Справа № 503/609/22
Провадження № 3/503/9/23
07 листопада 2023 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Калашнікова Т.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВПД №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Кодимського районного суду Одеської області від 01.09.2022 року судове провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП було зупинено на підставі ст.335 КПК України, у зв'язку із його перебуванням у відрядженні під час дії особливого періоду та воєнного стану на території України, до прибуття особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з відрядження або скасування воєнного стану.
Постановою судді Кодимського районного суду Одеської області від 07.11.2023 року судове провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 було відновлено у зв'язку з його прибуттям з відрядження.
Як встановлено судом, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №504544 від 13.06.2022 року, ОСОБА_1 , 13.06.2022 року (виправлення на 12.06.2022 року) о 23 год. 58 хв., допустив керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя та нестійка хода. Від проходження огляду на газоаналізаторі «Драгер» та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, посилаючись на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення з боку патрульних поліцейських було допущено ряд численних порушень.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобомта чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
За положенням ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Виправлення, які допущені під час внесення записів до протоколу, до його підписання особою, стосовно якої його складено, повинні бути чітко посадовою особою виправлені та належним чином застережені (проставлена печатка та підпис посадової особи). Якщо ж такі виправлення заносяться в протокол після підписання його особою, відносно якої його складено, то відповідні виправлення з застереженням вносяться і в копію протоколу, який був виданий особі, відносно якої він складався.
Натомість, в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №504544 від 13.06.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 , існують виправлення у даті вчинення адміністративного правопорушення. Разом з тим, у копії такого протоколу, що міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, такого виправлення не існує.
Ретельний аналіз цих обставин вказує на те, що виправлення у даті вчинення правопорушення вносились в оригінал протоколу про адміністративне правопорушення вже після того, як ОСОБА_1 відмовився від підпису в ньому. При цьому, жодні застереження (проставлена печатка та підпис посадової особи) під час внесення таких виправлень не вказувались.
На переконання судді, вказані дії органу поліції порушують пункт 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції, затвердженого наказом МВС від 06.11.2015 № 1376, оскільки не внесенні уточнюючі дані щодо дати вчинення адміністративного правопорушення, а дописи у протоколі належним чином не застережені.
У той же час, суд не є органом, який наділений правом самостійно збирати докази, що спрямовані на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 рокута зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно достатті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), а також відмова від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.6 та п.10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків, а результати огляду зазначаються в акті огляду на станалкогольного сп'янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів.У випадкуустановлення станусп'яніння результатиогляду,проведеного поліцейським,зазначаються упротоколі проадміністративне правопорушення,до якогодолучається актогляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Суд не приймає як доказ по справі відеозапис, що міститься у матеріалах справи з огляду на наступне: Порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 №14/1 та п.4.1, 4.2 Розділу ІV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100. Згідно п.3.5. Інструкції №100 після активації нагрудної камери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно. Згідно Інструкції №100 працівникам патрульної поліції заборонено, зокрема змінювати, редагувати, видаляти, копіювати, передавати третім особам або іншим чином поширювати відеозаписи, зроблені на нагрудну відеокамеру без дозволу начальника Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті. Згідно п.5.2 Інструкції №100 відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції надаються працівникам Департаменту патрульної поліції та управлінь патрульної поліції у містах з метою виконання ними функціональних обов'язків за погодженням з начальником Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.
Разом з тим, з відеозапису, який доданий до матеріалів справи, не можливо встановити яким технічним засобом здійснювалось фіксування події. Тобто, поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапис саме з нагрудної камери поліцейського з відповідним безперервним фіксуванням руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відсутність безперервного відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, при таких обставинах слід тлумачити на користь особи, що притягається до відповідальності, оскільки в спосіб вибіркової фіксації обставин порушення, є можливість спотворення дійсних подій.
Зокрема, правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного запису, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. А тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв'язку із чим, доданий до протоколу відеозапис суд визнає неналежним та недопустимим доказом по справі. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ретельний аналіз цих обставин ставить під сумнів сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи докази, які безпосередньо були дослідженні у судовому засіданні, не є переконливими та об'єктивно не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності заперечує свою вину у інкримінованому їй порушенні.
За таких обставин, виходячи із положень ст.62 Конституції України, є підстави для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 283- 285 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, особою щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова