Справа № 756/12435/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Яценко Н.О.
15 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити з 27 липня 2015 року перерахунок пенсії виходячи із заробітку на територіях радіоактивного забруднення згідно ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.02.2016 у справі №756/12435/15-а позов ОСОБА_1 задоволено.
05.09.2023 до Оболонського районного суду м. Києва надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі, згідно якої заявник просить суд зобов'язати правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки на його думку, відповідач не виконує рішення суду у цій справі.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Скаржник вважає повністю доведеною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо невиконання судового рішення, а висновок суду першої інстанції щодо повного виконання судового рішення є хибним.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що особа яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення вправі звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. При цьому, реалізація цього права позивачем жодним чином не залежить від встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення.
Крім того, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Колегія суддів зазначає, що станом на час подання вказаної заяви судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Відсутні докази того, що судове рішення неможливо виконати в ході примусового виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження», як і не надано доказів звернення за примусовим виконанням до органів виконавчої служби.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в м .Києві до суду надійшов звіт про виконання постанови суду з якого вбачається, що постанову Оболонського районного суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №756/12435/15-а Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було виконано у червні 2016 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1. було проведено перерахунок пенсії з 27 липня 2015 року виходячи із заробітку за роботу на територіях радіоактивного забруднення (травень 1986 рік) відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії після перерахунку на підставі судового рішення з 27.07.2015 ОСОБА_1 1009,10 грн.
30.10.2023 представником заявника до суду були подані заперечення на звіт про виконання постанови, які мотивовані тим, що твердження Головного управління ПФУ в м. Києві про виконання судового рішення не відповідає дійсності та спростовується розпорядженням відповідача про перерахунок пенсії станом на березень 2023 року, згідно якого при обчисленні пенсії розрахунок коефіцієнту заробітної плати здійснено із заробітної плати за періоди з 01.08.1990 по 31.07.1995 та з 01.07.2000 по 31.05.2014, тобто не з заробітної плати за травень 1986 року (копія розпорядження додається), а відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи вищевказане представник заявника просив суд накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України штраф за невиконання судового рішення у справі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України виконати судове рішення у справі №756/12435/15-а.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 11.02.2016 вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було виконано постанову суду у червні 2016 року та проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 27 липня 2015 року виходячи із заробітку за роботу на територіях радіоактивного забруднення (травень 1986 рік) відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем у повній мірі виконано постанову Оболонського районного суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №756/12435/15-а.
Разом із тим, з поданої заяви вбачається, що позивач не погоджується з порядком виконання судового рішення, а саме в частині застосування іншої розрахункової величини замість мінімальної заробітної плати, що призвело до невірно розрахованого розміру підвищення до пенсії.
Тобто в даному випадку позивач не погоджується з порядком виконання судового рішення, що в свою чергу не охоплюється приписами ст.382 КАС України, а є підставою для звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, встановлення порядку його виконання або у порядку ст.383 КАС України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15.03.2024.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова