Головуючий І інстанції: Білова О.В.
15 березня 2024 р. Справа № 520/25656/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/25656/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо винесення наказу № 435 від 16.07.2023 та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 435 від 16.07.2023, яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану, складання та направлення повідомлення до ДБР у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України, копію повідомлення направити до Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері та Центрального управління ВСП по Києву та Київській області, а також не виплачувати грошового забезпечення і додаткових винагород за липень 2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 скасовано п. 4 наказу № 435 від 16.07.2023 командира Військової частини НОМЕР_1 .
У задоволенні позову в іншої частині - відмовлено.
Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині відмови у задоволені позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що наявність у нього проблем зі здоров'ям, є поважною причиною своєчасного нез'явлення до військової частини. Вказує, що замість того, щоб надати йому необхідну медичну допомогу або скерувати до відповідного медичного закладу, відповідач дійшов висновку про умисне не з'явлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин.
Військовою частиною НОМЕР_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив про незаконність рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Водночас колегія суддів, що відповідно до ч.1 ст. 293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині відмови у задоволені позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора механізованої роти, молодший сержант, ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізований до ЗСУ з 24.02.2022 р., термін перебування на останній посаді - з 01.07.2023.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування» від 15.07.2023 було призначено службове розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу оператора механізованої роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, місцем несення військової служби молодшим сержантом ОСОБА_1 є місце розташування його підрозділу у військовій частині НОМЕР_1 .
З рапорту ТВО командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта А.Шусть вх. №2662 від 15.07.2023 встановлено, що на період з 19 год. 00 хв. 13.07.2023 по 19 год. 00 хв. 14.07.2023 оператору механізованої роти військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 було надано звільнення з розташування військової частини НОМЕР_1 .
Встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 дійсно подавав рапорт на надання йому короткострокового звільнення на одну добу на період з 19 год. 00 хв. 13.07.2023 по 19 год. 00 хв. 14.07.2023, в якому вказав, що буде під час звільнення перебувати за адресою: АДРЕСА_1 .
З рапорту головного сержанта 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 від 14.07.2023 встановлено відсутність молодшого сержанта ОСОБА_1 на вечірній перевірці особового складу взводу 14.07.2023.
Станом на момент завершення службового розслідування - 16.07.2023 о 14 год. 00 хв., - молодший сержант ОСОБА_1 на військову службу так і не з'явився.
Нез'явлення вчасно на службу полягає в тому, що залишивши о 19 год. 00 хв. 13.07.2023 військову частину НОМЕР_1 (місце служби) на законній підставі та маючи об'єктивні можливості для повернення в установлений час (до 19 год. 00 хв. 14.07.2023) , - молодший сержант ОСОБА_1 своєчасно на службу не з'являється і перебуває поза її розташуванням.
Службовим розслідуванням не встановлено наявності поважних причин нез'явлення вчасно на службу (з 19 год. 00 хв. 14.07.2023) молодшим сержантом ОСОБА_1 .
Зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби: наявний. Вину військовослужбовця встановлено у формі умислу.
Причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась: встановлено.
На підставі висновків службового розслідування було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2023 № 435 «Про результати службового розслідування», яким:
- за порушення вимог ст. 68 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст.ст. 6, 11, 12, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, що мало прояв у нез'явленні вчасно на службу оператора механізованої роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, - притягнуто молодшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в порядку ст. ст. 5, 45, 48, 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV та п. 1 розд. VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
- враховуючи, що в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 наявні ознаки кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України («нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану»), керуючись ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України: прийнято рішення скласти та направити до Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, повідомлення про вчинення молодшим сержантом ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 5. ст. 407 КК України (в порядку статті 214 КПК України), копію матеріалів службового розслідування та витяг із наказу про результати службового розслідування; направити копію повідомлення про вчинення молодшим сержантом ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 5. ст. 407 КК України (в порядку статті 214 КПК України), копію матеріалів службового розслідування та витяг із наказу про результати службового розслідування до Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (02093, м. Київ, вул. Поліська, 28) та Центрального управління Військової служби правопорядку по АДРЕСА_2 );
- фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 , при виплаті грошового забезпечення (в т.ч. щомісячних премій) і додаткових винагород, керуючись Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, - врахувати факт нез'явлення вчасно на службу молодшого сержанта ОСОБА_1 , без поважних причин в умовах воєнного стану, факт накладення на нього дисциплінарного стягнення згідно наказу та не виплачувати вищезазначені грошові виплати за липень 2023 року.
Позивач вважає вказаний наказ протиправним, з приводу чого звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани є обґрунтованим, пропорційним, винесений відповідно до повноважень командира та за результатами проведеного службового розслідування, отже відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Приписами ст.ст. 45, 48, 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що:
- у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення;
- за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
- командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом;
- на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів);
- командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Відповідно до ст.ст. 83-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до ст. 216 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці строкової військової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Військовослужбовці офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової військової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
Відповідно до ч. 4 ст. 407 КК України визначено кримінальним правопорушенням самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені, зокрема, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування було встановлено факт нез'явлення позивача вчасно на службу без поважних причин після закінчення тривалості наданого позивачу звільнення з розташування військової частини НОМЕР_1 .
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не заперечує факт залишення ним військової частини, втім вказує, що його не з'явлення пов'язано зі станом здоровя.
При цьому доказів перебування у встановленому законом для військовослужбовців порядку на лікуванні в стаціонарі позивачем не надано.
Докази, надані позивачем до матеріалів справи, підтверджують факт звернення за амбулаторним лікуванням лише 19.07.2023.
Також матеріалами справи встановлена відсутність будь-яких доказів того, що позивач звертався до відповідача із рапортом, заявою тощо про направлення на лікування або ВЛК.
Крім того, з переписки позивача з ОСОБА_3 у мессенджері Viber, наданої представником позивача, судом встановлено, що в проміжок часу з 15 по 17 липня 2023 року позивач цікавився щодо свого статусу - чи визнаний він таким, що самовільно залишив місце служби, на що отримав позитивну відповідь та інформацію про подання рапорту з цього питання у суботу вранці (15.07.2023). Також 18.07.2023 позивач повідомив, що післязавтра лягає у лікарню за місцем проживання - м. Чугуїв Харківської області, з болями у спині. Написав, що зараз з сильними болями у спині вже кілька днів, не може фізично повернутися до частини, на що отримав пораду повідомити про це військову частину. Тоді позивач цікавиться адресою, куди можна скинути відповідне повідомлення.
Отже, як вірно зазначив, суд першої інстанції, зміст вказаної переписки свідчить про те, що позивач усвідомлював наслідки свого неповернення до місця служби після закінчення звільнення з розташування військової частини НОМЕР_1 та свідомо до видання спірного наказу не вчиняв дій щодо повідомлення військової частини про причини неповернення на службу, не надавав доказів поважності причин свого неприбуття на службу.
Вказані обставини свідчать про те, що поважність причин неприбуття до місця служби після 19:00 14.07.2023 позивачем не доведена, доказів наявності таких причин, зокрема, звернення за медичною допомогою, в тому числі до швидкої допомоги, матеріали справи за період з 19:00 14.07.2023 по 18.07.2023 включно не містять.
Відтак, факт нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинений в умовах воєнного стану, встановлений за результатами службового розслідування, позивачем належними доказами не спростований.
Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що командир військової частини мав об'єктивні підстави, з урахуванням характеру та обставин дисциплінарного поступку, для винесення оскаржуваного наказу в части притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятого Військовою частиною НОМЕР_1 наказу 435 від 16.07.2023 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність посилань позивача на незаконність направлення повідомлення командиром (начальником) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення до Державного бюро розслідувань, оскільки вказане повідомлення подане відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, подання якого передбачено у разі встановлення ознак кримінального правопорушення. Крім того, відповідальність командира за не вчинення такого повідомлення прямо передбачена ч. 3 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відтак, подання такого повідомлення за умов виявлення ознак кримінального правопорушення прямо передбачене законом, а відтак відсутні підстави для визнання спірного наказу у відповідній частині протиправним.
При цьому вчинення окремих дій командиром військової частини НОМЕР_1 щодо винесення наказу № 435 від 16.07.2023, які позивач просить визнати протиправними, не вбачається, оскільки такі дії втілюються у прийнятому рішенні - наказі командира військової частини НОМЕР_1 № 435 від 16.07.2023, а тому позов в частині визнання протиправними дій є безпідставним.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311 , 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 520/25656/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко