04.03.24
Справа № 521/13842/22
2/521/247/24
04 березня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Роїк Д.Я.,
за участю секретарів судового засідання :
Примакіної С.О.
Каліної П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Малиновському районному суді м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та збитків за прострочення її виплати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.05.2021 року о 16:52 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Minofret» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Косівська, 2А в м. Одесі, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці свого маневру та допустив наїзд на припаркований позаду автомобіль марки «MAN 8.180», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 місце пригоди залишив.
Постановами Суворовського районного суду м. Одеси від 05.08.2021 року (справи №523/13861/21 та №523/13862/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП.
Автомобіль Mercedes Benz Actros, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований в Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування».
Позивач звернувся до страховика АТ «ПРОСТО-страхування», від якого було отримано страхове відшкодування в розмірі 16900 гривень. Не погоджуючись із розміром виплаченого страхового відшкодування та не отримавши від страховика документального підтвердження розрахунків його виникнення, позивач замовив незалежну оцінку вартості спричинених йому матеріальних збитків. Згідно звіту №0107/22 від 01.07.2022 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN 8.180, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 156799,52 грн., а вартість матеріальних збитків - 156799,52 грн. Посилаючись на вказаний звіт, просив стягнути з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» вартість відновлювального ремонту у розмірі 110500 гривень та витрати за прострочення виплати даного страхового відшкодування починаючи з 16.12.2021 року, а з відповідача ОСОБА_2 залишок не покритого полісом страхового відшкодування у розмірі 29399,52 гривень.
Ухвалою судді від 12.10.2022 року провадження по справі відкрито, призначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ «ПРОСТО-страхування» належним чином засвідчену копію Полісу №АР1695874.
14.11.2022 року від представника відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» до суду надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, посилався на те, що позивач не є власником пошкодженого транспортного засобу, страховик не запрошувався на огляд транспортного засобу, на підставі якого було складено звіт №0107/22 від 01.07.2022 року, розмір збитку за вказаним звітом було визначено не на дату ДТП та без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Долучив засвідчені копії Полісу №АР1695874 та Звіту №51-D/97/5, виконаного ФОП ОСОБА_4
20.12.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої заперечував усі аргументи відповідача, навів свої доводи щодо наявних у матеріалах справи висновків щодо оціненої шкоди, послався на практику Верховного Суду. Разом із відповіддю на відзив представник позивача так само надав заяву про зміну предмета позову та уточнення розміру вимог, якою змінив предмет вимог позивача зі стягнення відновлювального ремонту на стягнення вартості матеріальних збитків, а так само змінив розмір вимог із врахуванням нульової франшизи відповідно до Полісу №АР1695874. У якості остаточних вимог просить стягнути з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» майнову шкоду у розмірі 113100 гривень та збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 41236 грн. 57 коп., інфляційних втрат у розмірі 26917 грн. 80 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3420 грн. 89 коп., а з відповідача ОСОБА_2 залишок не покритого полісом страхового відшкодування у розмірі 26799 гривень 52 коп.
Ухвалю суду від 28.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
25.05.2023 року від представника позивача надійшла заява про здійснення розподілу судових витрат, відповідно до якої просив стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 2114 грн. 75 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 4500 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень.
Представник позивача у судове засідання, призначене 04.03.2024 року не з'явився, надав суду заяву, згідно якої підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.
Представник АТ «ПРОСТО-страхування» у судове засідання, призначене 04.03.2024 року не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини неявки не повідомив, заяви про відкладення не надавав. Матеріали справи містять клопотання про проведення розгляду справи без участі відповідача та його представника.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від нього до суду не надходило, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу його зареєстрованого місця проживання.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно Постанов Суворовського районного суду м. Одеси від 05.08.2021 року ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП та піддано адміністративному стягненню. Зазначеними постановами було встановлено, що 05.05.2021 року о 16:52 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Minofret» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Косівська, 2А в м. Одесі, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці свого маневру та допустив наїзд на припаркований позаду автомобіль марки «MAN 8.180», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 місце пригоди залишив.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, обставини вчинення адміністративного правопорушення та вина відповідача ОСОБА_2 у його вчиненні не потребують доказуванню, оскільки встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили і має преюдиційне значення для спірних правовідносин.
Враховуючи зазначене, розглядаючи спір, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а лише вирішує питання про розмір відшкодування.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: 1) в повному обсязі; 2) особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , вбачається, що власником транспортного засобу MAN НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , якому було завдано механічних пошкоджень у наслідок дорожньою транспортної пригоди є ОСОБА_5 .
Суд не може погодитись із доводами представника АТ «ПРОСТО-страхування», що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі через відсутність прав на дану власність, оскільки матеріалами справи повністю підтверджується факт належного користування транспортним засобом - позивач управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб (копії документів долучені до справи).
Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія транспортного засобу «Mercedes Benz Actros», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована на момент ДТП в Приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-страхування» на підставі Полісу №АР1695874. Строк дії полісу з 00:00 годин 24.03.2021 року до 23.03.2022 року включно. Страхова сума за договором за шкоду заподіяну майну - 130000 грн., розмір франшизи 0 грн.
Згідно із пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Матеріалами справи встановлено та не заперечувалась сторонами, що на момент ДТП відповідач ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відповідній правовій підставі, маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тому у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» останній є особою, відповідальність якої застрахована.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яким виступає Поліс №АР1695874 від 23.03.2021 року, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов'язання, бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, вирішуючи виключну правову проблему щодо абсолютного права потерпілого на отримання відшкодування від винуватця або його страховика, відступила від раніше викладених висновків Верховного Суду України, в тому числі у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, та зазначила, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (п.69,73-74).
Такі ж висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, де зазначено: «Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (п.п.85-86).
Таким чином, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату), (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
За таких обставин, відповідати за завдану позивачу ОСОБА_1 шкоду у межах ліміту відповідальності має страховик винної особи - АТ «ПРОСТО-страхування».
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Відповідно до частин 1,2,3,4,6,7ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як роз'яснено у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Так при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем на підтвердження розміру завданих матеріальних збитків та обґрунтування розміру заявлених позовних вимог було надано звіт №0107/22 від 01.07.2022 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , з оцінки вартості відновлювального ремонту, вартості матеріальних збитків, нанесених власнику транспортного засобу MAN 8.180, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) із подальшими змінами, яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.
Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку.
Як було встановлено судом, проведення оцінки було доручено ОСОБА_3 , що має вищу технічну освіту, рівень кваліфікації оцінювача засвідчені сертифікаційними документами фонду державного майна України, свідоцтво оцінювача МФ №6912 від 16.05.2009 року по напрямках: оцінка дорожніх і транспортних засобів, стаж оціночної роботи з 2009 року, строк дії свідоцтва - безстрокове.
Суд схиляється до висновків, що Звіт №0107/22 від 01.07.2022 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , виконаний з урахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Методики визначення обсягу ремонтних впливів при встановленні розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу, та інше.
Водночас, критично суд ставиться до доводів представника АТ «ПРОСТО-страхування», що представників останньої мали б запросити для присутності під час огляду оцінювачем ОСОБА_3 транспортного засобу, так як згідно п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №643/10751/16-ц.
Проте, представником АТ «ПРОСТО-страхування» не були наведені жодні причини, з яких відсутність вказаних осіб під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у звіті розрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, представник АТ «ПРОСТО-страхування» вже оглядав транспортний засіб до його огляду оцінювачем ОСОБА_3 , а згідно до обох наявних в матеріалах справи висновків щодо розміру збитків, оглядались одні і ті самі ушкодження транспортного засобу MAN 8.180, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Неспроможними так само є твердження представника АТ «ПРОСТО-страхування», що в Звіті №0107/22 від 01.07.2022 року, складеного ОСОБА_3 , не було враховано коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0.70, оскільки зазначений коефіцієнт, як то вимагає Методика, враховувався у формулі вказаного звіту оцінювача.
Так само хибною є думка представника АТ «ПРОСТО-страхування», що оцінка мала бути виконана з визначення матеріального збитку саме на дату ДТП, так як п.8.3. Методики такої вимоги не містить.
При розгляді справи не встановлено обставин недотримання вимог закону оцінювачем ОСОБА_3 при складанні Звіту №0107/22 від 01.07.2022 року за результатами проведення оцінки вартості відновлювального ремонту та матеріальних збитків або обставин, які виключають його участь у проведенні дослідження.
На підставі викладеного, зважаючи на норми ст.ст. 77-80 ЦПК України, Звіт №0107/22 від 01.07.2022 року є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом підтвердження позовних вимог позивача.
Під час розгляду справи відповідачами не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів того, що наданий позивачем звіт є неправильним або неповним та, що оцінювачем при визначені розміру збитків було включено пошкодження, які не були заподіяні транспортному засобу внаслідок ДТП.
Відповідачі та їх представники також не спростували установлені обставини у порядку, визначеному статтями 76-81 ЦПК України, не заявляли клопотань про витребування доказів, виклик і допит експерта або про призначення відповідної судової експертизи, обмежившись лише власними поясненнями.
Суд не приймає до уваги Звіт №51-D/97/5 від 03.11.2021 року, наданий АТ «ПРОСТО-страхування», який є неналежним доказом, оскільки виконаний з порушенням п. 5.1. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», в частині неможливості оцінки автомобіля без особистої участі експерта в огляді автомобіля.
Однією з вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики, а саме: технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Відповідно до п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
Згідно з п. 8.1, 8.5 вказаної Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.
Зі змісту Звіту №51-D/97/5 від 03.11.2021 року про оцінку вбачається, що експерт оцінювач автомобіль позивача не оглядав, розрахунок здійснений на підставі наданих матеріалів без особистого огляду, на підставі огляду, зробленого представником страховика зазначеного як Бурмістр, в той час як звіт про оцінку виконаний ФОП ОСОБА_4 . Крім того в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у особи Бурмістр відповідної кваліфікації, необхідної для проведення огляду автомобіля, що вочевидь свідчить про обґрунтованість сумнівів в правильності виконання звіту, виконаного ФОП ОСОБА_4 на замовлення відповідача.
Крім того, у Звіті №51-D/97/5 від 03.11.2021 року не має жодних даних щодо підтвердження вартості основної пошкодженої запчастини, зазначеної в ремонтній калькуляції як «Панель бічна ПР», що так само ставить Звіт під сумнів.
Таким чином, вартість матеріальних збитків спричинених власнику транспортного засобу згідно до Звіту №0107/22 від 01.07.2022 року становить 156799,52 грн.
Згідно до Полісу №АР1695874, ліміт відповідальності АТ «ПРОСТО-страхування» складає суму у розмірі 130000 грн., а розмір франшизи - 0 грн.
Відповідно до платіжного доручення №1871 від 21.01.2022 року, АТ «ПРОСТО-страхування» сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 16900 грн.
Враховуючи вищезазначене, оскільки вартість матеріальних збитків перевищують ліміт страхової відповідальності, факту виплати страховиком на користь позивача ОСОБА_1 частини страхового відшкодування, то з АТ «ПРОСТО-страхування» слід стягнути частину невиплаченого страхового відшкодування, отже сума до стягнення становить 113100 гривень (130 000 - 16 900 = 113 100).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі № 756/2632/17 від 22.04.2020 року, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, підтриманої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, провадження № 61-10010св20, постанові Верховного Суду від 11березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16-ц, постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 761/41395/16-ц, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18.
Таким чином, із урахуванням нульової франшизи, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача різницю між розміром матеріальних збитків та розміром страхового відшкодування, отже сума до стягнення становить 26799 гривень 52 гривень (156 799,52 - 130 000 = 26799,52).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Тобто вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України № 1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оцінюючи підстави для стягнення збитків за прострочення виплати страхового відшкодування, суд вважає правильним їх стягнення зі страховика починаючи відповідні нарахування на невиплачену суму страхового відшкодування з 91 дня після подання заяви про виплату страхового відшкодування, що повністю відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 11 грудня 2019 року в справі №761/6406/16-ц (провадження № 61-34162св18).
Отже, враховуючи прострочення АТ «ПРОСТО-страхування» по виплаті позивачу страхового відшкодування, а також перевіривши правильність розрахунку, який в ході розгляду справи відповідачем не оспорювався та не спростований, суд доходить висновку про обґрунтованість визначених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» на користь позивача 41236,57 гривень - пеня; 3420,89 гривень - 3 % річних від простроченої суми; 26917,80 гривень - втрати від інфляції.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Позивачем сплачено 4500 грн. за звіт №0107/22 від 01.07.2022 року, а також судовий збір у сумі 2114 грн. 75 коп.
Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.
Так, суд задовольнив позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до страховика АТ «ПРОСТО-страхування» у розмірі 184675,26 грн. і 26799,52 грн. до ОСОБА_2 .
Отже, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 з АТ «ПРОСТО-страхування» має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1846,81 грн., а з ОСОБА_2 - 267,94 грн.
Крім того, позивач прохав суд стягнути з відповідачів, понесені ним витрати в сумі 20000,00 гривень на професійну правничу допомогу адвоката у суді у зв'язку із розглядом цивільної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Сума судових витрат щодо надання правової допомоги адвокатом Карагяур Віктором Івановичем підтверджується належними доказами, надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, які суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі№ 922/445/19.
Керуючись ст.ст.. 1, 2, 11, 15, 16, 22, 23, 988, 990, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.1 ст. 223, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди -задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 24745673, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_6 , майнову шкоду у розмірі 113100 (сто тринадцять тисяч сто) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 24745673, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_6 , збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 41236 (сорок одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 57 коп., інфляційних втрат у розмірі 26917 (двадцять шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 80 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3420 (три тисячі чотириста двадцять) грн. 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_6 , майнову шкоду у розмірі 26799 (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 52 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 24745673, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 1846,81 грн., витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 2250 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 267,94 грн., витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 2250 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.Я. Роїк