вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/3017/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.02.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.10.2023 (повний текст складено та підписано 13.11.2023)
у справі №910/3017/23 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНТАН"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування наказу
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОНТАН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги".
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" 1 342,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано відсутністю в діях державного реєстратора при реєстрації за позивачем права тимчасового користування ознак незаконності його дій, підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав не було, тому вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4971/5 від 07.11.2022 «Про задоволення скарги» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неповно застосовано норми матеріального права. При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом повністю тотожні змісту відзиву на позов. Зокрема, скаржник посилається, на висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.09.2022, в якому зазначено, що державний реєстратор Павлишин Назар-Павло Андрійович прийняв оскаржуване рішення за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, порушивши статті 10, 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 18 Закону України "Про оренду землі", а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 апеляційну скаргу у справі №910/3017/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/3017/23 та призначено судове засідання на 13.02.2024.
На адресу суду 12.02.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, а також повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, колегія суддів вирішила відкласти розгляд апеляційної скарги у даній справі до 26.02.2024.
На адресу суду 19.02.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
26.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого колегією суддів відмовлено, у зв'язку з його безпідставністю.
У судове засідання 26.02.2024 з'явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 07.11.2022 Міністерством юстиції України видано наказ № 4971/2, яким: скаргу ОСОБА_1 від 17.01.2022 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 01.01.2021 № 60720417, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем; анульовано доступ державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.
Вказаний наказ прийнято відповідачем на підставі ч. 3 ст. 26, ст. 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.09.2022.
Згідно з висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.09.2022 вказаною колегією розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 17.01.2022 на рішення від 01.10.2021 № 60720417, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2470109646060).
Висновок мотивовано тим, що скаржниця є власницею житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, щодо якої прийнято оскаржуване рішення.
Оскаржуваним рішенням державний реєстратор Павлишин Назар-Павло Андрійович зареєстрував інше речове право - право тимчасового довгострокового користування строком на 49 років за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" на підставі документів, які скаржниця вважає підробленими, а оскаржуване рішення - незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Як викладено в мотивах висновку рішення у розгорнутому вигляді, з відомостей Державного реєстру прав, Колегією встановлено, що:
- оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Павлишиним Назар-Павло Андрійович за результатами розгляду заяви від 01.10.2021 №48227683 щодо реєстрації права оренди з одночасною реєстрацією права власності на земельну ділянку, поданої ТОВ "Фонтан", до якої було додано: договір на право користування землею від 25.12.1998, укладений між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Фонтан", рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 25.12.1998 № 359, рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 25.11.1999 № 356, рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 28.10.2010 № 1027, довідку від 29.12.2010 № 947, відомості з Державного земельного кадастру від 01.10.2021 № 50133191;
- згідно з договором Брюховицька селищна рада на підставі рішення № 359 передала ТОВ "Фонтан" на умовах тимчасового довгострокового користування земельну ділянку загальною площею 2,0730 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для культурно-оздоровчих цілей строком на 49 років. При цьому, як вказано у висновку колегії Мін'юсту, договір не містить відмітки про його реєстрацію у Державному земельному кадастрі;
- рішенням № 356 змінено адресу земельної ділянки з АДРЕСА_3 ;
- також за інформацією ДЗК щодо земельної ділянки, 10.08.2010 зареєстровано оренду за ОСОБА_2 строком на 20 років;
- рішенням № 1027 Брюховецькою селищною радою вирішено припинити договір оренди земельної ділянки, укладений між Брюховецькою селищною радою та ОСОБА_2 , шляхом його розірвання в односторонньому порядку у зв'язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематичною несплатою орендної плати, а також зобов'язано голову Брюховецької селищної ради Процика О.С. подати позовну заяву до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки;
- проте, колегією не встановлено наявності відповідного судового рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки;
- колегією встановлено, що адвокатом Микитою Т.В. був здійснений запит до архівного відділу Львівської міської ради щодо надання засвідчених копій документів, доданих до заяви, а саме: договору, рішень № 359, № 356 та № 1027, на який надано відповідь архівним відділом Львівської міської ради, в якій вказано, що зазначені в запиті рішення Брюховецької селищної ради є іншими за змістом. Крім того, в таких рішеннях ТОВ "Фонтан" та ОСОБА_1 не наводяться. Також договори про право користування землею на зберігання до архівного відділу не передаються;
- також адвокатом Микитою Т.В. зроблено запити до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо реєстрації договорів на право тимчасового користування землею від 25.11.1998, укладеного між Брюховецькою селищної радою та ТОВ "Фонтан", на який отримано відповідь, згідно з якою повідомлено про відсутність зазначеного договору.
За твердженням позивача, наказ відповідача № 4971/2 від 07.11.2022 є неправомірним і таким, що суперечить положенням норм чинного законодавства, оскільки таким наказом скасоване законне рішення державного реєстратора, чим порушені майнові права позивача щодо користування земельною ділянкою.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент вчинення спірних реєстраційних дій) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" закріплено систему органів та об'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, процедуру проведення державної реєстрації, перелік документів необхідних для вчинення таких дій та порядок їх оскарження.
Частина перша статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Згідно з ч. 2 вказаної норми Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Відповідно до ч. 3 вказаної норми рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Згідно з ч. 6 вказаної статті за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо, зокрема:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.
Відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України) від 24 грудня 2019 р. № 1150, Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
У відповідності до п. 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов'язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.
Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Відповідно до п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Згідно з п. 8 вказаного Порядку № 1128 у разі, коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як слідує з матеріалів справи, для державної реєстрації права тимчасового користування земельною ділянкою позивачем долучено надані державному реєстратору: договір оренди від 25.12.1998, укладений між ним та Брюховецькою селищною радою; рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 359 від 25.12.1998 "Про надання ТОВ "Фонтан" в тимчасове користування терміном на 49 років земельної ділянки площею 2,073 га по вул. Запашна, 9; рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 356 від 25.11.1999 "Про зміну адреси земельної ділянки, яка перебуває на праві тимчасового користування у ТОВ "Фонтан" з вул. Запашна, 9 на вул. Смолиста, 10; рішення Брюховецької селищної ради № 1027 від 28.10.2010 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 04.08.2010 шляхом його розірвання в односторонньому порядку", яким, зокрема, вирішено припинити дію договору укладеного між Брюховецькою селищною радою та гр. Республіки Польща Санакєвичем Е.Л.
Також з висновків колегії Мінюсту та відомостей з Державного реєстру прав вбачається, що позивачем надано державному реєстратору довідку № 947 від 29.12.2010, видану Брюховецькою селищною радою.
Крім того, з висновків колегії Мінюсту вбачається, що реєстратором перед проведенням реєстрації за позивачем права тимчасового права користування земельною ділянкою перевірено відомості з Державного земельного кадастру від 01.10.2021 № 50133191, згідно яких земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133 комунальної форми власності зареєстрована на праві оренди за ТОВ "Фонтан" (витяг Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.06.2022).
Таким чином, державним реєстратором під час проведення за позивачем реєстрації права тимчасового користування вказаною земельною ділянкою було вчинено дії щодо перевірки документів, наданих для реєстрації за позивачем такого права, перевірено інформацію з Державного земельного кадастру.
Тобто, підстав для державного реєстратора при розгляді заяви позивача зупиняти розгляд заяви, зупиняти державну реєстрацію прав, відмовляти в державній реєстрації прав - не встановлено.
Крім того, доказів підроблення документів, які стали підставою для проведення за позивачем державної реєстрації права тимчасового користування матеріали справи не містять.
До того ж з матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду скарги ОСОБА_1 від 17.01.2022 між сторонами існував спір щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133, що є предметом розгляду у справі № 466/1010/22, що не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу.
За наведених обставин покладені в основу оскаржуваного наказу висновки щодо порушення державним реєстратором вимог законодавства, оскільки державним реєстратором не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме: договором оренди від 25.12.1998, укладеним між ним та Брюховецькою селищною радою; рішенням Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 359 від 25.12.1998 "Про надання ТОВ "Фонтан" в тимчасове користування терміном на 49 років земельної ділянки площею 2,073 га по АДРЕСА_2 ; рішенням Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 356 від 25.11.1999 "Про зміну адреси земельної ділянки, яка перебуває на праві тимчасового користування у ТОВ "Фонтан" з вул. Запашна, 9 на вул. Смолиста, 10, тому є безпідставними та відхиляються судом.
Таким чином, у державного реєстратора не було підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4971/5 від 07.11.2022 "Про задоволення скарги", в частині, що стосуються права позивача, а саме: про задоволення скарги ОСОБА_1 від 17.01.2022, а також про скасування рішення від 01.10.2021 № 60720417, прийнятого державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем (пункти 1-2 оскаржуваного наказу).
Оскільки решта пунктів оскаржуваного наказу (3-5) не стосується порушення прав позивача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Щодо доводів скаржника, покладених в основу апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що вони дублюють доводи відповідача щодо обставин справи, викладені у відзиві на позовну заяву, які суд першої інстанції дослідив та надав їм відповідну оцінку, дійшовши висновку про часткове задоволення позову, з чим погодилась колегія суддів апеляційного суду.
Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, то, на переконання суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів та заперечення обставин, встановлених місцевим судом.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/3017/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Міністерство юстиції України.
Матеріали справи №910/3017/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14.03.2024 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська