Справа №592/3924/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Алфьоров А. М.
Номер провадження 33/816/63/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
11 березня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/3924/23 за апеляційною скаргою захисника ПУЛИНЦЯ Б. А. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник ПУЛИНЕЦЬ Б. А. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки факт керування т/з не підтверджується матеріалами справи, письмові пояснення співробітника тероборони ОСОБА_2 щодо зупинення т/з під керуванням ОСОБА_3 є недопустимим доказом. Його підзахисний погодився з результатом огляду на місці, будучи необізнаним про своє право пройти огляд в медичному закладі, що свідчить про порушення працівниками поліції процедури огляду.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2023 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 536,80 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 18.03.2023 о 20:15 в с. Піщане вул. Піщанська, 2 ОСОБА_3 керував т/з ВАЗ 21074, р. н. НОМЕР_1 . Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810, прилад 0644, результат 1,55 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР.
Будучи неодноразово повідомленими про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_3 та його захисник Пулинець Б. А. в судове засідання не з'явились, від захисника Пулинця Б. А. надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, а від ОСОБА_3 будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи не надходило.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі - Конвенція), «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany), а у іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. При цьому саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення ЄСПЛ від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», рішення ЄСПЛ від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).
Приймаючи до уваги неодноразову неявку ОСОБА_3 та його захисника Пулинця Б. А. на виклики суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 046283 від 18.03.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з в стані алкогольного сп'яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- роздруківкою результатів тестування «Alkotest 6810», згідно якого показники алкоголю у водія ОСОБА_3 18.03.2023 о 20:37 становили 1,55 проміле, який підписаний останнім (а. с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого водій ОСОБА_3 пройшов огляд на місці зупинки т/з, результат 1,55 проміле, з результатом якого погодився, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі акту (а. с. 3);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , згідно яких 18.03.2023 під час несення служби на блок-посту ним був зупинений т/з ВАЗ-21074, р. н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , в ході спілкування з яким в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, після чого відразу були сповіщені працівники поліції (а. с. 5);
- відеозаписами подій з технічних засобів працівників поліції, згідно яких була встановлена особа водія ОСОБА_3 , виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки т/з, результат 1,55 проміле, з яким останній погодився, а також обставини складення матеріалів, ознайомлення з ними ОСОБА_3 (а. с. 8).
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_2 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі. До того ж письмові пояснення вказаного свідка не є єдиним або ж вирішальним доказом для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Вище наведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання працівниками поліції всупереч доводів захисника Пулинця Б. А. самої процедури огляду, яка була проведена на місці зупинки т/з із відео фіксацією подій, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Що стосується доводів захисника про відсутність в матеріалах справи доказів керування т/з його підзахисним, то вони не заслуговують на увагу, так як не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими в суді доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , а також відеозаписами з технічних засобів працівників поліції, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, однак сукупність відеозаписів, пояснення осіб, які перебували на блок посту та які безпосередньо зупинили т/з, викликали працівників поліції, поведінка ОСОБА_3 під час події, який на питання працівника поліції «Хто водій?» не заперечував, що керував т/з, казав, що їхав до дому від матері, на пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку будь-яких застережень з приводу того, що не керував т/з не висловлював.
Є неприйнятними і доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості як доказів показань свідка ОСОБА_2 через те, що він є співробітником тероборони, тобто зацікавленою особою, оскільки вказані обставини жодним чином не свідчать про упередженість, необ'єктивність або ж яку-небудь зацікавленість цього свідка.
Факт керування ОСОБА_3 т/з та проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння зафіксована у встановленому законом порядку, тобто обставини, які підлягають доказуванню в цій справі, встановлені не тільки з показань вказаного свідка, але і на підставі інших належних, допустимих і достовірних доказів, які узгоджуються між собою.
Жодних суттєвих суперечностей у показаннях свідка ОСОБА_2 щодо обставин зупинки ОСОБА_3 не встановлено, оскільки згідно наявних у справі доказів т/з під керуванням останнього був зупинений на блок посту, після чого у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
Доводи скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, оскільки останні не організували такого огляду та не роз'яснили ОСОБА_3 його право пройти огляд в медичному закладі, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2023 відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ПУЛИНЦЯ Б. А. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов