Справа № 686/26928/23
Провадження № 2/686/373/24
заочне
12 березня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Козак О.В.,
при секретарі - Кошельник Ю.С.,
за участю: представника позивача - Біленького М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів,
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів, в обґрунтування якого вказала, що 10.11.2020 року, між нею та АТ «Ідея Банк» було укладено Договір кредиту та страхування № Z02.00212.007162434 про надання їй коштів у сумі 100 000 грн. строком на 36 місяців.
На даний момент, обов'язки за кредитним договором № Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року вона виконує відповідно графіку погашення заборгованості і кошти за кредитом сплачує.
Однак за кредитним договором № Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається комісія (плата за обслуговування кредитної заборгованості). Згідно паспорту споживчого кредиту, плата за обслуговування кредитної заборгованості за весь період надання кредиту, а саме з 10.11.2020 року по 10.11.2023 рік складає 63 720, 00 грн. Нарахування комісії (плата за обслуговування кредитної заборгованості) вона вважає незаконним. Кредитний договір № Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року про надання їй кредитних коштів у сумі що дорівнює 100 000грн. є таким, що порушує її права як споживача, та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до постанови Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» в разі письмового звернення споживача, банк зобов'язаний надати повну, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту, з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язаннях споживача, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, які повинні бути сплачені за кредитним договором. Крім того, обов'язок надати особі інформацію, яка її стосується, закріплена нормами Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про захист прав споживачів» та ін.
Відповідно ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність», клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію.
Відповідно ст. 62 Закону України, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: 1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
Згідно пункту 3.2. Постанови Національного банку України « Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» від 14.07.2006 № 267, під час роботи з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, банкам рекомендується вживати заходів, спрямованих на створення прийнятних умов для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за споживчим кредитом, а саме: підтримувати зв'язок з позичальником у зручний для нього час і спосіб (зустрічі, листування, телефон, факс тощо); надати позичальнику повну і доступну інформацію щодо загального розміру його заборгованості, уключаючи всі платежі, передбачені умовами кредитного договору, обговорити з позичальником усі обставини його скрутного фінансового становища та надати безкоштовні консультації щодо можливих шляхів забезпечення погашення заборгованості.
Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі Правила), затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168, банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування.
Пунктом 2.4 Правил встановлено, що банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
П.2.2. Інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо).
П. 3.3. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Положення ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлює обов'язок Банка «перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови.
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати авансові платежі, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи.
ПАТ «Ідея Банк» не було повідомлено письмово її всю необхідну інформацію щодо умов Договору про надання кредиту № Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 р. Відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
З врахуванням наведеного позивач просить:визнати положення про сплату комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) Кредитного договору №Z 02.00212.007162434 від 10.11.2020 року, укладеного між нею та Акціонерним товариством «Ідея Банк» недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину; зобов'язати АТ “Ідея Банк” здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року в рахунок погашення суми тіла кредиту.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити, суду пояснив, що умови кредитного договору в частині обов'язку позичальника сплачувати комісію - плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечать закону. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» такі послуги повинні надаватись безкоштовно.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення, враховуючи, що представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановив, що 10 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» був укладений Договір кредиту №Z02.00212.007162434, згідно якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 100000грн. зі сплатою 10% річних, та строком кредиту на 36 місяців.
Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, під час користування Кредитом Банк надає позичальнику послуги, щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та прийняття готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно діючих тарифів банку. Тарифи банку є невід'ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті Банку. Плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 1,85% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5 починаючи з 3,52% перший місяць із зменшенням щомісячно на 0,100% до 0,2%. Згідно колонки 7.4 Таблиці п.5 Додатку №1 плата за обслуговування кредитної заборгованості (як інші послуги банку) складає 63720,00 грн..
Згідно п.1.6. Кредитного договору, дата повернення кредиту - 10.11.2023 року.
Відповідно до п.3 Кредитного договору, нанесенням власноручного підпису під цим Договором, позичальник: погоджується з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредитує невід'ємними складовими цього Договору та зобов'язується виконувати їх умови; акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка зберігається на офіційному сайті банку; підтверджує, що в день укладення цього Договору у відділенні банку або Кредитного посередника, за її вибором її надано ДКБОФО та Тарифи, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; підтверджує, що ознайомилась з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у Банку, для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрала страхову компанію з переліку трьох запропонованих Банком, та інше.
У п.4 Кредитного договору, сторони дійшли згоди про те, що в Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: а) детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за договором. Договір та Додаток №1 до Договору були наданні Позичальнику для ознайомлення до моменту їх укладення
Згідно пункту 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9. «Умов споживчого кредитування без забезпечення» Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений протоколом засідання Правління №10/23-02 від 23.10.2020 р., за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, включає в себе: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення sms - повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. У випадку протермінування строку Договору кредиту, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості до повного повернення суми Кредиту.
З наведеного слідує, що банком було встановлено плату за обслуговування кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець (Відповідач) кожного місяця, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, так чи інакше, безоплатно повинен повідомляти Позивача з приводу інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Частиною 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим, зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між особою та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Також у вказаній постанови зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разівизнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша зантересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальжй частині судового рішення, застосувавши відповідні положения норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cnociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заітересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового ршення, застосувавши відповідні положения норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи своївимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового ріщення в якості обгрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору №Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитними договорами, є нікчемними.
При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача у позові, як на підставу позовних вимог, на положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакцію, що діяла до укладення Договору між сторонами), Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженні постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., оскільки на час укладення між сторонами кредитного договору №Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року вони втратили чинність.
Твердження позивача у позовній заяви, що ПАТ «Ідея» Банк» в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» їй не було повідомлено письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору, та відомостей, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті, а також, що відповідач скористався тим, що їй бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні послуг, суд вважає безпідставними. Оскільки, відповідно до п.3 Кредитного договору, нанесенням власноручного підпису під цим Договором, позичальник: погоджується з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредитує невід'ємними складовими цього Договору та зобов'язується виконувати їх умови; акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка зберігається на офіційному сайті банку; підтверджує, що в день укладення цього Договору у відділенні банку або Кредитного посередника, за її вибором її надано ДКБОФО та Тарифи, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; підтверджує, що ознайомилась з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у Банку, для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрала страхову компанію з переліку трьох запропонованих Банком, та інше.
Позивачем не надано суду будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності та введення її в оману. А тому, враховуючи наведене, підстави для визнання недійсними положень кредитного договору №Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року про сплату комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) відповідно до положень ст..19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 230 ЦК України, відсутні.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов'язань за кредитним договором №Z02.00212.007162434 від 10.11.2020 року, в тому числі і плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості, в рахунок погашення тіла кредиту, а тому суд приходить до висновку , що в задоволенні вказаних вимог слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсними положень кредитного договору №Z 02.00212.007162434 від 10.11.2020р. та зобов'язання відповідача здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором в рахунок погашення суми тіла кредиту, слід відмовити.
Керуючись ст.ст.62, 81, 128, 223, 258, 259, 263-265, 280, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 4, 15, 16, 203, 207, 215, 216, 230, 509, 526, 627, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсними положень кредитного договору №Z 02.00212.007162434 від 10.11.2020р. та зобов'язання відповідача здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором в рахунок погашення суми тіла кредиту, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: АТ «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м.Львів, вул. Волова, 11).
Дата складання повного тексту рішення суду - 18.03.2024 року.
Суддя: