Справа № 947/23959/22
Провадження № 1-кп/947/142/24
18.03.2024 м.Одеса
Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу і клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному проваджені №12022163480000541 від 04.08.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеси, громадянин України, українець, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника - адвоката ОСОБА_6
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені, що ризики ґрунтуються на припущеннях. Обвинувачений має постійне місце проживання в Одесі, має стійки соціальні зв'язки, дружину і неповнолітню дитину, працював неофіційно на ринку «7 кілометр», до кримінальної відповідальності притягається вперше. Далі захисник, мотивуючі клопотання, зазначив, що обвинувачений надто довго тримається під вартою без обвинувального вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження безпідставно затягується, чим порушуються принципи презумпції невинуватості обвинуваченого, право на його особисту свободу і недоторканість.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення волі на тривалий строк, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити новий злочин, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, зловживає алкогольними напоями, агресивний у поведінці, у нього відсутні тяжкі хронічні захворювання, які б перешкоджали його триманню в умовах ізоляції від суспільства.
Прокурор з наведених ним вище підстав заперечив про проти задоволення клопотання захисника.
Потерпілий підтримав клопотання прокурора і заперечив проти задоволення клопотання захисника.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, пославшись на ті ж самі доводи, викладені у його письмовому клопотанні про зміну запобіжного заходу.
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання захисника - відмовити. При цьому суд виходить з наступного.
З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не дослідив у повному обсязі.
Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:
може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він оспорює обвинувачення, подій не пам'ятає через перебування у той час у стані алкогольного сп'яніння;
може вчинити інші кримінальні правопорушення, виходячи з характеру обвинувачення і обставин вчинення кримінального правопорушення, у тому числі за обтяжуючою покарання обставиною - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Корнейкова проти України».
Саме через превентивні властивості найсуворішого запобіжного заходу виключається реалізація доведених прокурором ризиків.
Хоча ризики незаконного впливу на потерпілого і свідків відпали, оскільки свідки і потерпілий були допитані в судовому засіданні, інші наведені прокурором ризики продовжують існувати, і їх вага є значною, а тому законних підстав для пом'якшення запобіжного заходу на даний час не вбачається, у зв'язку з чим в задоволені клопотання захисника слід відмовити.
У справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Застава, відповідно до ст.183 КПК України не обирається, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , вчинений із застосуванням насильства.
Данні про особу обвинуваченого, які свідчать на його користь, заслуговують на увагу, але не є вирішальними для пом'якшення запобіжного заходу.
Суд також звертає увагу сторін на ті обставини, що сторона захисту, висуваючи претензії щодо тривалого судового розгляду справи, сама зловживає процесуальними правами, чим безпідставно затягує судовий розгляд, фактично перешкоджаючи дослідженню доказів у справі.
Так, захисник, обравши дестабілізуючу тактику захисту, під час допиту потерпілого і свідків неодноразово переходив на їх особистості та на особистість прокурора, провокуючи тим самим учасників судового розгляду на реакцію, яка виходить за процесуальні межі; багаторазово задавав одні й ті ж саме питання, на які неодноразово лунали відповіді; через це неодноразово вступав в суперечки з учасниками судового розгляду тощо. На процесуальні вимоги судді, спрямовані на запобігання чи припинення захисником поведінки, яка наближається, а іноді, виходить за межі професійної етики адвоката, адвокат вступав у сперечання також із суддею. Наведені обставини фактично призводили до витрачання значного процесуального часу для відновлення порядку в судовому засіданні (зупинення допиту осіб, додаткове роз'яснення положень КПК України, постановленні протокольних ухвал, відкладення судового засідання тощо).
Крім того, обвинувачений, який у присутності захисника під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України, відмовився від ознайомлення з матеріалами справи, про що зазначено у відповідному протоколі. В стадії підготовчого судового засідання захисник і обвинувачений цей факт умовчали, позитивно відповідаючи на питання судді, відповіли, що з матеріалами справи ознайомленні і заперечень щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду не мають. Разом з тим, у стадії судового розгляду обвинувачений рішуче заявив про бажання ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, у т.ч. з письмовими доказами, без чого не бажав продовження судового розгляду. Клопотання обвинуваченого було підтримано захисником. Суд, задовольнивши заявлене обвинуваченим клопотання, створив стороні захисту усі умови для реалізації обвинуваченим права на захист (обвинувачений неодноразово викликався для ознайомлення з матеріалами справи в узгоджені з адвокатом дні, на які приходив також прокурор; прокурор, крім того, виготовив копії письмових доказів, які надав обвинуваченому через його захисника; суд, з'ясувавши, що ознайомлення триває, неодноразово відкладав узгоджені зі сторонами судові засідання тощо). Разом з тим, через поведінку обвинуваченого і його захисника (неявка захисника в узгоджені з ним дні, демонстративна відмова захисника знайомитися разом з обвинуваченим з матеріалами справи через надумані підстави - не вивід обвинуваченого зі спеціально обладнаної в залі судового засідання споруди для осіб, що тримаються під вартою, до зали судового засідання поза межами судового засідання, в якому слухається судом справа; не допуск захисника до вартового приміщення для спілкування з обвинуваченим тощо) цей процес тривав кілька місяців.
Отже, доводи сторони захисту щодо надто тривалого судового розгляду кримінального провадження, на що суд апеляційної інстанції кожного разу звертає увагу суду першої інстанції, постановляючи ухвали за наслідками розгляду апеляційних скарг захисника на ухвали суду першої інстанції про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені, перш за все, поведінкою сторони захисту, яка зловживає своїми правами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 17.05.2024.
Відмовити захиснику в задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1