27 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/26868/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
при секретарі судового засідання Рівній В.В.
за участі представника позивача Лосєва Д.В.,
представника відповідача СМУ ДПС з ВПП Писаревського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/26868/21 (головуючий суддя І-ї інстанції - Маковська О.В.) за позовом Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені, -
Позивач 24.12.2021 року звернувся до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив:
- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства на рахунок відкритий в АТ «Укрсиббанк» заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ за квітень 2016 року у сумі 1014887,20 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства на рахунок відкритий в АТ «Укрсиббанк» пеню в розмірі 1299109,27 грн. за порушення строків відшкодування ПДВ за квітень 2016 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Верхового Суду від 04.05.2023 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що судом першої інстанцій не було дотримано вимог процесуального закону, а саме: не було перевірено строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення сум бюджетного відшкодування та пені за порушення строків відшкодування ПДВ з бюджету фактично.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі .
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ за квітень 2016 року у сумі 1014887,20 грн. та пеню в розмірі 1299109,27 грн. за порушення строків відшкодування ПДВ за квітень 2016 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини та докази, які мають значення по справі. Так, апелянт вказує, що контролюючий орган повідомляв позивача про необхідність здійснення коригування відомостей поданої податкової декларації в частині зазначення вірних реквізитів рахунків для перерахування коштів. Проте, позивачем не уточнено такі відомості, що унеможливлює перерахування коштів платнику податків. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» є юридичною особою, зареєстровано як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 001910004055, що підтверджується витягом з реєстру платників податків на додану вартість №142801450000.
Позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС разом з декларацією ПДВ подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), за квітень 2016 року на суму 98801186,00 грн., з них відшкодовано 94484597,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №132 від 08.07.2016 року.
Позивач, не погодившись з невиплатою відповідачем решти суми ПДВ у розмірі 4316588,34 грн., та вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся з вказаним позовом до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року у справі №804/5734/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року визнано протиправною бездіяльність СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську МГУ ДФС України щодо не вчинення дій по здійсненню на користь ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року у сумі 4316588,34 грн..
Цим же судовим рішенням зобов'язано податковий орган надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - ГУ Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на рахунок ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за квітень 2016 року у сумі 4316588,34 грн. (а.с.31-38, 39-43 т.1).
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року у справі №804/5734/16 частково виконана СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпро МГУ ДФС України, а саме: 31.03.2017 року відшкодовано з бюджету на рахунок AT «ПІВДГЗК» кошти у розмірі 3301701,14 грн., а сума 1014887,20 грн. залишилася не відшкодованою, що підтверджується відомостями з Реєстру.
Згідно даних інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ із заявленої суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачу в розмірі 98801186,00 грн., відшкодовано 97786300,00 грн..
В подальшому, AT «ПІВДГЗК» 28.10.2020 року звернулось з листом №52-70/6945 до Офісу великих платників податків ДПС та з листом №52-70/6944 до ДПС України щодо надання роз'яснень про причини не повернення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок AT «ПІВДГЗК» та з вимогою повернути відповідні узгоджені суми ПДВ на його рахунки.
ДПС України листом від 09.11.2020 року за №32079/6/99-00-04-01-02-06 повідомила позивача про неможливість здійснення перерахунку сум, що підлягають відшкодуванню оскільки позивачем невірно зазначено рахунки, на які необхідно здійснити відшкодування ПДВ.
Позивач, посилаючись на тривале невідшкодування йому відповідачем заборгованості бюджету із ПДВ за квітень 2016 року у сумі 1014887,20 грн., з посиланням на п.200.23 ст. 200 ПК України щодо права на нарахування та стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, звернувся з даним позовом до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Статтею 200 ПК України та Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26 (далі по тексту - Порядок №26) встановлено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Пунктом 200.12. статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у 5-денний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26 затверджено ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком.
Відповідно до пунктів 3, 4 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Судом першої інстанції зазначено, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів формування висновку щодо відшкодування суми у розмірі 1014887,20 грн. ) та подання його до органу казначейства, як і не надано доказів внесення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість про здійснення відшкодування позивачу податку на додану вартість по декларації з ПДВ за звітний період квітень 2016 року в розмірі 1014887,20 грн., та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог адміністративного позову в цій частині.
Щодо стягнення пені апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 200.23 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відтак, контролюючий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку або протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, провести документальну перевірку, та до спливу п'яти робочих днів після закінчення такої перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням відповідної суми, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок платника податків.
Невідшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків суми податку на додану вартість вважаються заборгованістю бюджету, а тому на таку суму нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.
Апеляційний суд погоджується із висновоком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, оскільки на час звернення до суду та постановлення судового рішення існувала заборгованість бюджету із відшкодування позивачу податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 1014887,20 грн..
При цьому, контролюючим органом не оспорюється сума бюджетного відшкодування та розмір пені.
В апеляційній скарзі відповідача посилається на неможливість здійснення перерахунку сум ПДВ (за рішенням суду, що набрало законної сили), що підлягають відшкодуванню AT «ПІВДГЗК» з тих підстав, що платником невірно зазначені рахунки, на які необхідно здійснити відшкодування ПДВ.
Апеляційний суд такі посилання до уваги не приймає, оскільки рахунки, які були вказані в заявах про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість AT «ПІВДГЗК» були вказані вірно саме на момент подання таких заяв.
Тобто, податковим органом не корректно сформовано причину відмови (лист ДПС від 09.11.2020 року №32079/6/99-00-04-01-02-06) у включенні сум бюджетного відшкодування ПДВ до Реєстру, оскільки саме на момент підтвердження підприємством права на бюджетне відшкодування, на законодавчому рівні було здійснено перехід банківської системи України на новий формат рахунків (IBAN) та всі банки перейшли на обслуговування платежів з реквізитами у форматі IBAN, що свідчить про відсутність у піприємства обов'язку подання уточнюючої декларації зі зміненими (новими) реквізитами.
Крім того, контролюючий орган в апеляційній скарзі, вказує, що на переконання відповідача, строки, визначені статтею 122 КАС України, позивачем порушено, що у відповідності до вимог частини 3 статті 123 КАС України має наслідком залишення позовної заяви без розгляду.
Апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.
Позивачем під час розгляду судом першої інстанції даної справи подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, згідно якої про порушення свого права позивач дізнався лише 05.10.2021 року при отриманні відповіді АТ «УКРСИБАНК» на свій запит. У вказаній відповіді зазначалось про зміну рахунків АТ «ПІВДГЗК» на рахунки за стандартом ІВАN (з переліком таких рахунків). Крім того, банк повідомив позивача, що інформація про зміну його рахунків ще 05.08.2019 року була направлена на адресу податкових органів (тобто відповідача). Таким чином, відповідач з серпня 2019 року був обізнаний про перехід банківської системи України на новий формат рахунків ( ІВАN).
Позивач вказав, що саме з моменту отримання відповіді банку, тобто з 05.10.2021 року, він дізнався про неправдивість наданої раніше відповідачем інформації про неможливість здійснення перерахунку сум ПДВ (за рішенням суду, що набрало законної сили), що підлягають відшкодуванню на підставі того, що начебто АТ «ПІВДГЗК» невірно були зазначені рахунки, на які необхідно здійснити таке відшкодування, і відповідно про порушення своїх прав. З позовом до суду позивач звернувся 24.12.2021 року, тобто, у встановлений законом шестимісячний строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на рішення Європейського суду у справі «ІНТЕРСПЛАВ» проти УКРАЇНИ» від 9 січня 2007 року, відповідно до якого суд вказує, що втручання у право власності заявника повинно бути пропорційним. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.
У Рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголошується, що та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.
Тобто, при вирішенні питань строків необхідно враховувати обставини справи, положення законодавства, та встановити, чи була достатня чіткість у національному законодавстві на предмет умов, за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування, чи не порушено принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності, а також врахувати «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, та зваживши зазначене, вжити заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном, на яке він має право в силу вимог національного законодавства.
Таким чином, з урахуванням того факту, що жодна із редакцій ПК України та підзаконних нормативних актів не передбачала алгоритму, за яким платник податків, який домігся в судовому або адміністративному порядку офіційного підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ, був би зобов'язаний вживати будь-які подальші активні дії чи заходи з метою їх фактичного отримання, а подальші дії зобов'язального характеру передбачені лише з боку держави в особі її уповноважених органів, АТ «ПІВДГЗК» цілком правомірно вважав, що його право не порушене тривалим невиконанням державою свого обов'язку і, з урахуванням внесення в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ в жовтні 2020 року, що до нього застосовується процедура, встановлена абзацом другим пункту 200.15 статті 200 ПК України в редакції Закону на час виникнення спірних відносин, і рішення суду у справі №804/5734/16 буде виконане відповідачами належним чином.
Апеляційний суд вважає, що з урахуванням наведених вище обставин, позивач у встановлений законом шестимісячний строк з дня, коли дізнався про порушення своїх прав та інтересів (05.10.2021 року), звернувся з даним позовом до суду, а посилання відповідача в апеляційній скарзі про залишення позову без розгляду є необгрунтованим.
Крім того, 21.02.2024 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача про те, що спірна сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1014887,20 грн. є погашеною, про що свідчить довідка АТ «СЕНС БАНК» №773-33.6/2024-БН від 15.02.2024 року (а.с.234 т.2).
Зазначене підтверджує як наявність самої заборгованості бюджетного відшкодування ПДВ на час ухвалення рішення судом першої інстанції, так і тривалий строк затримки погашення вказаної заборгованості.
Як зазначалось вище, розмір пені за порушення строків відшкодування ПДВ за квітень 2016 року контролюючим органом не оспорюється.
Посилання представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що сума заборгованості з ПДВ перерахована позивачу під час апеляційного розгляду, тобто відсутній предмет позову, то у відповідності до вимог ч.1 ст.319 КАС України провадження у справі належить закрити. Посилається на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 року у справі №804/7078/16, в якій правовідносини, на думку представника відповідача, є ідентичними.
Крім того, представник відповідача пояснив, що оскільки пеня є похідною вимогою від стягнення заборгованості, за відсутності предмета спору (заборгованість погашена), то відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі слідує закрити якщо справу не належть розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, представник не зміг пояснити, за правилами якого судочинства в такому разі слід розглядати питання щодо стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ.
Колегія суддів такі доводи представника відповідача вважає безпідставними, оскільки питання стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ (навіть як самостійний предмет позову) належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Посилання представника відповідача на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 року у справі №804/7078/16, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у зазначеній справі позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі, та ухвала прийнята на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України.
В той час, як у справі, що розглядається, позивач заяви про закриття провадження у справі не подав.
Інших підстав, передбачених статтею 238 КАС України, для закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які існували на час прийняття рішення, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/26868/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/26868/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08 березня 2024 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко