Іменем України
06.03.2024 Справа №607/4048/24 Провадження №3/607/2256/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , непрацюючого, особи з інвалідністю 3 групи,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
22.02.2024 на розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 353655 від 11.02.2024 зазначено, що 11.02.2024 приблизно о 09 год. 58 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: проспект Злуки, 8 в м. Тернополі, не виконував неодноразове законне розпорядження працівника поліції про припинення правопорушення, а саме: зійти з проїзної частини та не перешкоджати проїзду службового транспорту.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, винуватим себе в інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав. Пояснив, що через зупинку працівниками поліції автомобіля, за кермом якого перебував його син, виникла конфліктна ситуація, під час якої працівники поліції неналежним чином себе поводили, зокрема не хотіли йому представитися. Унаслідок цього він викликав моніторингову групу УПП в Тернопільській області ДПП. Працівники поліції, коли про це дізнались, одразу ж вирішили поїхати з місця події, а він стояв біля службового автомобіля та казав, щоб вони зачекали. Після того, як працівник поліції сказав йому, щоб він залишив проїзну частину, він перейшов на тротуар. Така вимога була одноразовою, оскільки ОСОБА_1 одразу ж її виконав.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Нюня О.І. зазначив, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 185 КУПАП, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказав, що ОСОБА_1 , жодним чином не перешкоджав працівникам поліції у проїзді службовим транспортом. Крім того, у матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 , що також свідчить, що останнім не вчинялось адміністративне правопорушення, оскільки працівниками поліції не вживались заходи на припинення правопорушення, зазначеного у протоколі.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) як джерело права.
У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчиненні таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 10-рп/2011 від 11.10.2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 353655 від 11.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується те, що 11.02.2024 приблизно о 09 год. 58 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: проспект Злуки, 8 в м. Тернополі, не виконував неодноразове законне розпорядження працівника поліції про припинення правопорушення, а саме: зійти з проїзної частини та не перешкоджати проїзду службового транспорту.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, до адміністративних матеріалів долучено: рапорт т.в.о. командира взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Бліщука С. від 11.02.2024; відеозапис з нагрудної камери працівника поліції № 473070 (назва файлу «export-rms26»).
Так, з даного відеозапису вбачається, що дійсно на місці зупинки службового автомобіля перебували патрульні поліцейські, ОСОБА_1 та його син з дружиною. При цьому ОСОБА_1 перебував позаду службового автомобіля. Поліцейський, не зазначаючи про вчинення ОСОБА_1 конкретного правопорушення та не пред'являючи законну вимогу припинити таке правопорушення, вказував, що попереджає ОСОБА_1 про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання вимог поліцейського.
Суд зауважує, що у разі вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке полягало у перебуванні на проїзній частині дороги, та у разі неприпинення такого правопорушення останній мав бути притягнутий до відповідної відповідальності за вчинення такого правопорушення, зокрема за ст. 127 КУпАП. Однак докази того, що ОСОБА_1 був притягнутий до будь-якої відповідальності за порушення, про вчинення якого указано в протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надані.
Так само у матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 , наявність якого давала б підстави дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та вжиття поліцейськимиь заходів на припинення такого правопорушення.
Незазначення поліцейським і в усному порядку ОСОБА_1 , яке саме правопорушення він вчиняє, позбавляло останнього можливості виконати законну вимогу поліцейського та припинити вчинення такого правопорушення.
Також на відеозаписі не зафіксовано, що поліцейський неодноразово висловлював свої зауваження саме ОСОБА_1 , оскільки свої вимоги поліцейський пред'являв сину ОСОБА_1 та його дружині і лише один раз висловив самому ОСОБА_1 .
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема, у справах «Кобець проти України» (рішення від 14.02.2008), «Берктай проти Туреччини» (рішення від 08.02.2001), «Леванте проти Латвії» (рішення від 07.11.2002) вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
З урахуванням викладеного суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого 185 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав суд доходить висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
При цьому суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи зі змісту норм ч. 2 ст. 284, ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.
Керуючись ст. 7, 9, 40-1, 185, 245, 247, 251-252, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Cуддя І. В. Марциновська