Провадження №2/748/444/24
Єдиний унікальний №748/1251/24
про залишення позовної заяви без руху
18 березня 2024 рокум. Чернігів
Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Майборода С.М., перевіривши відповідність вимогам ст. ст. 23-32, 175-177 ЦПК України, позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-
12 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 11 липня 2018 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 996.
Відповідно до вимог постанови пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя» оскільки розгляд справ проводиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК України повинні вимагати від осіб, що подали заяву, викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги й посилання на засоби їх доказування. До заяви додаються: оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо, заява не відповідає вимогам закону, слід застосувати правила ст. 121 ЦПК України.
Відповідно до документів, доданих до позовної заяви, позивачем надана копія свідоцтва про шлюб.
У випадку відсутності оригіналу свідоцтва про шлюб у позивача, він не позбавлений можливості звернутись до відповідного органу із заявою про отримання дублікату свідоцтва про шлюб, тому неподання оригіналу свідоцтва про шлюб є недоліком позовної заяви, що має бути усунутий позивачем.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, докази, що підтверджують обставини вказані позивачем.
Позовна заява не містить відомостей про звернення позивача до органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови вказаного органу у розгляді його звернення. Також позовна заява не містить обгрунтування позовних вимог щодо визначення місця проживання малолтіньої дитини з батьком.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що "Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло".
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
В порушення вказаних норм закону позивачем не додано до позовної заяви: висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, характеристику з місця проживання, роботи, медичні довідки про стан свого здоров'я та дитини.
В порушення ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами основна та похідна позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.
Крім того, при розгляді такого спору обов'язковим є залучення служби у справах дітей та надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників процесу, що ускладнює вирішення справи в цілому.
Спільний розгляд, різних не взаємопов'язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи. При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв'язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.
Таким чином, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, які не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу, не залежить від правильності позовних вимог про визначення місця проживання дитини.
Крім того, як вже зазначено вище, строки розгляду позовних вимог про розірвання шлюбу і позовних вимог про визначення місця проживання дитини, є різними.
Також, в позовній заяві взагалі не зазначено, що між подружжям існує спір про визначення місця проживання дитини, позивач не вказує, чи зверталась вона або відповідач до служби у справах дітей з питань визначення місця проживання дитини, які заходи вказаним органом вживались.
При визначенні місця проживання дитини, у якості третьої особи мають залучатися служба у справах дітей, на території якої проживає дитина з наданням відповідних доказів, що підтверджують позовну заяву по даним позовним вимогам, не надання таких доказів суперечить п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.175 і 177цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повідомити позивача та його представника про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки.
Роз'яснити позивачу та його представнику, що у разі не усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя С.М.Майборода