Справа № 594/156/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/151/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.121 КК України
11 березня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючої - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши в рамках матеріалів кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 , прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2024 року, клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ,-
Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 ( шість) років 6 ( шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 26 вересня 2022 року.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до часу вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 діб, тобто до 16 березня 2024 року.
За апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 , прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2024 року Тернопільським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження 23 лютого 2024 року.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою, оскільки 16 березня 2024 року спливає строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, а 16 березня 2024 року, спливає строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд, діючи відповідно до вимог ч.1 ст.331 КПК України, оскільки від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою, вирішує питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого.
Заслухавши клопотання прокурора, який вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід продовжити термін тримання його під вартою, обвинуваченого та захисника, які заперечили проти продовження терміну тримання під вартою, вивчивши матеріали провадження, суд приходить до наступних висновків.
Так, прокурора у своєму клопотанні вказує про продовження існування встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_7 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого в під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи прокурора щодо необхідності продовження щодо обвинуваченого строк тримання під вартою колегія суддів вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про продовження існування та не зменшення ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з огляду на те, що вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2024 року йому призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, у виді позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, а саме того, що ОСОБА_7 є мешканцем іншої області, проживає у с.Турильче Чортківського району тимчасово, на утриманні дітей чи осіб похилого віку немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, а також з урахуванням обставин визначених ст. 178 КПК України щодо вагомості наявних доказів вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, даних про його особу, матеріального та сімейного стану, а також неможливості завершення апеляційного розгляду вказаного провадження до спливу строку дії попереднього рішення суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слід продовжити щодо останнього строк тримання його під вартою, а більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для забезпечення запобігання встановленим ризикам.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Крім того, пунктом 1 ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, колегія суддів не вбачає підстав визначати обвинуваченому розмір застави, і таке рішення не суперечить вимогам ч.4 ст. 183 КПК України.
За наведених обставин, та враховуючи дані, що містяться у матеріалах провадження, суд вважає доцільним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на 2 місяці без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 197, 331, 401 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2024 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, строк тримання під вартою на 2 місяці, тобто до 09.05.2024 року включно.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарження в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді