Справа № 210/45/24
Провадження № 2-о/210/30/24
іменем України
11 березня 2024 року м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Вікторович Н.Ю.,
за участі:
секретаря судового засідання Біди А.В.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг про встановлення факту, що має юридичне значення, -
04 січня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільгта просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на повному утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову зазначила, що з 01 вересня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік заявниці помер. За життя ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Дніпропетровській області та отримував щомісячні страхові виплати (регресні виплати). Заявник вважає, що вона вдова має право на отримання страхових виплат, що належали її чоловіку ОСОБА_3 . 20 жовтня 2023 року заявниця звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, з заявою про призначення їй страхових виплат по втраті годувальника. 30 листопада 2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у призначені виплати страхових виплат по втраті годувальника, у зв'язку з тим, що вона не надала заінтересованій особі докази перебування заявника на утриманні чоловіка на день смерті. Оскільки заявник позбавлена реалізувати своє право на отримання страхових виплат, вона мусить звернутись до суду з вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалою суду від 05 січня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі. (а.с. 24)
Заявниця ОСОБА_4 в судовому засіданні присутня не була, однак, присутня у судовому засіданні представник заявниці - адвокат Романенко О.С. заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та посилаючись на обґрунтування наведенні в заяві, просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на повному утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розгляд вказаної справи просила проводити без участі заявниці ОСОБА_2 .
Представник заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг в судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Однак, поза межами судового засідання, а саме 02 лютого 2024 року, направили на адресу суду відзив на заяву, в якому зазначили, що вимоги заявниці у цій справі пов'язані з доведенням наявності у неї підстав для призначення виплати страхових виплат і не пов'язані з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникнення, існування та припинення, заявлене саме у зв'язкуз відмовою зацікавленої особи виплатити відповідні кошти, а тому, встановлення вказаного факту можливе лише під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції. Крім того вказали, що заявником на момент виникнення права на отримання страхових виплат не була особою, яка перебувала на утриманні померлого годувальника в розумінні вимог ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Розмір пенсії, яку отримує заявниця, відповідав прожитковому мінімуму на місяць для непрацездатних осіб, а тому вона була забезпечена прожитковим мінімуму та не перебувала на утриманні чоловіка. У зв'язку з чим, просили суд залишити без розгляду подану ОСОБА_2 заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За правилами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 01 вересня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та складено відповідний актовий запис №395, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.09.2018 року. (а.с. 5)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 24 травня 2021 року складено відповідний актовий запис №703, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.05.2021 року (а.с. 6).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2023 року, встановлено факт належності медекспертної справи на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває у комунальному закладі «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» (обласна МСЕК №2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 7-9)
Довідкою МСЕК Серії АА № 0000329 від 05.10.2023 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 із професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.
Відповідно до Довідки №216 від 14 червня 2018 року за підписом голови вуличного комітету Долженко Н.Г. та засвідчена заступником завідувача відділу благоустрою та житлової політики виконкому Металургійної районної у місті ради Гаращенко Л. вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жили сумісно з 2017 року. Вели сумісне господарство, 01 вересня 2018 року прийняли спільне рішення зареєструвати шлюб. ОСОБА_3 повністю утримував ОСОБА_2 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 сплачував комунальні платежі, закуповував харчі, ві спільне господарство з ОСОБА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали сумісно за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 12)
ОСОБА_2 звернулася до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільгіз заявою про призначення страхової виплати, як особі яка має на неї право в разі втрати годувальника.
Листом вих. №0400-010315-8/192140 від 30.11.2023 року за підписом начальника відділу забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг С. Блінової повідомлено ОСОБА_5 , що призначення їй щомісячних страхових виплат в разі втрати годувальника можливе лише після надання рішення судового органу про встановлення факту перебування на утриманні у чоловіка до дня його смерті. Крім того, роз'яснено ОСОБА_2 ,, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян», у разі незгоди з наданою відповіддю вона має право на її оскарження в органах вищого рівня в судовому порядку. (а.с. 10-11)
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Так, згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із п.2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі-Порядку), до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також надається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
У відповідності до п.2.11 Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Приписами ч.1 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено: право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду і що померлий виконував обов'язок з утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги зі сторони померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.
Положеннями п.п. 9 п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 із змінами та доповненнями, до заяви про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника подаються документи про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Пунктом 2.11 вищевказаного Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно до Довідки про доходи №7995 1797 5569 0916 ОСОБА_2 за період з січня 2017 року по грудень 2021 року отримала пенсії в розмірі 174 323,29 грн. (а.с. 13-14)
Відповідно до Довідки про доходи №7336 2731 9563 3314, яка видана пенсіонеру ОСОБА_3 , сума пенсії за період з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року становила 93 181,09 грн. (а.с. 15)
Ухвалою суду від 05 січня 2024 року судом було задоволено клопотання заявника ОСОБА_2 та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відомості щодо розміру страхових виплат, які отримував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за весь період нарахування і до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 26)
На виконання ухвали суду за підписом начальника відділу призначення матеріального забезпечення та соціальних виплат управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг С. Блінової надано службову запису, відповідно до якої ОСОБА_3 за період з 24 грудня 2004 року по 23 травень 2023 року отримав загальну суму розміру нарахованих щомісячних виплат у розмірі 751 966, 25 грн. (а.с. 34-35)
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживала за однією адресою АДРЕСА_1 . Оскільки пенсія ОСОБА_3 значно перевищувала розмір пенсії ОСОБА_2 всі витрати ОСОБА_3 брав на себе.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є сусідкою заявниці по справі ОСОБА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом, потім приблизно в 2018 році вони зареєстрували шлюб, вили спільне с-господарство, ОСОБА_3 повністю утримував ОСОБА_2 , оскільки вона мала дуже маленьку пенсію.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , постійно мешкаючи разом з ним. Допомога, яка надавалась ОСОБА_3 була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування. Так, розмір його пенсії в рази перевущував пенсію за віком позивачки.
Будь-яких даних, які б спростовували факт перебування ОСОБА_2 на утриманні померлого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що з метою захисту права позивача на пенсійне забезпечення позовна заява в частині заявлених вимог про встановлення факту перебування на утриманні підлягає задоволенню.
Щодо доводів представника заінтересованої особи про неможливість розгляду цього спору у порядку цивільного судочинства, то суд звертає увагу на наступне:
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).
Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, § 36, від 21 лютого року). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, § 230, від 17 січня 2012 року). Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами, зокрема: Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06, § 27-28 та № 23654/08, § 38-40, від 09 грудня 2010 року, в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції; Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06, § 13-14, 23-26, від 01 грудня 2011 року, в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України; Mosendz v. Ukraine» заява № 52013/08, § 116, 119, 122-125, від 17 січня 2013 року, в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами; Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07, § 13, 18-24, від 21 грудня 2017 року, в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства.
Представник заінтересованої особи посилається у відзиві на заяву на висновки Верховного Суду в постанові від 23.01.2023 року у справі №214/1309/21 та від 26.07.2023 справа №523/15106/23, однак, вказані справи не є тотожними з поданою ОСОБА_2 заявою.
Так, зокрема в постанові Верховного Суду від 23.01.2023 року у справі №214/1309/21 колегія суддів дійшла до наступних висновків, що встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.
З вказаного слідує, що предметом розгляду у вказаній справі були пов'язані з доведенням наявності у позивача підстав для призначення та виплати соціальних платежів і не пов'язана з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв'язку з відмовою Фонду виплатити відповідні кошти.
Враховуючи те, що чинне законодавство не передбачає іншого порядку підтвердження факту перебування на утриманні, його встановлення не пов'язується з вирішенням спору, оскільки ГУ ПФ України не оскаржує право ОСОБА_2 на отримання пенсії, а встановлення заявленого факту є необхідним для подальшого подання заявником документа, що засвідчував би перебування її на утриманні померлого чоловіка, і встановлення вищевказаного факту в порядку окремого провадження не суперечить нормам процесуального права, тому дана справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
За таких обставин підстав для залишення позовних вимог без розгляду або закриття провадження суд не вбачає.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.
Встановитифакту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на повному утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційног о провадження, або прийняття постанови судом апеляційної
Суддя: Н. Ю. Вікторович