Справа №587/3638/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.
Номер провадження 33/816/473/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 126 КУпАП
Іменем України
12 березня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/3638/23 за апеляційною скаргою захисника ДМИТРІЙЧУК А. А. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 02.01.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Дмитрійчук А. А.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник ДМИТРІЙЧУК А. А. просить закрити провадження у справі через відсутність події та складу правопорушення, оскільки сам по собі протокол не може бути визнаний належним доказом, в ньому не зазначено технічних засобів, за допомогою яких здійснено відеозапис, а посилання судді на оптичний диск з відеозаписом є неприпустимим, матеріали справи не містять відомостей про підстави зупинки т/з, працівниками поліції не з'ясований власник т/з, а суддя не дослідив та не встановив особу останнього, поліцейським порушено право на захист, стягнення призначене без врахування обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 02.01.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, із позбавленням права керування т/з на строк 5 років без оплатного вилучення т/з. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно постанови, 22.12.2023 о 15:05 в Сумському районі, с. Степанівка, вул. Центральна біля б. 50 водій ОСОБА_2 керував т/з «ВАЗ 21083», д. н. з. НОМЕР_1 , який не мав посвідчення водія та який повторно протягом року притягувався до відповідальності, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Дмитрійчук А. А., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 009803 від 22.12.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що водій ОСОБА_2 керував т/з, не маючи права керування таким т/з, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- постановою про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7871452 від 04.10.2023, згідно якої ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а. с. 2);
- довідкою ст. інспектора САП Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 23.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував (а. с. 3);
- відеозаписом зі спеціального технічного пристрою працівника поліції відносно ОСОБА_2 (а. с. 4).
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Відповідно п. 2.1а ПДР, водій механічного т/з повинен мати при собі посвідчення на право керування т/з відповідної категорії, а ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті, а саме за керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, або передача керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування т/з особою, позбавленою права керування т/з (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах, а тому посилання захисника Дмитрійчук А. А. щодо незазначення судом першої інстанції у фабулі постанови всіх ознак правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 не свідчить про відсутність складу такого правопорушення.
Доводи захисника Дмитрійчук А. А. про те, що поліцейським у протоколі не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, а суддя з власної ініціативи послався на оптичний диск з відеозаписом вчиненого правопорушення як на доказ вини ОСОБА_2 є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки в самому протоколі ААД № 009803 вказано, що до нього додається диск з відео. При цьому на вказаному відео зафіксована подія вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, про що він не заперечував.
Не заслуговують на увагу також твердження апеляційної скарги захисника Дмитрійчука А. А. про те, що матеріали справи не містять відомостей щодо підстав зупинення т/з під керуванням ОСОБА_2 , оскільки вказані обставини не спростовують факту керування транспортним засобом ОСОБА_2 без наданого йому такого права (порушення п. 2.1а ПДР), що утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Правилами дорожнього руху не передбачено право водія не зупинятися на вимогу поліцейського та/чи не пред'являти документів, які дозволяють керувати транспортним засобом. У випадку незгоди із підставами зупинення водій має право оскаржити такі дії поліцейського.
Посилання апеляційної скарги на те, що працівниками поліції не з'ясований власник т/з, яким керував ОСОБА_2 є неспроможними, оскільки до нього не було застосоване додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення т/з.
Інші обставини, на які посилається захисник ОСОБА_3 свого підтвердження не знайшли, та спростовуються доказами, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи.
Таким чином, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП в повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи докази і їм дана належна оцінка, тому дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Між тим, вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_2 такого додаткового виду адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку, наклавши на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк п'ять років, оскільки відповідно до довідки ст. інспектора САП Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 23.12.2023, ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Отже, позбавити права керування транспортними засобами можна лише ту особу, яка наділена таким правом.
Відповідно роз'яснення, яке міститься в п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати таке стягнення як позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає зміні в частині накладення на ОСОБА_2 додаткового виду стягнення - позбавлення права керування транспортними засобами строком на п'ять років та вважає за необхідне виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови судді застосування до ОСОБА_2 додаткового стягнення. В іншій частині постанову судді залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ДМИТРІЙЧУК А. А. задовольнити частково.
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 02.01.2024 відносно ОСОБА_4 змінити в частині накладення додаткового стягнення через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права.
Виключити з мотивувальної і резолютивної частини постанови суду вказівку судді суду першої інстанції про накладення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Вважати ОСОБА_2 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 40800 грн.
В іншій частині постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 02.01.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов