Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/321/24
Провадження по справі № 3/514/263/24
13 березня 2024 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., за участю секретаря судового засідання Георгієвої О.А., прокурора Кіяніченка І.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку селища Бородіно Тарутинського району Одеської області, зареєстровану та проживаючу в квартирі АДРЕСА_1 , громадянку України, працюючу директором КП «Тарутинське бюро технічної інвентаризації», з вищою освітою, одружену, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не судиму, не притягувалась до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 172-7, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
З Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч. 1,2 ст. 172-7, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
З протоколу про адміністративне правопорушення №553/2024 від 27 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора комунального підприємства «Тарутинське бюро технічної інвентаризації», будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення та вчинення дій щодо підписання наказу №4 від 06 січня 2023 року «Про нарахування винагороди за підсумками року», відповідно до якого встановлено та нараховано винагороду у розмірі 10886 гривень їй особисто. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення №554/2024 від 27 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора комунального підприємства «Тарутинське бюро технічної інвентаризації», будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу №4 від 06 січня 2023 року «Про нарахування винагороди за підсумками року», відповідно до якого встановлено та нараховано винагороду у розмірі 10886 гривень їй особисто. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення №555/2024 від 27 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора комунального підприємства «Тарутинське бюро технічної інвентаризації», будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно 06 лютого 2024 року, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2021 рік, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 визначено, що у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.
Враховуючи вище наведене, а також те, що адміністративні протоколи складені стосовно одної і той же особи ОСОБА_1 та розглядаються в одному суді, вказані матеріали адміністративних справ підлягають об'єднанню в одне провадження, якому слід присвоїти номер 514/321/24.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні адміністративних правопорушень визнала та пояснила обставини скоєних правопорушень. У вчиненому розкаюється.
Прокурор Кіяніченко І.С. підтримав протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та просив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За частиною 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, суд прийшов до наступного.
Частиною 1 статті 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Частиною 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Суб'єктивна сторона правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно вчиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та полягає у бездіяльності особи, яка знала про наявність у неї реального конфлікту інтересів, що можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, тому повинна була повідомити у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Згідно з пунктом 1 Примітки до ст. 172-7 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до підпункту "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права.
Згідно Статуту КП «Тарутинське БТІ», затвердженого рішенням Тарутинської селищної ради №2454-VІІІ, засновником підприємства є Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області (орган місцевого самоврядування) та підприємство їй підпорядковується.
Відповідно п.п. 4.1, 4.9, 4.10 статуту, КП «Тарутинське БТІ» є юридичною особою публічного права, веде самостійний баланс, має поточні рахунки в установах банків, печатку із власним найменуванням.
Розділом 7 статуту КП «Тарутинське БТІ» встановлено, що поточне керівництво підприємством здійснює директор.
Розпорядженням голови Тарутинської селищної ради №474-К від 01 грудня 2021 року строк дії контракту від 02 грудня 2008 року з директором КП «Тарутинське БТІ» ОСОБА_1 продовжено та укладено додаткову.
Відповідно до контракту та статуту КП «Тарутинське БТІ», директор підприємства здійснює поточне керівництво підприємством; організовує фінансово-господарську діяльність підприємства; розпоряджається в установленому порядку майном і коштами підприємства, укладає угоди; видає у межах своїх повноважень накази і контролює їх виконання; приймає на роботу і звільняє з роботи, інше.
Тобто, ОСОБА_1 , як директор КП «Тарутинське БТІ» наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями (обов'язками).
Таким чином, ОСОБА_1 , як директор КП «Тарутинське БТІ» є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єктом відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ня яку поширюється дія зазначеного закону.
Згідно з приміткою 2 до ст. 172-7 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання корупції приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
За змістом ст.172-7 КУпАП особистий інтерес це користь, вигода, яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або для близьких.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рекомендацій ВССУ, викладених у листі №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення; наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, директор КП «Тарутинське БТІ» ОСОБА_1 , виконуючи передбачені статутом та контрактом обов'язки, керуючись положенням про винагороду та колективним договором, підписала наказ №4 від 06 січня 2023 року «Про нарахування винагороди за підсумками року», відповідно до якого встановлено та нараховано винагороду у розмірі 10886 гривень їй особисто.
Згідно довідки про доходи, зазначена винагорода в розмірі 10886 гривень ОСОБА_1 нарахована та виплачена.
Згідно зі ст.2 Закону України Про оплату праці структуру заробітної плати становлять основа (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та додаткова (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці) заробітна плата.
На відмінну від основної, додаткова заробітна плата, до якої, у тому числі, належать різні види стимулюючих виплат (премії, надбавки тощо) не є гарантованою, можливість її отримання, так само як і її розмір, залежить від оцінки результатів роботи особи керівником.
Дискреційний характер службових повноважень ОСОБА_1 при вирішенні питання щодо нарахування премії і права на її отримання шляхом видання та підписання відповідних наказів, зумовлений можливістю тільки нею приймати остаточне рішення щодо встановлення премії шляхом оцінки особистого внеску в кожному конкретному випадку, свідчить про наявність впливу вказаної суперечності на об'єктивність прийняття ОСОБА_1 відповідних рішень. Відомостей про те, що вказаний наказприйнятий під зовнішнім наглядом або погоджені із головою Тарутинської селищної ради матеріали справи не містять.
Відповідно до Методичних рекомендацій від 12 січня 2024 року №2 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції визначено, що одним із випадків наявності конфлікту інтересів у керівника є випадок, коли при вирішення питання про встановлення собі стимулюючих виплат керівник самостійно оцінює свою роботу за певними критеріями, визначеними у відповідних нормативно-правових актах, і встановлює їх конкретний розмір.
Приватний (майновий) інтерес такого керівника полягає у заінтересованості отримати заробітну плату у більшому розмірі та впливає на об'єктивність і неупередженість прийняття ним рішення щодо встановлення собі стимулюючих виплат.
Крім того, у п. 2.4 Методичних рекомендацій від 12 січня 2024 року №2щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції визначено, що навіть за умови, що особа маючи приватний інтерес, приймає об'єктивні неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.
Таким чином, під час виконання службових повноважень у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом, що полягає у бажанні отримати стимулюючу виплату та службовими повноваженнями вираженими як у директора КП «Тарутинське БТІ», що вплинуло на об'єктивність та неупередженість прийняття рішення.
Моментом виникнення реального конфлікту інтересів у директора КП «Тарутинське БТІ» ОСОБА_1 стало прийняття рішення та вчинення дій, щодо підписання наказу №4 від 06 січня 2023 року «Про нарахування винагороди за підсумками року», відповідно до якого встановлено та нараховано винагороду у розмірі 10886 гривень їй особисто.
Згідно відповіді з Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, повідомлень від директора КП «Тарутинське БТІ» ОСОБА_1 щодо виникнення реального конфлікту інтересів за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2024 року не надходило.
Згідно ст. 28 Закону України Про запобігання корупції передбачені заходи запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Так суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП «Тарутинське БТІ», тобто будучи суб'єктом на якого поширюються дії Закону України Про запобігання корупції, відповідно до п. п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону та суб'єктом відповідно до Примітки до ст. 172-7 КУпАП, у порушення ст. 28 Закону, не повідомила безпосереднього керівника - Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області, в особі голови, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП, - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність конфлікту інтересів, та в подальшому прийняла рішення в умовах конфлікту інтересів під час підписання вказаного наказу, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.
При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено. Як і не встановлено неможливості врегулювати конфлікт інтересів та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, з дотримання вимог ст.28 Закону України Про запобігання корупції.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 КУпАП, - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд прийшов до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , як директор КП «Тарутинське БТІ» є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єктом відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ня яку поширюється дія зазначеного закону.
Частиною 1 ст.172-6 КУпАП, передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відтак, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій особою, уповноваженою на виконання функцій держави слід враховувати:
-об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно - правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Так, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом;
-конструктивну ознаку правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; 2) предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями; 3) суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а, в» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноважено на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно Закону України №3384-ІХ від 20 вересня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану» (набрав чинності 12 жовтня 2023 року) та п.п.2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких наставдо набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
З інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» стало відомо, що ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 року - 06 лютого 2024 року, тобто з порушенням строків.
Подія адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
ОСОБА_1 не заперечує проти факту несвоєчасного подання декларації.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
Відповідно до положення ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що пом'якшують відповідальність визнання вини та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд не вбачає.
При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 , в межах санкції ч. 1 ст. 172-6, ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, суд, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини в скоєнні правопорушення, відношення до скоєного, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції частини 2 статті 172-7 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Крім того, суд дійшов до висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Також, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч.1 ст.172-6, ч. ч. 1, 2 ст. 172-7, 221, 245, 268, 283, 284, 285, 287-289, 294 КУпАП, суддя
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 172-7, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку селища Бородіно Тарутинського району Одеської області, зареєстровану та проживаючу в квартирі АДРЕСА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок № UA958999980313050106000015728, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач - ГУК в Од.обл./смт Тарутине/21081100, код платежу - 21081100, банк - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку селища Бородіно Тарутинського району Одеської області, зареєстровану та проживаючу в квартирі АДРЕСА_1 збір в розмірі 605 гривень 60 копійок на розрахунковий рахунок № UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, код класифікації доходів бюджету - 22030106 , банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, призначення платежу - судовий збір у справах про адміністративне правопорушення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим (ч. 1 ст. 287 КУпАП).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).
Суддя Н.М. Тончева