Справа № 210/449/24
Провадження № 2/210/629/24
іменем України
15 березня 2024 року м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі Головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
19 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюта просила суд визнати виконавчий напис №8285 виданий 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, таким, що не підлягає виконаннюта стягнути з відповідача витрати понесені на правничу допомогу, у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2020 року (ВП №62419040) яку було винесено приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.., з позивача було вирішено стягнути на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 9 118, 80 грн. Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження за №62419040 було винесено на підставі виконавчого напису №8285 який було видано 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. Позивач зазначає, що про наявність вказаного виконавчого напису нотаріуса вона дізналась лише з постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, із єдиного реєстру боржників, будь-яких договорів з відповідачем по справі вона не укладала. Будь-яких повідомлень про усунення порушень вона не отримувала, при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості та не перевірено відсутність нотаріально посвідченого кредитного договору.Виконавчий напис було вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, у зв'язку з чим, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 31 січня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 31 січня 2024 року до електронного кабінету, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу, відповідно до якої, документ доставлено до електронного кабінету 01.02.2024 року. Відповідно до п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Крім того, згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. З матеріалів справи судом встановлено, що відповідача отримав ухвалу суду про відкриття провадження та прикріплені до нього файли01 лютого 2024 року, відзив по вказаній справі відповідачем направлено не було.
Треті особаприватний нотаріус приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., також повідомлялися належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 31 січня 2024 року, в ухвалі про відкриття провадження третім особам був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву, пояснень на позовну заяву від третіх осіб до суду не надійшло.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що 21 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №494930-А, строком на 29 календарних днів, загальний розмір наданого кредиту 4000,00 грн., плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та становить 1,33 % в день.
Виконавчий напис, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, вчинено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем 15 квітня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 8285.
У виконавчому написі зазначено, що нотаріус на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року№1172 запропоновано стягнутиз ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором 494930-А від 21 лютого 2019 року, укладеним зТовариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 40071779-13 від 25 червня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», заборгованість за Кредитним договором 494930-А від 21 лютого 2019 року. Строк платежу за Кредитним договором 494930-А від 21 лютого 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводитись за період з 25 червня 2019 року по 11 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 9118,80 грн., в тому числі: прострочена заборгованість з сумою кредиту становить 4000,00 грн.; прострочена заборгованість, по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3138,80 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 1980,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження (ВП №62419040) за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого напису №8285виданого 15.04.2020 року Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість в розмірі 9118,80 грн.
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
При цьому, відповідачем також не було надано жодних заперечень, письмових пояснень та документів з метою спростування позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у тому числі: "п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду відповідно до п. 4 ст. 254 КАС України набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 15.04.2020 року тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 15.04.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 та постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший стхж х жрок давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що, здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Слід відзначити, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.
Незважаючи на те, що суд позбавлений можливості встановити, чи були надані нотаріусу документи, передбачені переліком, за яким проводилось стягнення у безспірному порядку, оскільки приватним нотаріусом не надано такої інформації, суд вважає, що в даному випадку при вчиненні виконавчого напису за№8285 від 15.04.2020 року- приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника - позивача по справі, та порушив процедуру видачі виконавчого напису нотаріуса з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідачем не надано доказів направлення та вручення боржнику письмової вимоги про усунення порушення за кредитним договором.
При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов'язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №201/4198/17 (провадження №61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17 (провадження №61-19494св18).
Крім того, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов'язання, виконавчий напис №8285 виданий 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючипитання про розподілсудовихвитрат, відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовийзбірпокладається на сторонипропорційнорозмірузадоволенихпозовнихвимог. Іншісудовівитрати, пов'язані з розглядомсправи, покладаються: у разізадоволення позову - на відповідача.
Суд звертаєувагу на ту обставину, щосудовізасідання у справі не відбувалися з огляду на встановлених порядок розглядусправизгідноухвали суду, а саме - здійснюватирозглядсправи в порядку спрощеногопозовногопровадження без викликусторін. Окрім того, заяви відсторін про зміну порядку та призначеннясудовихзасідань не надходили.
Суд зазначає,щовирішуючипитання про визначеннярозмірувитрат на правничудопомогу, якіпідлягаютьрозподілуміж сторонами, суд враховуєскладністьсправи, час витрачений адвокатом на виконанняробіт, обсягнаданихпослуг та ціну позову.
Витрати на правовудопомогумають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердженнявитрат на правовудопомогу, а такожрозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволеннівимог про відшкодування таких витрат, про щозазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
У рішення Верховного суду від 17.09.2019 року у справі №810/2806/18 «Суд зазначає, що на підтвердженнявитрат, понесених на професійнуправничудопомогу, мають бути наданідоговір про наданняправовоїдопомоги (договірдоручення, договір про наданняюридичнихпослуг та ін.), документи, щосвідчать про оплату гонорару та іншихвитрат, пов'язанихізнаданнямправовоїдопомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибутковогокасового ордера, платіжнедоручення з відміткою банку абоіншийбанківський документ, касові чеки, посвідченняпровідрядження). Зазначенівитратимають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердженнявитрат на правовудопомогу, а такожрозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволеннівимог про відшкодування таких витрат. Аналогічнаправовапозиціявикладена в постановіВеликоїПалатиВерховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16»
Згідно з правовимивисновками Верховного Суду, а саме у рішенні Верховного суду від 04.02.2020 року у справі №1.380.2019.001036 зазначенонаступнупозицію Верховного суду «Склад та розмірвитрат, пов'язаних з оплатою правовоїдопомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердженняцихобставин суду повинні бути наданідоговір про наданняправовоїдопомоги (договірдоручення, договір про наданняюридичнихпослуг та ін.), документи, щосвідчать про оплату гонорару та іншихвитрат, пов'язанихізнаданнямправовоїдопомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибутковогокасового ордера, платіжнедоручення з відміткою банку абоіншийбанківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначенівитратимають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердженнявитрат на правовудопомогу, а такожрозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволеннівимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Верховного суду від 26.06.2019 року у справі №200/14113/18-а «При визначеннісумикомпенсаціївитрат, понесених на професійнуправничудопомогу, необхіднодосліджувати на підставіналежних та допустимихдоказівобсягфактичнонаданих адвокатом послуг і виконанихробіт, кількістьвитраченого часу, розмір гонорару, співмірністьпослугкатегоріямскладностісправи, витраченого адвокатом часу, об'ємна данихпослуг, ціни позову та (або) значеннюсправи.»
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявникмає право на компенсаціюсудових та іншихвитрат, лишеякщо буде доведено, щотаківитратибулифактичними і неминучими, а їхнійрозмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" протиУкраїни", заява N 19336/04).
19грудня 2023 року ОСОБА_2 та адвокатами Морозовим Вадимом Юрійовичем та ОСОБА_3 , укладенийдоговір про наданняюридичних послуг. Відповідно до п. 3.1вказаного Договору, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі визначеноу додатком №1 до цього Договору.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору від 19.12.2023 року, замовник сплачує суму 10 000,00 гривень у якості авансового внеску на кару № НОМЕР_1 або наручно, після підписання договору.
19 грудня 2023 року між Адвокатом Морозовим В.Ю. та Логуновою Т.К. було підписано Акт наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 19 грудня 2023 року. З змісту вказаного акту вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги: консультація- 1000,00 грн.; розробка позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 5000,00 грн.; представництво інтересів при розгляді справи у суді - 3000,00 грн.; обробка документів та аналіз чинного законодавства України для подачі позовної заяви, транспортні витрати, витрати на канцтовари - 1000,00 грн.Всьогонаданоправовоїдопомоги на суму 10 000,00 грн.
В постановіВеликоїПалати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що на підтвердженнявитрат, понесених на професійнуправничудопомогу, мають бути наданідоговір про наданняправовоїдопомоги (договірдоручення, договір про наданняюридичнихпослуг та ін.), документи, щосвідчать про оплату гонорару та іншихвитрат, пов'язанихізнаданнямправовоїдопомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибутковогокасового ордера, платіжнедоручення з відміткою банку абоіншийбанківський документ, касові чеки, посвідченняпровідрядження). Зазначенівитратимають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердженнявитрат на правовудопомогу, а такожрозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволеннівимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у своїйпостановівід 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшоввисновку, щоякщо стороною буде документально доведено, що нею понесенівитрати на правовудопомогу, а саме, наданодоговір на правовудопомогу, акт приймання-передачінаданихпослуг, платіжнідокументи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутніпідстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користьякоїухваленосудоверішення.
ТакожВерховний Суд у постановівід 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілейвідшкодуваннявитрат на правовудопомогузаявникможевикористовувати будь-який документ, якийсвідчить про фактичнепонесення таких витрат.
Відповідно до квитанції про сплату коштів від 19 грудня 2023 року відповідно до Договору від 19 грудня 2023 р. ОСОБА_1 сплатила суму у розмірі 10 000,00 грн, отримав адвокат Морозов В.Ю.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи та виконаних робіт, котрі на думку суду не є складними, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про не співмірність витрат зі складністю справи та приходить до висновку про дійсну не співмірність розміру витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача в користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8285 виданий 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ: 41717584, на користь держави судовий збір за звернення до суду з вимогою немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ: 41717584, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати понесені на правову допомогу, у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», (код ЄДРПОУ 41717584), місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, кабінет 508-2.
Суддя: Н. Ю. Вікторович