П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 490/2134/23
Головуючий в І інстанції: Черенкова Н.П.
Дата та місце ухвалення рішення: 20.12.2023 р. м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Худика С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, в якому просив скасувати постанову серії БАБ № 548119 від 18.03.2023 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 та закрити справу у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2023 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 548119 від 18.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Адміністративне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 548119 від 18.03.2023 року, яка складена інспектором УПП в Миколаївській області Березовським Д.В., 18.03.2023 року о 12 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по пр. Героїв України, рухався зі швидкістю 81 км/год в населеному пункті, де дозволено рухатись зі швидкістю 50 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 31 км/год та порушив пп. 12.4 ПДР (вимірювання проведено приладом ТС 008424).
За дане правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що екземпляр оскаржуваної постанови серії БАБ № 548119, виданий позивачу, не містить прізвище, ім'я та по батькові інспектора поліції, який виніс постанову, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні постанови поліцейський Управління патрульної поліції в Миколаївській області грубо порушив вимоги ст. 283 КУпАП, тому оскаржувана постанова серії БАБ № 548119 від 18.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пп. «б» п. 12.9 р. 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПДР), водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
В свою чергу, згідно пп. 12.4-12.7 наведених Правил у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. Під час буксирування швидкість не повинна перевищувати 50 км/год.
Також, р. 33 Правил дорожнього руху встановлені наступні заборонні знаки: 3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку. «Зона обмеження максимальної швидкості». Забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знаку.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 249 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 251, ст.ст. 252, 254 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 548119 від 18.03.2023 року, яка складена інспектором УПП в Миколаївській області Березовським Д.В., 18.03.2023 року о 12 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по пр. Героїв України, рухався зі швидкістю 81 км/год в населеному пункті, де дозволено рухатись зі швидкістю 50 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 31 км/год та порушив пп. 12.4 ПДР, у зв'язку з чим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В позовній заяві, як на підставу для скасування наведеної постанови, позивач посилається на те, що у наданій позивачу копії постанови про накладення адміністративного стягнення не було визначено, ким вона винесена та лише після зауважень позивача працівник поліції вніс зміни до вже складеної постанови.
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
До позовної заяви позивачем додано копію постанови серії БАБ № 548119 від 18.03.2023 року (виготовлена під копірку), в якій не зазначено П.І.Б. інспектора патрульної поліції, та дві фотокопії оскаржуваної постанови із зазначенням П.І.Б. інспектора УПП (Березовський Д.В.) та без зазначення П.І.Б. інспектора (вказано інспектор в1 р1 Б УПП в Миколаївській області лейтенант поліції).
До апеляційної скарги відповідачем додано копію оскаржуваної постанови, в якій вказано, що вона прийнята інспектором УПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Березовським Д.В.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що самі по собі доводи позивача щодо не зазначення у наданій йому копії оскаржуваної постанови П.І.Б. інспектора УПП, з урахуванням отримання ним копії такої постанови із наведеними відомостями, не можуть бути підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково скасував постанову про накладення адміністративного стягнення виключно пославшись на відсутність П.І.Б. інспектора УПП у наданій позивачу копії цієї постанови та не дослідив обставини щодо суті вчиненого адміністративного правопорушення.
В свою чергу, досліджуючи обставини щодо вчиненого адміністративного правопорушення та докази, які їх підтверджують, колегія суддів виходить з наступного.
Так, до матеріалів справи відповідачем надано відеозапис, на якому зображений автомобіль позивача, який рухався зі швидкістю 81 км/год, що зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM ІІ № ТС008424, який отримав сертифікат відповідності від 09.01.2019 року та пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, та отримав свідоцтво, чинне до 07.12.2023 року.
Вказаний відеозапис містить дані щодо адреси місця вчинення правопорушення (м. Миколаїв, проспект Героїв України, 2), щодо швидкості ТЗ (81 км), та на цьому відео чітко зафіксовано марку автомобіля та його номерний знак (Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 ).
Дані фотофіксації лазерного вимірювача швидкості TruCAM ІІ № ТС008424 відповідають даним, які наведені у постанові про накладення адміністративного стягнення, в якій, в тому числі, наведено номер вимірювача швидкості (ТС008424).
Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучено відео з нагрудних камер інспекторів УПП щодо зупинки автомобіля позивача, які підтверджуються, що саме він перебував за кермом, що ним не заперечується (ID реєстраторів 471880, 474659).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані відповідачем докази, зокрема, матеріали фотофіксації, здійснені лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ІІ № ТС008424 підтверджують обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у перевищенні дозволеної швидкості руху у населеному пункті на 31 км/год, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У поданому позові та у відзиві на апеляційну скаргу позивач посилався на незаконність використання посадовими особами відповідача технічного засобу TruCаm у ручному режимі.
Однак, вказані доводи позивача колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Згідно ст. 31 вказаного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як: зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
В даному випадку посадовими особами відповідача факт порушення позивачем Правил дорожнього руху було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості LTІ 20/20 TruCAM ІІ № ТС008424, який має сертифікат відповідності ДП «Укрметртестстандарт» від 09.01.2019 року, свідоцтво від 07.12.2022 року про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, згідно якого вказаний лазерний вимірювач швидкості відповідає вимогам технічної документації на вимірювач (чинне до 07.12.2023 року).
Таким чином, наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості LTІ 20/20 TruCAM ІІ № ТС008424 до застосування.
Колегія суддів зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання швидкості руху автомобіля та порушення швидкісного режиму, та дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
При цьому, згідно листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року, TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості ТЗ, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.
На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи позивача та приходить до висновку, що зафіксовані TruCAM відомості є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73-78 КАС України.
Що стосується посилань позивача на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині не надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, скористатись послугами адвоката, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в оскаржуваній постанові міститься відмітка про ознайомлення позивача з його правами, передбаченими КУпАП.
Крім того, з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що позивачу надавались для ознайомлення дані вимірювача швидкості TruCAM.
Посилання на те, що позивача позбавлено можливості скористатися правовою допомогою адвоката колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки позивач не зазначає та в матеріалах справи не містяться відповідних доказів про те, що позивачем заявлялось клопотання про участь адвоката, проте, таке клопотання було відхилено.
Колегія суддів також наголошує, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджено факт допущення позивачем порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху, що виразилось у перевищенні ним швидкості руху у населеному пункті на 31 км/год, а доводи позивача щодо порушення процедури прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення та порушення порядку вимірювання швидкості не знайшли свого підтвердження, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - відсутні.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2023 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 14.03.2024 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька