Справа № 305/977/23
Іменем України
13 березня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року (головуючий суддя Дочинець С.І.) у справі №305/977/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі: ДП «Ліси України») щодо визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що наказом т.в.о. генерального директора ДП «Ліси України» від 03.04.2023 № 423-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора філії «Рахівське лісове дослідне господарство» ДП «Ліси України» (далі: Філія) та укладено з ним трудовий договір від 03.04.2023.
27.04.2023 о 16:50 год, на електронну пошту Філії надійшла фотокопія наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 27.04.2023 № 502-к, яким позивача звільнено з посади директора Філії.
ОСОБА_1 вважає, що даний наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно до наказу, його звільнено з посади за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України і підставою звільнення у наказі зазначено заяву ОСОБА_1 .
Однак у цій заяві відсутня дата її складання, а також відсутня погоджена сторонами дата звільнення. Це свідчить про те, що станом на дату звільнення між ним та роботодавцем не було жодних домовленостей про конкретну дату звільнення.
При цьому у період з 26.04.2023 по 01.05.2023 він перебував на лікарняному та не домовлявся і не досягав згоди з роботодавцем про припинення трудових відносин 27.04.2023.
Наявність запису (візи) на заяві «звільнити з 27.04.2023 року» свідчить про одностороннє прийняття роботодавцем рішення про звільнення та суперечить положенням ч.1 ст.36 КЗпП.
Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просив: - визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. генерального директора ДП «Ліси України» від 27.04.2023 № 502-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора філії «Рахівське лісове дослідне господарство» ДП «Ліси України»; - поновити його на посаді директора Філії; - стягнути з ДП «Ліси України» середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 28.04.2023 по дату поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням. Також просив допустити негайне виконання рішення у частині поновлення його на роботі.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов'язки Генерального директора «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Ігоря Лицура від 27 квітня 2023 року № 502-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.04.2023 по 20.07.2023 у сумі 101 850 гривень.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір у сумі 2147 гривень 20 копійок.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На це рішення суду подало апеляційну скаргу ДП «Ліси України». Посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що належне функціонування Філії впливає на різні соціально-економічні показники, як Рахівського району так і ДП «Ліси України». Очевидним є те, що керівник Філії, який висловив бажання розірвати трудові відносини з роботодавцем, не забезпечуватиме ефективне виконання завдань, передбачених положенням про Філію та нормами чинного законодавства. Враховуючи наведене, ДП «Ліси України» погодило пропозицію ОСОБА_1 щодо розірвання трудового договору, що підтверджує настання дійсного волевиявлення сторін. Від ОСОБА_1 не надходило будь-яких заяв щодо відкликання поданої заяви про звільнення, яку було ним подано 27.04.2023, а видавши наказ про звільнення від 27.04.2023 ДП «Ліси України» діяло з дотриманням положень ст. 36 КЗпП України. У зв'язку з відсутністю у заяві бажаної дати звільнення, за попередньою згодою сторін, ДП «Ліси України» звільнило позивача у день надходження даної заяви - 27.04.2023. Вважає, що ДП «Ліси України» не порушило процедуру звільнення позивача.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. Зважаючи на те, що позиція ОСОБА_1 апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів вважала за можливості розглянути справу за відсутності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
Судом встановлено, що наказом т.в.о. генерального директора ДП «Ліси України» від 03.04.2023 № 423-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора філії «Рахівське лісове дослідне господарство» ДП «Ліси України» (а.с. 5) та укладено з ним трудовий договір від 03.04.2023 (а.с. 6-12).
Наказом генерального директора ДП «Ліси України» від 27.04.2023 № 502-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Філії 27 квітня 2023 року за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Підставою звільнення у наказі зазначено заяву ОСОБА_1 (а.с.15).
Як вбачається з копії заяви, поданої на ім'я т.в.о. Генерального директора Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та підписаної ОСОБА_1 , у такій заяві відсутня дата її складання, а також відсутня погоджена сторонами дата звільнення. У лівому верхньому куті заяви міститься напис «Звільнити 27.04.2023» (а.с.14).
Представник відповідача зазначав, що у зв'язку з відсутністю у заяві бажаної дати звільнення, за попередньою згодою сторін, ДП «Ліси України» звільнило позивача у день надходження даної заяви - 27.04.2023. Проте колегія судів констатує, що на копії заяви не міститься штампу вхідної кореспонденції (місце знаходження відповідача - м. Київ), а також суду не було надано доказів надходження заяви до відповідача саме 27.04.2023 (зокрема, витягу з журналу вхідної кореспонденції та ін.).
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
За своєю суттю вказана норма передбачає обов'язкову домовленість працівника та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу про припинення трудових обов'язків такого працівника у строк обумовлений сторонами угоди. Тобто обов'язковим елементом звільнення відповідно до статті 36 пункту 1 КЗпП України є обумовлення дати звільнення працівника.
Відповідно до роз'яснень, даних у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів'від 6 листопада 1992 року № 9 (зі змінами та доповненнями) при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за статтею 36 пунктом 1 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Отже, у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі N 404/3049/15-ц (провадження N 6-1269цс16) Верховний Суд України вказав на те, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі N 761/19141/16-ц (провадження N 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі N 233/1563/18 (провадження N 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі N 553/629/18 (провадження N 61-48739св18).
Правові висновки щодо застосування пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України викладені також у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі N 825/3587/15-а (провадження N К/9901/28040/19), від 07 жовтня 2020 року у справі N 236/1286/19 (провадження N 61-2567св20), від 04 серпня 2021 року у справі N 711/2175/20 (провадження N 61-12674св20), від 07 жовтня 2021 року у справі N 541/1684/20 (провадження N 61-9439св21).
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі.
Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
Відсутність у заяві конкретної дати звільнення - свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін.
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок N 100).
Позивач працював на посаді менше одного місяця, проте відповідачем було надано суду довідку, відповідно до якої середньоденний заробіток позивача становив 1697,50 грн (а.с. 17). З врахуванням такої довідки судом першої інстанції вірно визначено розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення (60 робочих днів) в сумі 101850 грн.
Таким чином, суд першої інстанції, належним чином дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 березня 2024 року.
Головуюча:
Судді: