05 березня 2024 року м. Київ № 320/12670/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Шевченко С.В.,
представника позивача - Антонеску О.Г.,
представника відповідача - Почтар А.С.,
розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування окремих пунктів наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 5.17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №136 від 08.11.2022 «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 №443ад та від 30.09.2022 №113»;
- визнати протиправним та скасувати підпункт 6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №136 від 08.11.2022 «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 №443ад та від 30.09.2022 №113».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він належним чином виконував свої службові обов'язки та діяв відповідно до Закону і складеної обстановки, відтак оспорювані ним підпункти наказу, якими його притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності є протиправними та підлягають скасуванню. Зокрема, позивач зауважив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 136 від 08.11.2022 його притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності без встановлення необхідних підстав, тобто в порушення вимог ч.2 ст. З Закону № 160-ІХ і статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Так, по результатам службового розслідування не було встановлено час (період часу), коли була втрачена зброя, не встановлені обставини, за яких втрачена зброя, не встановлені конкретні діяння військовослужбовця, які призвели до втрати зброї. Крім того, командування військової частини НОМЕР_1 не були враховані обставини збройної агресії та наявність у діяннях ОСОБА_1 ознак крайньої необхідності, а також не було досліджено наявність чи відсутність бойового імунітету.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Так, суд зупинив утримання з ОСОБА_1 сум матеріальної шкоди з місячного грошового забезпечення на підставі підпункту 6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 08.11.2022 від № 136 «Про результати службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 320/12670/23 та відклав підготовче засідання у справі № 320/12670/23.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що за результатами позапланової інвентаризації наявності зброї та боєприпасів закріпленої за підрозділами військової частини НОМЕР_1 виявлено, що фактична наявність стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яка рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння логістики - не відповідає. Висновком службового розслідування було встановлено, що втрата зброї та боєприпасів, які були закріплені за позивачем під особистий підпис в книзі видачі зброї та боєприпасів, сталась внаслідок протиправної поведінки позивача, яка полягала у невиконанні чи неналежному виконанні ним обов'язків військової служби, зокрема не здійснення належного контролю та належне зберігання військового майна, що призвело до втрати зброї та боєприпасів. При цьому, відповідач наголосив на відсутності документального оформлення передачі зброї та боєприпасів, що є порушенням вимог законодавства. Зважаючи на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач не погоджуючись з доводам відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що дійсно 06.03.2022 для відбуття у відрядження з групою офіцерів ОСОБА_1 прибув на стоянку другої авіаційної ескадрильї, при ньому був автомат АК-47 заводський № НОМЕР_2 , чотири магазини, підсумок та 5,45 мм набої у кількості 120 шт. 06.03.2022, на стоянці авіаційної техніки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 , який на той час виконував обов'язки командира, наказав здати зброю йому на зберігання на час відрядження майора ОСОБА_1 , що й було виконано позивачем. Разом з тим, 08.03.2022 майор ОСОБА_2 при виконанні бойового вильоту на літаку МиГ-29 загинув. Після повернення з відрядження позивач намагався знайти свою зброю та боєприпаси, але безрезультатно. Відтак, позивач наголосив, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки виконував усний наказ майора ОСОБА_2 про здачу зброї та боєприпасів на період відрядження, що виключає наявність підстав для притягнення його до відповідальності.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що вина позивача за матеріалами службового розслідування виражається у формі непрямого умислу, в недбалому ставленні до військової служби та неналежному виконанні своїх службових обов'язків, а відтак оспорюваний наказ відповідно до якого позивача було притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності є законним та правомірним.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 суд задовольнив заяву представника про виклик у судове засідання свідків та ухвалив викликати у судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування від відповідача акта інвентаризації стрілецької зброї та оголосив перерву у підготовчому провадження до 10.10.2023.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті позовних вимог на 23.11.2023.
У судове засідання, призначене у справі на 05.03.2024 з'явилися позивач, його представник та представник відповідача.
Присутній у судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2023 суд залишив без розгляду клопотання представника позивача про допит в якості свідка ОСОБА_3 , оскільки представник позивача відкликав його.
Крім того, в ході судового засідання судом було допитано в якості свідка позивача - ОСОБА_1 у відповідності до приписів статті 93 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №38 майора ОСОБА_1 - командира авіаційної ланки 2 авіаційної ескадрильї відповідно до мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 32/321/501/1 т вважати призначеним у військову частину. Майора ОСОБА_1 з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду командира авіаційної ланки 2 авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків 25.02.2022 року.
В 1 авіаційній ескадрильї та 2 авіаційній ескадрильї під час перевірки фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно- артилерійського озброєння, комісії не було надано для звірки Книгу обліку наявності та руху військового майна (склад, підрозділ) (додаток №13) до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України» (зі змінами), що в свою чергу унеможливило встановити фактичну наявність матеріальних засобів.
В результаті чого, під час перевірки фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини в підрозділах військової частини на підставі інвентаризаційних описів виявлено нестачу стрілецької зброї, боєприпасів в підрозділах, у тому числі в 1 авіаційній ескадрильї.
Також під час перевірки фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини в підрозділах військової частини на підставі інвентаризаційних описів, виявлено надлишок боєприпасів в підрозділах військової частини НОМЕР_1 .
Як убачається з матеріалів справи, з метою перевірки наявності зброї та боєприпасів, закріпленої за підрозділами військової частини НОМЕР_1 , в період з 28.06.2022 по 26.08.2022 позаплановою інвентаризаційною комісією військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 № 316ад та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2022 №92 було проведено позапланову інвентаризацію стрілецької зброї станом на 01.09.2022.
За наслідками інвентаризації складено та затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 акт № 10-14/1 позапланової інвентаризації стрілецької зброї у військовій частині НОМЕР_1 від 29.08.2022.
Згідно із результатами проведеної позапланової інвентаризації встановлено, що фактична наявність стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 не відповідає обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння. Зокрема висновками акта підсумовано, що дана розбіжність (нестача та надлишок) у 2022 році могла виникнути внаслідок порушень порядку видачі та закріплення стрілецької зброї та боєприпасів в підрозділах а також внаслідок несвоєчасного списання з обліку боєприпасів, які були використані під час ведення бойових дій підрозділами протягом лютого-березня.
В якості пропозиції у зв'язку із виявленням невідповідності фактичної наявності стрілецької зброї та боєприпасів, які рахуються за службою ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини та обліковими даними стрілецької зброї та боєприпасів у підрозділах військової частини НОМЕР_1 (нестача стрілецької зброї та боєприпасів) комісія пропонує призначити службове розслідування з метою встановлення причин виникнення завданої шкоди, її розміру, винних осіб, а також притягнення винних осіб до відповідальності.
У подальшому, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за№1503/31371, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та на підставі акта позапланової інвентаризації по службі ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2022, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.08.2022 №443ад «Про призначення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №113 «Про продовження службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2022 №443ад», з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, було проведено службове розслідування відносно факту втрат та нестач стрілецької зброї та боєприпасів служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , за результатами якого командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 08.11.2022 №136 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.08.2022 №443ад та від 30.09.2022 №113», зокрема пунктом 5.18 якого за неналежне виконання вимог статей 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил У країни, абзацу 1 та 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України внаслідок чого було завдано шкоду державні на командира авіаційної ланки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення, догана.
Згідно підпункту 6.3 наказу за заподіяну шкоду державі щодо втрати військового майна, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ, «Переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604, командира авіаційної ланки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , на підставі довідки-розрахунку шкоди, що підлягає відшкодуванню за пошкодження та нестачу стрілецької зброї та боєприпасів служби ракетно- артилерійського озброєння логістики від 08 жовтня 2022 року №1303 притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі 29 461,50 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 50 копійок).
Згідно з додатку 21, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 грудня 2021 року № 787 ад “Про організацію служби військ і бойового навчання на 2022 рік” затверджено список військовослужбовців відповідальних за порядок, розміщення збереження і цілісність зброї та боєприпасів а також облік, видачу в підрозділ та отримання зброї та боєприпасів на складі стрілецької зброї. В батальйоні зв'язку і радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 призначено підполковника ОСОБА_4 , капітана ОСОБА_5 , капітана ОСОБА_6 , капітана ОСОБА_7 , майстер-сержанта ОСОБА_8 25 лютого 2022 року в медичному пункті військової частини НОМЕР_1 начальником групи підготовки та регламенту бортових засобів системи державного розпізнавання військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_9 помилково була видана зброя майору ОСОБА_1 , а саме 5,45 мм автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 , 4 магазини, підсумок, ремінь, 5,45 мм набої В-36-270-89 у кількості 120 шт. Автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 був виданий некомплектом.
Згідно заданих питань начальнику групи підготовки та регламенту бортових засобів системи державного розпізнавання військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_9 він пояснює, що 24 лютого 2022 року після ракетного обстрілу штабу військової частини НОМЕР_1 , зброя батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 була переміщена до медичного пункту для її зберігання та розміщена разом зі зброєю управління військової частини НОМЕР_1 . Представників батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та відповідальних за зброю - не було. Зброя батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 на відповідальне зберігання капітану ОСОБА_9 - не передавалась. У зв'язку з тим, що у військову частину НОМЕР_3 прибував мобілізований особовий склад зброя, яка рахувалась за управлінням військової частини НОМЕР_1 була видана. Залишилась зброя, яка була привезена батальйоном зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 було прийнято рішення видавати зброю батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 через книгу видачі зброї. Наказ тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 був виконаний капітаном ОСОБА_9 . Капітан ОСОБА_9 видав зброю автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 та боєприпаси майору ОСОБА_1 під особистий підпис в книзі видачі зброї та боєприпасів.
Як було встановлено судом, згідно відомостей наявних у витягу з копії книги видачі зброї та боєприпасів роти зв'язку та РТЗ батальйону зв'язку та РТЗ військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 під особистий підпис було видано зброю та боєприпаси: автомат АК-74 5,45 мм заводський № НОМЕР_2 , чотири магазини, підсумок та 5,45 мм набої у кількості 120 шт.
Як пояснив позивач - майор ОСОБА_1 06 березня 2022 року для відбуття у відрядження з групою офіцерів прибув на стоянку другої авіаційної ескадрильї, при ньому був автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 , чотири магазини, підсумок та 5,45 мм набої у кількості 120 шт. та на стоянці авіаційної техніки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 наказав здати зброю йому на зберігання на час відрядження майора ОСОБА_1 .
Свідками передачі автомата АК-74, чотирьох магазинів, підсумка та набоїв були підполковник ОСОБА_3 та капітан ОСОБА_11 .
Зазначені обставини також відображені у поясненнях наявних у матеріалах справи від 20.09.2022 наданих командиром авіаційної ланки авіаційної ескадрильї ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування.
Судом встановлено, що 08.03.2022 майор ОСОБА_2 при виконанні бойового вильоту на літаку МиГ-29 загинув.
Майор ОСОБА_1 після повернення з відрядження намагався знайти свою зброю та боєприпаси, але результату це не дало.
Згідно довідки від 30.09.2022 №1131 “Втрати стрілецької зброї та боєприпасів, по службі ракетно-артилерійського озброєння логістики з батальйоні зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 ” є втрата 5,45 мм Автомата АК-74 заводський №4259330, багет-ніж, магазин пластмасовий, ремінь для стрілецької зброї, пенал з приладдям в зборі по 1 шт. та 5,45 мм набоїв з кулею В36-270-89 у кількості 120 шт.
З найменуванням втрачених боєприпасів в довідці від 02 жовтня 2022 року №1131 “Втрати стрілецької зброї та боєприпасів, по службі ракетно- артилерійського озброєння логістики в батальйоні зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 ”, командир батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення підполковник ОСОБА_4 та майор ОСОБА_1 - ознайомлені, згодні та данні підтверджують.
Відповідно до наданого відповідачем витягу з ЄРДР, Третій слідчий відділ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022100130000707 від 30.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України. Учасником у даному провадженні, у якості потерпілої особи чи заявника, є військова частина НОМЕР_1 .
Позивач категорично не погоджується з підпунктом 5.17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №136 від 08 листопада 2022 року «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 №113» та визнати протиправним та скасувати підпункт 6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 136 від 08 листопада 2022 року «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 №443ад та від 30.09.2022 №113», вважає їх такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Закон України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Закон № 548-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 548-XIV Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
За правилами статей 5, 6 Закону № 548-XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідно до положень статті 11 Закону № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; одержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно із статтею 12 Закону № 548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно ж до статті 16 Закону № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Між тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Закон № 551-XIV), яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України.
У відповідності до положень статей 1, 2 Закону № 551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно із статтею 3 Закону № 551-XIV військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
При цьому, в розрізі положень статті 4 Закону № 551-XIV військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У той же час, статтею 48 Закону № 551-XIV, серед іншого визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, а саме: догана.
В силу вимог пунктів 83-86 Закону № 551-XIV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром, (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
У той же час, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за№1503/31371 (далі - Порядок №608).
Згідно із пунктом 7 Порядку № 608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно із пунктами 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Разом з цим, розділом VIII Порядку № 608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.
Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з 'ясувати : наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).
Згідно із підпунктами 3-5 частини 1 статті 1 вказаного Закону командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. З Закону № 160-ІХ).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. З ст. З Закону № 160-ІХ).
Згідно із положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 160-ІХ командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої ттткоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Згідно із частиною 1 статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-ІХ).
Аналізуючи наведене нормативно-правове регулювання, суд приходить до наступних висновків.
По-перше, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завданням ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків та встановленням причинного зв'язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов'язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди.
По-друге, під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність.
По-третє, Закон № 160-ІХ розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.
Разом з цим, суд вказує, що вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №333/7160/17.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Отже, резюмуючи викладене у своїй сукупності, суд відмічає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону № 160-ІХ, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
За таких обставин, в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.
Судом було допитано позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні 05.03.2024 як свідка, за згодою позивача, відповідно до вимог статті 93 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 повідомив суд, що 25 лютого 2022 року він прибув до військової частини НОМЕР_1 , де їх перемістили до санітарної (медичної) частини та прийняли на посаду і видали зброю і боєприпаси, а саме 5,45 мм автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 , 4 магазини, підсумок, ремінь, 5,45 мм набої В-36-270-89 у кількості 120 шт. В подальшому він вибув до свого підрозділу. 06.03.2023 року до нього підійшов капітан ОСОБА_11 та оголосив про те, що позивач разом із групою направляється на навчання до міста Івано-Франківськ. З огляду на що позивач взяв зброю, боєприпаси, які йому були видані та вибув. Свідок ОСОБА_1 пояснив, що на стоянці авіаційної техніки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 наказав здати зброю йому на зберігання на час відрядження майора ОСОБА_1 з огляду на те, що остання не знадобиться у відрядження під час пілотування. До того ж позивач наголосив, що у його відрядженні не вказана ця зброя, та вона не була його табельною зброєю. На виконання усного наказу майора ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 віддав цю зброю особисто ОСОБА_2 . Свідками вказаного стали ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .
Як зазначив допитаний в якості свідка ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув у повітряному бою, тому достеменно встановити обставин, куди було у подальшому передано зброю він немає можливості.
ОСОБА_1 повідомив, що у встановленому порядку виконав усний наказ ОСОБА_2 , який був начальником служби, а безпосереднім начальником позивача був ОСОБА_3 , який був свідком передачі зброї 06.03.2022 на стоянці авіаційної техніки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 .
На запитання представника відповідача в ході судового розгляду справи відносно того, чому позивач не здав зброю належним чином після отримання наказу, допитаний в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що ситуація, яка склалася на той час не давала можливості додатково їздити та відлучитися від групи щоб здати зброю. До того ж на думку ОСОБА_1 усний наказ ОСОБА_2 не був злочинним.
Вказані пояснення надані ОСОБА_1 у статусі свідка, якого судом приведено до присяги та якому роз'яснено його права та обов'язки, у тому числі попереджено про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У свою чергу, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, суд акцентує увагу, що у матеріалах справи наявний бланк пояснень позивача від 20.09.2022. наданих під час службового розслідування, у яких ОСОБА_1 повідомляв відповідача, що 06 березня 2022 року для відбуття у відрядження з групою офіцерів ОСОБА_1 прибув на стоянку другої авіаційної ескадрильї, при ньому був автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 , чотири магазини, підсумок та 5,45 мм набої у кількості 120 шт.
06 березня 2022 року, на стоянці авіаційної техніки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 наказав здати зброю йому на зберігання на час відрядження майора ОСОБА_1 . Майор ОСОБА_2 на той момент виконував обов'язки командира.
Як вказано в письмових поясненнях, свідками передачі автомата АК-74, чотирьох магазинів, підсумка та набоїв були підполковник ОСОБА_3 та капітан ОСОБА_11 08 березня 2022 року майор ОСОБА_2 при виконанні бойового вильоту на літаку МиГ-29 загинув, а після повернення з відрядження ОСОБА_1 намагався знайти свою зброю, але результатів це не дало.
Суд наголошує, що зі змісту Закону № 160-IX, яким регулюються спірні правовідносини, слідує, що притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності є можливим за умови заподіяння ним прямої дійсної шкоди.
При цьому, Закон № 160-IX також містить поняття «пряма дійсна шкода», за визначенням якого, це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Водночас, відповідачем у спірних правовідносинах не встановлено обставин щодо розкрадання або умисної втрати позивачем зброї та боєприпасів до неї.
Так, порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначений Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року № 359, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 серпня 2005 року за № 933/11213 (далі Порядок обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів)
Відповідно до пункту 1 частини ІІ Порядку обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів в службі РАО військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою обліку наявності та руху військового майна (додаток 11), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), а стрілецької зброї, яка встановлена на бойових машинах, - відповідними службами за книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом (додаток 13).
Разом з тим, пунктом 2 Порядку обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів у підрозділах військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою видачі зброї та боєприпасів (додаток 5), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом, відомістю закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), книгою прийняття та здавання чергування, форма якої наведена в додатку 9 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, книгою обліку наявності та руху військового майна в підрозділі (додаток 15), книгою обліку військового майна, виданого в тимчасове користування (додаток 16), книгою огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів роти, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, роздавально-здавальною відомістю боєприпасів на пункті бойового постачання військової частини (додаток 17).
При цьому, пунктом 13 Порядку обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів обумовлено, що особиста зброя офіцерів і прапорщиків (мічманів) підрозділу та боєприпаси до неї видаються черговим частини в порядку, установленому командиром військової частини, та за його особистим дозволом.
У разі оголошення тривоги (збору) стрілецьку зброю і боєприпаси офіцерському складу, прапорщикам (мічманам), військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, і військовослужбовцям-жінкам черговому частини дозволяється видавати за карткою замість зданої на зберігання зброї (додаток 27). У цьому разі запис у книзі видачі зброї та боєприпасів (додаток 5) не робиться. Картки замість зданої на зберігання зброї реєструються в книзі реєстрації облікових документів (додаток 28) служби РАО військової частини.
Пунктом 18 Порядку обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів унормовано, що Військовослужбовцям, які відбувають у відрядження зі зброєю, до посвідчення про відрядження записуються вид, номер стрілецької зброї і кількість виданих до неї боєприпасів із зазначенням найменування, виробничих даних на боєприпасах та їх кількості. Запис скріплюється підписом особи, яка підписала посвідчення про відрядження, і гербовою печаткою військової частини. Найменування, кількість, номери стрілецької зброї та боєприпасів, призначених для озброєння команди (варти), записуються в посвідчення про відрядження старшого команди (варти).
У книзі видачі зброї та боєприпасів (додаток 5) під час отримання стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцями, які відбувають у відрядження зі зброєю, після дати видачі черговим підрозділу (військової частини) записуються номер і дата посвідчення про відрядження, а також зазначається дата повернення цього військовослужбовця з відрядження.
У разі прибуття військовослужбовців до місця призначення стрілецька зброя і боєприпаси, якщо вони не потрібні для виконання службового завдання, здаються на короткострокове зберігання до військової частини або до органу Служби правопорядку за місцем відрядження. При цьому оформлення зброї здійснюється в книзі видачі зброї та боєприпасів військової частини або органу Служби правопорядку, для цього в ній визначається окремий розділ.
Стрілецька зброя і боєприпаси військовослужбовців, які прибули у відрядження, зберігаються в окремій ставниці, шафі, ящику в місці зберігання зброї та боєприпасів, визначеному наказом командира військової частини. Ставниця, шафа, ящик замикаються і запечатуються печаткою чергового підрозділу.
З системного аналізу викладеного вбачається, що стрілецька зброя та боєприпаси для неї, видається виключно під особистий підпис військовослужбовця, який її отримує.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що ведення обліку та оформлення зданої зброї на позивача не покладається. В той же час, норми, які б звільняли позивача від обов'язку переконатися, що факт здачі нею зброї документально оформлений, відсутні.
При цьому, Інструкція №359, яка регулюють порядок ведення обліку військового майна, а також положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлюють певні алгоритми взаємодії та правила поведінки для військовослужбовців, в тому числі в частині обліку, видачі, отримання, здачі військового майна та його списання, і покладають на відповідальних осіб обов'язок дотримуватися цих алгоритмів і правил, з метою недопущення розкрадання, викрадення, втрати тощо військового майна, та подальшого його використання в незаконний спосіб, поза межами військової служби.
Відповідно до статті 35 Статуту ВС ЗСУ накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Суд погоджується з позицією відповідача, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок щодо збереження ввіреного йому військово майна, в даному випадку 5,45 мм автомату АК-74 заводський № НОМЕР_2 , чотири магазини, підсумок та 5,45 мм набої у кількості 120 шт, до моменту передачі його на зберігання у порядку встановленому Інструкцією №359. В той же час, суд акцентує увагу на тому, що матеріали справи містять пояснень позивача від 20.09.2022. наданих під час службового розслідування, у яких ОСОБА_1 повідомляв відповідача, що 06 березня 2022 року для відбуття у відрядження з групою офіцерів ОСОБА_1 прибув на стоянку другої авіаційної ескадрильї, при ньому був автомат АК-74 заводський № НОМЕР_2 , чотири магазини, підсумок та 5,45 мм набої у кількості 120 шт. 06 березня 2022 року, на стоянці авіаційної техніки другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 наказав здати зброю йому на зберігання на час відрядження майора ОСОБА_1 . Майор ОСОБА_2 на той момент виконував обов'язки командира.
Як вказано в письмових поясненнях, свідками передачі автомата АК-74, чотирьох магазинів, підсумка та набоїв були підполковник ОСОБА_3 та капітан ОСОБА_11 08 березня 2022 року майор ОСОБА_2 при виконанні бойового вильоту на літаку МиГ-29 загинув, а після повернення з відрядження ОСОБА_1 намагався знайти свою зброю, але результатів це не дало.
При цьому, відповідачем не надавалась оцінка наказу ОСОБА_2 щодо здачі зброї та можливості належного її оформлення.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невиконанням чи неналежне виконання позивачем обов'язків військової служби або службових обов'язків. Також службовим розслідуванням не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою.
Водночас, суд наголошує, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №136 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 №443ад та від 30.09.2022 №113» зафіксовано, що згідно акту №292 від 20.04.2022 «Позапланової інвентаризації стрілецької зброї (ракет, боєприпасів), проведеної у військовій частини НОМЕР_1 в період з 30 березня по 20 квітня 2022 року станом на 20 квітня 2022 року» було встановлено, що фактична наявність стрілецької зброї, боєприпасів та майна, які рахуються за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння не відповідає.
Тобто, станом на 20.04.2022 комісією було виявлено невідповідність фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, які рахуються за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння.
У той же час, відповідачем вже проводилось службове розслідування щодо вказаного питання, яке було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2022 №250а, в ході якого комісією не було встановлено, яка зброя (ракети, боєприпаси) були втрачені та винних осіб, які допустили їх втрату, оскільки інвентаризація військового майна була проведена формально.
Суд відмічає, що відповідач не зазначив і не надав докази того, коли (конкретний день) зникла зброя, а також, що призвело до її зникнення. Зокрема, так і не надано доказів, що ця зброя чи була викрадена, чи згоріла, чи підірвана, тощо.
Суд зазначає, що відповідачем не вказано конкретні норми законодавчих актів чи посадової інструкції, які порушив позивач, а лише посилаються на порушення загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Також відповідач не вказав, якими діями (бездіяльністю) позивач здійснив порушення та не вказав підстави накладення саме такого дисциплінарного стягнення. Отже, відповідач не обґрунтував наявність дисциплінарного проступку у діяннях позивача.
Наведене у сукупності, дає підстави суду зазначити, що службове розслідування проведене неналежним чином, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків, спричинив втрату або розкрадання військового майна.
Також суд відмічає, що відповідач не довів наявність умов, передбачених частиною 3 статті 3 Закону № 160-IX для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, не встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність, які визначені частиною 1 статті 9 Закону № 160-IX.
Крім того судом встановлено, що Третім слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022100130000707 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 413 КК України. В рамках даного провадження досліджуються обставини, що є предметом розгляду у даній справі.
Таким чином враховуючи, що позивача притягнуто до матеріальної відповідальності за втрату зброї і за цим фактом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022100130000707, то відповідач мав діяти у відповідності до вимог ч. 5 ст. 10 Закону № 160-IX, а не в порядку вимог ч. 1 цієї статті. Тобто, відповідач в рамках кримінального провадження №62022100130000707 має подавати цивільний позов, або в окремому цивільному провадженні, саме до винної особи, вина якої встановлена вироком суду.
Щодо наявності бойового імунітету, на що посилався позивач, необхідно зазначити таке.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2124-IX (набрав чинності 21.03.2022) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» та закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Окресленим законом запроваджено звільнення від будь-якої відповідальності, зокрема військовослужбовців, за наявності наступних умов:
- наявність втрати особового складу, бойової техніки, військового майна чи наявні наслідки від застосування зброї та іншої сили;
- зазначені негативні наслідки мають відбутись під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- настання негативних наслідків з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком;
- відсутність у діях особи порушення законів та звичаїв війни, або застосування такої збройної сили, яка прямо заборонена міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У ході судового розгляду відповідно до наданих документів щодо проведення у військовій частині НОМЕР_1 інвентаризації озброєння та боєприпасів встановлено, що втрата зброї могла відбутись лише у період часу з 24.02.2022 по 29.03.2022, під час відсічі збройної агресії Російської федерації, коли для організації кругової оборони периметру військової частини НОМЕР_1 необхідно було озброїти усіх військових на території цієї військової частини. Такі дії були здійснені в стані виправданого ризику, оскільки з 24.02.2022 по 29.03.2022 існувала реальна загроза захоплення аеродрому військової частини НОМЕР_1 диверсійно-розвідувальними групами Російської федерації. У випадку захоплення цього аеродрому, це б призвело до зупинення роботи аеродрому, літаки-винищувачі і літаки-бомбардувальники Збройних Сил України не змогли б виконувати бойові завдання, що істотно зменшило б бойову міць сил і засобів Збройних Сил України, що захищали м. Київ, українські війська не були б захищені з повітря. Як наслідок, це б призвело до того, що авіація Російської федерації могла б безперешкодно наносити ракетно-бомбові удари по м. Києву, по підрозділах сил оборони, по стратегічних об'єктах. Такі дії - озброєння усіх військових на території військової частини НОМЕР_1 не є порушенням законів та звичаїв війни, а також не заборонені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Окреслений закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.
Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету не перевірялися.
Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 було проведено опосередковано, формально та без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення останнього.
За таких обставин, на переконання суду, відповідачем не встановлено підстав та умов, необхідних, в силу вимог Закону № 160-IX, для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Резюмуючи викладене, суд вважає, підпункт 5.17 та 6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 136 від 08.11.2022 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 №113» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність оспорюваних пунктів наказу в частині, що стосується ОСОБА_1 критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2952,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 10.02.2023 за дві позовні вимоги немайнового характеру та подання заяви про забезпечення позову.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі, а ухвалою суду від 28.04.2023 заяву про забезпечення позову задоволено та вжито судом заходи забезпечення позову, сума судового збору, яка була сплачена позивачем за розгляд даного адміністративного позову та заяви про забезпечення позову у розмірі 2952,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати підпункт 5.17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 136 від 08.11.2022 «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113».
3. Визнати протиправним та скасувати підпункт 6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №136 від 08.11.2022 «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113».
4. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 2952,40 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 березня 2024 р.