15 березня 2024 рокуСправа №160/17248/23
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
17 липня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 12.05.2022 року по 16.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 12.05.2022 року по 16.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразові виплати - грошової допомоги на оздоровлення 2022 рік, 2023 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів.
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.06.2022 року по 16.06.2023 року.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 12.05.2022 року по 16.06.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, військова частина НОМЕР_2 , порушила його права, не нарахувавши та не виплативши йому належний розмір, розрахований відповідно до актуального розміру прожиткового мінімуму, грошового забезпечення військовослужбовця, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, не виплачено індексацію грошового забезпечення. Позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на відповідний рік. Внаслідок зазначеного вище у позивача виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі.
31 серпня 2023 року від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що підстав для застосування у порядку розрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військове звання лише окремих складових (в «усіченому виді») - лише величини прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року та тарифного коефіцієнту, - немає, оскільки в такому разі буде неможлтво визначити, чи відповідає добуток зазначених двох величин мінімальному пороговому рівню, передбаченому п. 4 Постанови КМУ № 704 (у редакції до внесення змін пунктом 6 постанови № 103). З огляду на викладене, згідно з постановою КМУ № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Також зазначає, що за період 2022 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 9413,38 грн. За 2023 індексація грошового забезпечення позивачу нараховуватися і виплачуватися не могла, - з огляду на вимоги Закону України від 01.10.2023 № 2710- ІХ, яким, зокрема, зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 р. витребувано у Військової частини НОМЕР_2 додаткові докази у справі №160/17248/23, а саме: інформацію про розмір нарахованих сум, належних ОСОБА_1 при звільненні із наданням підтверджуючих документів дати їх виплати; витяги з розрахунково-платіжних відомостей на виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 ; копію особової картки із відомостями тарифного розряду, тарифного коефіцієнту, військового звання ОСОБА_1 ; помісячну довідку-розрахунок розміру посадового окладу із вказівкою його складових; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та тарифного коефіцієнту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. повторно зобов'язано відповідача надати суду такі докази: інформацію про розмір нарахованих сум, належних ОСОБА_1 при звільненні із наданням підтверджуючих документів дати їх виплати; витяги з розрахунково-платіжних відомостей на виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 ; копію особової картки із відомостями тарифного розряду, тарифного коефіцієнту, військового звання ОСОБА_1 ; помісячну довідку-розрахунок розміру посадового окладу із вказівкою його складових - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та тарифного коефіцієнту.
06 лютого 2024 року від військової частини НОМЕР_2 надано заяву, до якої долучено лодаткові документи по справі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.05.2022 року №94 солдата ОСОБА_1 , гранатометника 4 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону, призваного через 4-й відділ Кам?янського РТЦК та СП, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов?язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк-солдат, ВОС-103061Д. Вважати таким, що з 12.05.2022 року посаду прийняв.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16.06.2023 року № 123-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пп. «б» п.2 ч. 4 ст. 26 (за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.06.2023 року № 121 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 16.06.2023 року.
Згідно з довідкою-розрахунком грошового забезпечення при звільненні, ОСОБА_1 виплачувались щомісячні види грошового забезпечення: ОВЗ, ПО, ПНВР, НВОВЗ, премія та інші одноразові додаткові види грошового забезпечення: ГДО за 2023 р., компенсація за невикористану відпустку за 2022 та 2023 роки, вихідна допомога при звільненні.
15 квітня 2023 року представником позивача направлено на адресу військової частини НОМЕР_2 адвокатський запит:
- надати довідку про розмір нарахованої та виплаченої солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за час стаціонарного лікування та відпустки за висновком ВЛК внаслідок отриманих 15.05.2022 року та 25.07.2022 року поранень з вказівкою кількістю днів, врахованих при розрахунку додаткової винагороди.
- надати витяги з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за весь період служби у військовій частини НОМЕР_2 .
- відповідь прошу надати відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з довідкою від 02.05.2023 р. № 691/вихзПІ/150/2 за період з травня 2022 р. по січень 2023 р. ОСОБА_1 нараховано 561892,09 грн. винагороди за участь в бойових діях.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення від 28.08.2023 року №89/ФЕС, виданою на ім'я ОСОБА_1 , з травня по грудень 2022 року нараховано 123498,16 грн., у тому числі індексація 9413,28 грн.
Згідно з довідкою від 28.09.2023 р. № 90/ФЕС, виданою на ім'я ОСОБА_1 , з січня по червень 2023 року індексація не нарахована.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення від 05.02.2024 року №17/ФЕС виданою на ім'я ОСОБА_1 з січня по червень 2023 року нараховано грошове забезпечення 108324, 82 грн.; у січні 2023 р. нараховано індексацію у сумі 1470,83 грн.
Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо перерахунку грошового забезпечення та виплати грошової допомоги на оздоровлення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з цим, належить зазначити, що з 29.01.2020 р. знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова КМУ№704 є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відтак, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Таким чином, з 29.01.2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв'язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018.
Станом на 01.01.2020 р. встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Станом на 01.01.2021 р. встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Станом на 01.01.2022 р. встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Станом на 01.01.2023 р. встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з 12.05.2022 р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, з 01.01.2023 р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, чого відповідачем зроблено не було, що відповідачем не заперечується.
Крім того, зібраними у справі доказами підтверджується, що позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2023 р., грошова компенсація за невикористану відпустку за 2022 р., 2023 р., одноразова грошова допомога при звільненні.
Проте, доказів її виплати з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, відповідач не надав.
Натомість, як і у випадку з основним розміром грошового забезпечення, відповідач вважає, що обрахунок має здійснюватись з урахуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 2018 рік.
Обчислення грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р. не відповідає жодному нормативно-правовому акту.
Суд не може погодитись із альтернативною точкою зору, згідно з якою не може бути застосована лише та частина норми Постанови КМУ № 704, застосування якої бажає позивач, а саме в частині врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, але без урахування того, що розмір посадових окладів має бути не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, що такий підхід не свідчить про вибірковість застосування норм права, а навпаки є наслідком аналізу законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини та правозастосування з урахуванням правил вирішення конкуренції норм за їх ієрархією.
Такий підхід ґрунтується, зокрема, і на положеннях п. 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, яким визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Саме тому, застосовуючи пункт 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29.01.2020 року, необхідно враховувати ту частину норми, яка не суперечить закону, а саме щодо врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року.
Суд погоджується з тим, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акта, однак при цьому звертає увагу на таке.
Так, у спірних правовідносинах після скасування судовим рішенням змін до Постанови КМУ № 704 почала діяти попередня її редакція, а не попередній нормативний (інший) нормативно-правовий акт з цього питання (що дійсно не може мати місця).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення з 12.05.2022 р. по 31.12.2022 р. визначеного шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 р.
Також позивач має право на перерахунок грошового з 01.01.2023 р. по 16.06.2023 р. та його визначення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023 р. шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 12.05.2022 р. по 31.12.2022 р. та з 01.01.2023 р. по 16.06.2023 р., всіх виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2022 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт є протиправними.
З метою відновлення порушеного права позивача належить зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 12.05.2022 р. по 31.12.2022 р. та з 01.01.2023 р. по 16.06.2023 р. (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу на оздоровлення за 2023 р., грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 - 2023 рік, вихідну допомогу при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2022 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно.
Оскільки матеріалами справи виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 р. не підтверджено, підстав для задоволення позову в частині перерахунку її розміру немає.
Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.06.2022 року по 16.06.2023 року, суд зазначає таке.
Як встановлено, матеріалами справи, а саме даними довідки про грошове забезпечення від 28.08.2023 року №89/ФЕС, підтверджується факт виплати позивачу за період з травня по грудень 2022 року індексації 9413,28 грн., а спору щодо її розміру немає, тому суд відмовляє у позові у цій частині (за 2022 рік).
Разом з тим, абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2023 рік" на 2023 рік зупинена дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачу у 2023 році індексація грошового забезпечення не виплачувалась, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.
Водночас ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення позивачу була обумовлена саме приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, яким зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказану норму, з огляду на предмет її регулювання, належить застосовувати у спірних правовідносинах в частині виплати індексації за 2023 рік. При цьому, вона є чинною на даний час та не визнавалась неконституційною.
Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XIIзупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2ст.6 вказаного Закону також не діє протягом 2023 року.
Таким чином, відсутнім є факт протиправних дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 р. по 16.06.2023 р.
Стосовно доводів про те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, то суд зазначає, що це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, який, як вже зазначалося вище, належить застосовувати у спірних правовідносинах у цій справі.
Таким чином, з 01.01.2023 в умовах дії воєнного стану обмежено право громадян на індексацію заробітної плати (грошового забезпечення). Відповідач правомірно не нараховував і не виплачував позивачу з 01.01.2023 р. по день звільнення індексацію грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з викладених вище підстав.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.05.2022 р. по 31.12.2022 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 12.05.2022 р. по 31.12.2022 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 р. по 16.06.2023 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, вихідної допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 р. по 16.06.2023 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, вихідної допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко