Справа № 686/5535/24
Провадження № 3/686/2256/24
13 березня 2024 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Данькова С.О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючий,
у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 564995 від 19.02.2024 року, складеним відносно ОСОБА_1 убачається, що останній 19.02.2024 року о 11 год. 15 хв. годин за адресою АДРЕСА_2 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які виражалися в погрозах фізичною розправою в її сторону, в наслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що між ним та колишньою дружиною конфлікту не було.
Суддя, заслухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали адміністративної справи вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, повязаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» У цьому Законі визначені такі поняття як «кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі» та «особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі». Закон передбачає, що одна з осіб кривдник займає активну позицію та вчиняє домашнє насильство щодо постраждалої особи, яка є жертвою цього насильства. Тобто, чітко визначені ролі кривдника та постраждалого.
Описані в протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не містять складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а фактично підпадають під ознаки ст.173 КУпАП, якою саме передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Як убачається з матеріалів справи та слідує з пояснень наданих під час судового засідання ОСОБА_1 , між ним та колишньою дружиною виникла обопільна сварка, що виключає статус будь-якої з цих осіб, як постраждалої особи, що зазнала домашнього насильства.
Слід зазначити, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків, тобто людина, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відтак, факт конфліктної ситуації між колишньою родиною не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, суддя приходить до висновку про необхідність закрити провадження у цій справі, оскільки порушення, вчинене ОСОБА_1 не охоплюється складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не було доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Також, суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищезазначеного, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а провадження по даній справі підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом 10 днів дня винесення постанови.
Суддя