15 березня 2024 року м. Київ № 320/4082/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо відмови від видачі ОСОБА_1 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради видати ОСОБА_1 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Позов мотивовано тим, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, причина інвалідності - захворювання пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, тобто з виконанням службових обов'язків. Тому позивач вважає, що виявлені у нього захворювання є такими, що пов'язані з виконанням службових обов'язків, що відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дає право на отримання позивачу статусу особи інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз'яснено, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Копію вказаної ухвали було направлено засобами електронного зв'язку на електронну адресу відповідача 3232fastiv@gmail.com та згідно відомостей звіту про доставлення електронного листа засобами електронної пошти, 11.05.2022 отримано доставлено відповідачу.
02.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на позову заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради вих № 456 від 24.05.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 відзив Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради вих № 456 від 24.05.2022 повернуто відповідачу без розгляду.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та з 30.04.2010 був звільнений у відставку, що підтверджується витягом з Наказу від 30.04.2010 №94 о/с.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 р.р. (3 категорія), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 04.02.1993.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА №250883, позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 08.10.2010 року, довічно, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У свідоцтві про хворобу №664 від 07.12.2009 вказано, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
04.01.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою видати йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Листом від 05.03.2022 №К-3 відповідач повідомив позивача про відсутність у нього правових підстав на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відповідно до свідоцтва про хворобу №664 від 07.12.2009 та довідки до акта огляду МСЕК захворювання та інвалідність були пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не одержані під час виконання службових обов'язків.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п.2 ч.2 ст. 7 Закону №3551-XII необхідно з'ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Так, щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач був звільнений з ОВС 30.04.2010, що підтверджується витягом з Наказу від 30.04.2010 №94 о/с. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА №250883, позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 08.10.2010 року, довічно, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У свідоцтві про хворобу №664 від 07.12.2009 вказано, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Тобто, з наведеного слідує, що захворювання, що мало наслідком в подальшому встановлення інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відбулося під час виконання позивачем службових обов'язків, як особою, яка належала до кола осіб начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України, що в свою чергу свідчить про підтвердження наявності однієї з умов, які дають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Щодо другої умови, яка повинна бути дотримана для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п.2 ч.2 ст. 7 Закону №3551-XII- встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі Постанова №1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., №35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 12 Постанови №1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Пунктом 26 Постанови №1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Вказаним пунктом Постанови №1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: - отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
З наявних в матеріалах справи довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА №250883 випливає, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 08.10.2010 довічно, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, отже при виконанні ним службових обов'язків.
Таким чином, наведеними документами підтверджується факт встановлення позивачу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання ним службових обов'язків.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу Міністерства органів внутрішніх справ України, а також факту встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п.2 ч.2 ст. 7 Закону №3551-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.
Відтак, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи. Відтак, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Небесної сотні, 8, код ЄДРПОУ: 03193620) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.