Справа № 175/3159/23
Провадження № 1-кп/175/155/23
2024
18 березня 2024 року смт Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю обвинуваченої: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022040000000488 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новоукраїнки Новоукраїнського району Кіровоградської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої, маючої професійно-технічну освіту, одруженої,
обвинуваченої в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
16 вересня 2022 року, приблизно о 11 годині 20 хвилин, обвинувачена ОСОБА_4 , маючи водійський стаж керування транспортним засобом менше двох років, керувала автомобілем марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася по автодорозі Н-11 у Дніпровському районі Дніпропетровської області з боку м. Дніпро в напрямку м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зі швидкістю приблизно 116 - 124 км/год.
На шляху прямування, обвинувачена ОСОБА_4 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, маючи технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху транспортного засобу, яким керує водій зі стажем до 2 років, експлуатуючи на автомобілі марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шину заднього правого колеса з перевищенням ресурсу більше ніж у 2,5 рази, що стало причиною пошкодження вказаної шини та пневматичного вибуху через експлуатацію з перевищенням призначеного ресурсу, в районі АЗС № 56 «Юкон», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Долинське, 32, втратила контроль над керуванням автомобіля, у стані заносу здійснила виїзд на зустрічну смугу для руху, де в цей час у правій смузі для руху у зустрічному напрямку рухався вантажний автомобіль марки «RENAULT MAGNUM 460.19Т», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «VAN HOOL», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів.
В діях водія ОСОБА_4 маються порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3.б, 12.6.б, 12.9.б Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими», п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 2.3.б «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», 12.6.б «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год», п. 12.9.б «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил».
Порушення п.п. 12.6.б, 12.9.б Правил дорожнього руху України, допущені водієм ОСОБА_4 , перебувають в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 були спричинені такі тілесні ушкодження: забиті рани голови та правої нижньої кінцівки, садно правого плеча, крововиливи в м'які покрови голови з внутрішньої сторони, перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливи під м'якою мозковою оболонкою та в речовину головного мозку праворуч та ліворуч, кров у бокових шлуночках головного мозку, множинні переломи ребер з розривами пристінкової плеври та крововиливами навколо, перелом грудного відділу хребта з крововиливами навколо, розрив спинного мозку в місці перелому хребта, розрив правої легені та печінки, кров у плевральній та черевній порожнинах; субарахноїдальні крововиливи; крововилив у печінці в області її розриву(ушкодження); вогнищеві крововиливи в легенях; вогнищева емфізема легень, дрібні розсіяні ателектази; повнокрів'я судинної мережі легень; недокрів'я судинної мережі нирок; паренхіматозна зерниста дистрофія нирок; слабо виражений дрібновогнищевий кардіосклероз, гіпертрофія міокарда, осередки фрагментованих кардіоміоцитів; інкапсульоване вогнище казеозного некрозу під вісцеральною плеврою; які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.
В зв'язку з тим, що обвинувачена повністю визнала свою провину та погодилася з кваліфікацією вчиненого нею злочину, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченої та обтяжують чи пом'якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнала повністю та пояснила, що нею дійсно скоєно це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_7 не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином, від неї надійшла заява про розгляд провадження за її відсутності, покарання просить призначити відповідно до вимог закону.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає: щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винної, її вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачена ОСОБА_4 є особою, раніше не судимою за законом, офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченої та її поведінку, вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачена за вчинене нею кримінальне правопорушення не уникнула, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд, приймаючи до уваги, що обвинувачена грубо порушила вимоги Правил дорожнього руху, вважає необхідним до основного покарання приєднати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті).
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченій був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк застосування якого закінчився. Учасники судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій в судовому засіданні не заявляли, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням строком на два роки, якщо вона протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази: автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходяться на зберіганні на спеціальному майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області згідно з постановою про визнання речовими доказами, - повернути законному володільцю Всеукраїнській громадській організації «Молодий народний рух»; вантажний автомобіль марки «RENAULT MAGNUM 460.19Т», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходяться на зберіганні на спеціальному майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області згідно з постановою про визнання речовими доказами, - повернути законному власнику ОСОБА_8 ..
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 43072 (сорок три тисячі сімдесят дві) гривні 40 копійок.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12022040000000488 від 16 вересня 2022 року, накладений ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2022 року.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: