченої страхової виплати, тому заявлені такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно вважав, що МТСБУ не надало належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження заявленого позову.
Відтак, такі висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та досліджених обставинах, разом з зібраними у справі доказами та доводами учасників справи.
Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Наведеного суд першої інстанції не врахував, та помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої майнової вимоги. Відтак, такі висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та досліджених обставинах, разом з зібраними у справі доказами та доводами учасників справи.
Зважуючи на встановлене у контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що право позивача у спірних правовідносинах є порушеним, тому така позовна вимога підлягає задоволенню у цілому за вищенаведених доводів, та у зв'язку із цим і доводи апеляційної скарги також є підставними.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
За подання позовної заяви МТСБУ сплатило судовий збір у сумі 2 684,00 грн., а за подання апеляційної скарги МТСБУ сплатило судовий збір у сумі 4 026,00 (2 684,00 х 150%) грн., а.с. 3, 91.
Відтак, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь МТСБУ судові витрати у розмірі 6 710,00 (2 684,00+4 026,00) гривень.
Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, задовольнити.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 72 038,20 гривень та судові витрати в розмірі 6 710,00 гривень, судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 15 березня 2024 року.
Головуючий:
Судді: