Справа № 303/7665/23
Закарпатський апеляційний суд
13.03.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/97/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.02.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою, до 12.04.2024 включно без визначення розміру застави, щодо:
ПОВІДАЙЧИКА ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2020.
Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, вчинені організованою групою, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких. Крім того, ризики, які були підставами для застосування останньому даного виду запобіжного заходу, на даний час не зменшились та продовжують існувати, а обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти цим ризикам.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції зазначив, що передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні. Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні
-2-
особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років та під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчать про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, також судом не отримано відомостей щодо наявності обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України. Також судом враховано і дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, працездатний, відповідно до ст. 89 КК України не судимий. Крім того, взято до уваги і ризик продовження чи повторення протиправної поведінки обвинуваченим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обиралася міра запобіжного заходу у виді застави, яку останній порушив та знову був взятий під варту судом.З наведених підстав суд прийшов до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвали суду від 13.02.2024 та постановлення нової ухвали, якою застосувати до обвинуваченого більше м'який запобіжний захід - у виді домашнього арешту, а у разі неможливості, визначити розмір застави, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України. В обґрунтування апеляційної скарги захисник-адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм діючого КПК України, а висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При продовженні строку дії найсуворішого запобіжного заходу, суд виходив виключно з тяжкості кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , що є недостатнім для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Суд належним чином не перевірив, чи заявлені прокурором ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України продовжують існувати на момент винесення рішення. Обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обиралася міра запобіжного заходу у виді застави, яку останній не порушував, так як хворів та перебував у лікарні з діагнозом «COVID-19». Окрім того, судом не взято до уваги наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, роботи, на утриманні дружини й трьох малолітніх дітей, а також онкохворих батьків похилого віку, тобто міцних соціальних зв'язків, які дають можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, який в повній мірі зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Разом з тим, якщо суд дійде до висновку щодо правомірності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, захисник вважає за доцільне визначити обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності обвинуваченого, неявка якого, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги від обвинуваченого не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку прокурора про безпідставність апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
-3-
процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому ст. 615 КПК України.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
-4-
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання прокурора, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_7 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, натомість захисником не доведено, що вказані ризики відпали, зменшилися і є неактуальними.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, судом об'єктивно враховано всі обставини та ризики передбачені ст. 177 КПК України, для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ОСОБА_7 під вартою.
Окрім того, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, які представляють підвищену суспільну небезпеку, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Предметом інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень виступають особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини. Даним кримінальним правопорушенням притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від
-5-
негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає такі висновки суду правильними, оскільки тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави суду для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. У зв'язку з чим доводи захисника про можливість визначення обвинуваченому розміру застави до задоволення не підлягають.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 має міні соціальні зв'язки та малолітніх дітей на утриманні, самі по собі не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Наведені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_6 доводи на захист обвинуваченого були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені в апеляційній скарзі мотиви також не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 раніше обиралася міра запобіжного заходу у виді застави, яку останній не порушував, так як хворів та перебував у лікарні з діагнозом «COVID-19», а тому йому безпідставно було змінено запобіжний захід з застави на тримання під вартою, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в даному випадку предметом апеляційного розгляду є ухвала суду про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що матеріали контрольного провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою. Не були вони надані й стороною захисту і під час судового та апеляційного розгляду.
На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , захисник-адвокат ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі не посилається.
Доводи захисника про необхідність визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
-6-
Тому, на переконання колегії суддів, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом правомірно не визначено розмір застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також з огляду на те, що покладення на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а відтак не мінімізує вищевказані ризики для кримінального провадження.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.02.2024 щодо ПОВІДАЙЧИКА ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді