ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2406/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА"
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2023
у справі №916/2406/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА"
до Фізичної особи-підприємця Узуна Віталія Костянтиновича
про стягнення 121 743,12 грн,-
головуючий суддя - Щавинська Ю.М.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
У червні 2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Узуна Віталія Костянтиновича , в якій просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №186104-КС-003 від 02.01.2022 року, що становить 121 743,12 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 53 758,64 грн, суми прострочених платежів по процентах 67 984,48 грн, а також суму судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №186104-КС-003 від 02.01.2022 року щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 121 743,12 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 по справі №916/2406/23 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Узуна Віталія Костянтиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" тіло кредиту у сумі 53 758 грн 64 коп., проценти у сумі 43 381 грн 36 коп., судовий збір у сумі 1 713 грн 27 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 6, 11, 203, 204, 205, 207, 509, 526, 527, 599, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 652, 1048, 10491054 ЦК України, статті 174 ГК України, статей 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" мотивоване тим, що укладений кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, проте доказів погашення відповідачем заборгованості за користування кредитом за спірним кредитним договором у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Відтак, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції встановив, що належних доказів які б спростовували наявність вказаної заборгованості відповідач не надав, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення суми прострочених платежів по процентах у розмірі 67 984,48 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову у вказаній частині в розмірі 43 381,36 грн., оскільки таке нарахування процентів на суму заборгованості здійснювалось без урахування погоджених сторонами строків повернення кредитних коштів, в іншій частині визнав позовні вимоги необґрунтованими.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 у справі №916/2406/23 в частині відмови у стягненні заявлених нарахованих та несплачених відсотків у сумі 24 603,12 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення нарахованих та несплачених відсотків у повному обсязі, а саме: стягнути з стягнути з Фізичної особи - підприємця Узуна Віталія Костянтиновича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за договором № 186104-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2022, що становить 67 984,48 грн, в решті оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апелянт вважає рішення суду в оскаржуваній частині незаконним, а висновки суду першої інстанції є помилковими і базуються на:
-хибному ототожненню процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (ч.2 ст. 625 ЦК України);
-помилковому сприйняттю норм ЦК України, ГПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за Кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (ст..ст.1048 та 1056-1).
Заявник апеляційної інстанції вказує, що у даному випадку позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані у межах строку дії договору, який був встановлений умовами Договору № 186104-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2022р. -до 19.06.2022р.
При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом були нараховані саме в межах встановленого Договором строку з 02.01.2022р. по 19.06.2022р. і після 19.06.2022р. їх розмір не збільшувався.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 у справі №916/2406/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Ухвала апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 15.01.2024 направлялась судом апеляційної інстанції на зареєстровану адресу відповідача, проте не була вручена адресату та повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформація від відповідача про адресу його місцезнаходження, на яку йому слід направляти повідомлення щодо розгляду даної справи, до суду не надходила.
Разом з тим, вказану ухвалу суду від 15.01.2024 направлено на зазначену в позовній заяві адресу електронної пошти (vitalyuzunodessa@gmail.com) та доставлено йому 16.02.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20, 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 , від 26 травня 2023 року у справі № 522/564/21, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, судом було вжито належних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2406/23 від 02.11.2023.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" було направлено Фізичній особі - підприємцю Узуну Віталію Костянтиновичу пропозицію (оферту) укласти договір №186104-КС-003 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (а.с.20).
Фізичною особою - підприємцем Узуном Віталієм Костянтиновичем через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, було здійснено вхід до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подано заявку на отримання кредиту, де вказано номер свого поточного (карткового) рахунку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" направило Фізичній особі - підприємцю Узуну Віталію Костянтиновичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6907, на номер телефону НОМЕР_2 , який було зазначено відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті.
В той же день Фізична особа - підприємець Узун Віталій Костянтинович прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору №186104-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених у договорі (а.с.21).
Таким чином, 02.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Узуном Віталіємй Костянтиновичем (позичальник) укладено договір №186104-КС-003 про надання кредиту (надалі - кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію" (т.1, а.с.19).
Відповідно до пункту 1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процента ставка: в день 1,08074266, фіксована.
Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 8 250,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 55 000,00 грн.
Термін дії договору до 19.06.2022.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 137 520,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Згідно з пунктом 2 кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Графік платежів передбачений пунктом 3 кредитного договору.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, к зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір (п.5 кредитного договору).
Позичальник надав кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п. (п.7 кредитного договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п.8 кредитного договору).
Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, Договором та Правилами (п.9 кредитного договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п.10 кредитного договору).
Договір про надання кредиту № 186104-КС-003 від 02.01.2022 підписано відповідачем 02.01.2022 електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6907, який відправлено йому на номер телефону вказаний у анкеті.
Відповідно до п.п. 3.1.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - Правила) після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" та, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію", включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил вказаний позичальником (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі потреби, зазначеної в пункту 4.3.1.2 Правил, буде надано позичальником кредитодавцю, належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У відповідності до пункту 4.4.4. Правил позичальник підтвердив, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок 4312 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Відповідно до пункту 5.1. Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Згідно з пунктом 5.2. Правил нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до Графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (п.5.5. Правил).
Згідно з пунктом 5.6. Правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
02.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , яку ним було вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 , на яку перераховувались кредитні кошти, підтверджується також відповіддю АТ КБ "Приватбанк" на запит суду першої інстанції та випискою по рахунку, оформленого на Узун В.К. (а.с.62).
Як стверджує позивач, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №186104-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором №186104-КС-003 позичальника Узуна Віталія Костянтиновича , чим порушив свої зобов'язання, встановлені кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №186104-КС-003 відповідач на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату за договором № 186104-КС-003 на загальну суму 40 380,00 грн.
За твердженням позивача, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відтак, посилаючись на те, що Фізичною особою - підприємцем Узуном Віталієм Костянтиновичем належним чином не виконі свої зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №186104-КС-003 про надання кредиту в розмірі 121 743,12 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 53 758,64 грн та суми прострочених платежів по процентах у розмірі 67 984,48 грн, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
02.11.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (т.1, а.с.70-78).
Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 6, 11, 203, 204, 205, 207, 509, 526, 527, 599, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 652, 1048, 10491054 ЦК України, статті 174 ГК України, статей 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" мотивоване тим, що укладений кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, проте доказів погашення відповідачем заборгованості за користування кредитом за спірним кредитним договором у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Відтак, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції встановив, що належних доказів які б спростовували наявність вказаної заборгованості відповідач не надав, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення суми прострочених платежів по процентах у розмірі 67 984,48 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову у вказаній частині в розмірі 43 381,36 грн., оскільки таке нарахування процентів на суму заборгованості здійснювалось без урахування погоджених сторонами строків повернення кредитних коштів, в іншій частині визнав позовні вимоги необґрунтованими.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частин третьої-шостої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Як убачається з матеріалів справи, 02.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого кредитодавець (позивач) надає позичальнику (відповідач) грошові кошти в сумі 55 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Позивачем долучено до матеріалів справи візуальні форми послідовності дій клієнта ФОП Узун В.К. щодо укладення електронного договору про надання кредиту від 02.01.2022 № 186104-КС-003, з який містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором G-6907 02.01.2022 15:40:21.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.
За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме перерахував на банківську карту відповідача № НОМЕР_3 , емітовану АТ КБ "Приватбанк", кредитні кошти в загальній сумі 55 000,00 грн.
Згідно Графіку погашення заборгованості, відповідач повинен був 16.01.2022, 30.01.2022, 13.02.2022, 27.02.2022, 13.03.2022, 27.03.2022, 10.04.2022, 24.04.2022, 08.05.2022, 22.05.2022, 05.06.2022 та 19.06.2022 сплачувати позивачу загальну суму, що підлягає погашенню за кредитним договором та складається з суми заборгованості за кредитом, а також суми процентів за користування кредитом і комісії за надання кредиту.
Відтак, з урахуванням визначеного у договорі Графіку кінцевим терміном сплати останнього платежу по кредиту є 19.06.2022.
За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за користування кредитом за спірним кредитним договором у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Відтак, відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом згідно з графіком платежів, погодженим сторонами у договорі, не виконав.
Вказані обставини не спростовані відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги позивача стосуються висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення прострочених платежів по процентах.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України позичальник отримує від банку або іншої фінансової установи (кредитодавець) грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91).
Як вже було зазначено вище, пунктом 1 договору № 186104-КС-003 про надання кредиту від 02.01.2022 передбачено такі умови кредитування: строк кредиту: 24 тижнів; процента ставка: в день 1,08074266, фіксована; комісія за надання кредиту (далі - комісія): 8 250,00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 55 000,00 грн; термін дії договору до 19.06.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 137 520,00 грн.
Згідно з пунктом 2 кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Графік платежів передбачений пунктом 3 кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний був сплачувати такі платежі:
16.01.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 8 96,15 грн, комісію за надання кредиту у сумі 2 543,85 грн, всього 11 460,00 грн;
30.01.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 8 321,74 грн, комісію за надання кредиту у сумі 3 138,26 грн, всього 11 460,00 грн;
13.02.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 8 321,74 грн, частковий платіж основної суми 570,37 грн, комісію за надання кредиту у сумі 2 567,89 грн, всього 11 460,00 грн;
27.02.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 8 235,36 грн, частковий платіж основної суми 3 224,64 грн, всього 11 460,00 грн;
13.03.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 7 747,46 грн, частковий платіж основної суми 3 712,54 грн, всього 11 460,00 грн;
27.03.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 7 185,78 грн, частковий платіж основної суми 4 274,22 грн, всього 11 460,00 грн;
10.04.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 6 539,12 грн, частковий платіж основної суми 4 920,88 грн, всього 11 460,00 грн;
24.04.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 5 794,60 грн, частковий платіж основної суми 5 665,40 грн, всього 11 460,00 грн;
08.05.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 4 937,38 грн, частковий платіж основної суми 6 522,62 грн, всього 11 460,00 грн;
22.05.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 3 950,38 грн, частковий платіж основної суми 7 509,62 грн, всього 11 460,00 грн;
05.06.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 2 814,28 грн, частковий платіж основної суми 8 645,72 грн, всього 11 460,00 грн;
19.06.2022 - проценти за користування кредитом у сумі 1 506,01 грн, частковий платіж основної суми 9 953,99 грн, всього 11 460,00 грн.
Згідно цього Графіку всього підлягали сплаті проценти за користування кредитом у сумі 74 270,00 грн, основна сума кредиту 55 000,00 грн, комісія за надання кредиту у сумі 8 250,00грн.
Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, позичальник на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату на загальну суму 40 380,00 грн.
Отже, кредитний договір містить погоджений Графік платежів, який за розрахунком позивача недотриманий відповідачем, а саме було сплачено в рахунок погашення кредиту лише 40 380,00 грн, зарахування яких здійснено позивачем згідно передбаченого в Правилах порядку розподілу коштів та узгоджується з приписами ст. 534 Цивільного кодексу України
Внаслідок вказаного, а також враховуючи закінчення кінцевого строку повернення кредиту 19.06.2022, за Фізичної особою-підприємцем Узун В.К. утворилась заборгованість у розмірі 53 758,64 грн кредитних коштів.
Заборгованість за кредитом не спростована відповідачем під час розгляду справ та не є предметом апеляційного оскарження в даному випадку.
Окрім суми кредиту, позивач також нарахував та заявив до стягнення проценти за користування кредитом.
Як встановлено, сплата процентів за користування кредитом узгоджена договором.
Перевіривши розрахунок процентів суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування процентів за період з 02.01.2022 по 19.06.2022 в загальній сумі 67 94,48 грн (з урахуванням часткових оплат відповідача) відповідає даті фактичного надання кредитних коштів та даті закінчення строку кредитування, а також розміру і порядку розрахунку.
Відповідач зазначений позивачем розрахунок не спростував, власного контррозрахунку до суду не подав.
Натомість, суд першої інстанції за наслідками перевірки наданого позивачем розрахунку дійшов висновку про те, що він підлягає частковому задоволенню, оскільки сторонами у графіку чітко визначено строки повернення кредитних коштів із відповідним частковим зменшенням суми кредиту, а тому суд зауважив, що банк фактично втратив можливість нарахування процентів на залишок заборгованості по кредиту, що виходить за строк кредитування, погоджений сторонами у графіку.
Відповідний розрахунок процентів, що підлягають стягненню, проведено судом з урахуванням погодження сторонами у договорі загальної суми процентів, що підлягала сплаті відповідачем, та з урахуванням проведених відповідачем оплат по процентам (30888,64 грн), суми яких наведені у розрахунку позивача, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості по процентам за користування кредитом 43 381,36 грн
Проте, суд апеляційної інстанції вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом не враховано, що умовами спірного кредитного договору передбачено саме орієнтовну загальну вартість наданого кредиту у розмірі 137 520,00 грн (а саме розмір процентів 74 270,00 грн), а також те, що визначений Графіком платежів розмір процентів за користування кредитом розрахований з урахуванням дотримання позичальником умов договору щодо повернення кредиту згідно Графіку платежів, чого в даному випадку не відбулось, а відтак позивачем нараховано проценти за користування кредитом на фактичний залишок заборгованості по кредиту, а не на залишок по основній сумі заборгованості передбачений Графіком.
Наведене призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми прострочених платежів по процентах у розмірі 24 603,12 грн.
Таким чином, є доведеними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 67 984,48 грн процентів за користування кредитом, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 у справі №916/2406/23 в частині стягнення суми прострочених платежів по процентах у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 277 ГПК України з викладенням його в редакції даної постанови, то апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає зміні.
За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, колегія суддів,
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 у справі №916/2406/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:
"1. Позовну заяву задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Узуна Віталія Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту від 02.01.2022 № 186104-КС-003, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 53 758,64 (п'ятдесят три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн 64 коп., суми прострочених платежів по процентах у розмірі 67 984,48 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 48 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.".
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Узуна Віталія Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено 15.03.2024р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький