Справа № 946/122/24
Провадження № 2/946/1722/24
08 березня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . А також, просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_4 , яка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 3/5 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановською С.М. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що існує розбіжність в документах у написанні ім'я ОСОБА_5 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою уточненні позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1994 року за № НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстрованого в книгу реєстр за 61Б-114, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному, тобто по 1/5 частині належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.08.1997 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Після смерті ОСОБА_5 , згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/5 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 74625490 від 06.11.2023 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_5 відсутня.
Частиною 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджений актовим записом про народження ОСОБА_5 № 1638 від 14.07.1966 року, де її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовим записом про укладення шлюбу № 196 від 11.04.1991 року, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 після реєстрації змінила прізвище на « ОСОБА_5 », а також повним витягом з Державного реєстр актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00042167369 від 06.11.2023 року, в якому зазначено, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , що підтверджено записом в будинковій книзі на спадкову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.07.2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 3/10 частини, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з якої 1/5 частина належала йому згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1994 року за № НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстрованого в книгу реєстр за 61Б-114, а 1/10 частину з якої він фактично прийняв після смерті доньки ОСОБА_5 , але юридично не встиг оформити своїх спадкових прав.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 74624167 від 06.11.2023 року , згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 є:
- дружина ОСОБА_4 , що підтверджено повним витягом з Державного реєстр актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00042167508 від 06.11.2023 року;
- донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 08.09.2023 року, повторно виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 16.08.1986 року, виданого Ізмаїльським міським відділом РАЦСу, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 будучи спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем, що підтверджено записом в будинковій книзі на спадкову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 03.07.2019 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 9/20 частини, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з якої 1/5 частина належала їй згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1994 року за № НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстрованого в книгу реєстр за 61Б-114, 1/10 частину з якої вона фактично прийняла після смерті доньки ОСОБА_5 , але юридично не встиг оформити своїх спадкових прав та 3/20 частини з якої вона фактично прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 , але юридично не встигла оформити свої спадкових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до заповіту від 07.09.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 3-2537, ОСОБА_4 належну їй на праві власності всю частину квартири АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України, особи, які мають право на обов'язкову частку відсутні.
Так, позивач ОСОБА_1 будучи спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено записом в будинковій книзі на спадкову квартиру, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 21.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 17.02.2015 року, РНОКПП - НОМЕР_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_4 , яка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 3/5 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 березня 2024 року.
Суддя: О.О.Бурнусус