14 березня 2024 року справа №200/4000/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохін А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 р. у справі № 200/4000/23 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчинення дій-
Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 06.01.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 06.01.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року; визнання протиправними дій стосовно утримання військового збору; зобов'язання нарахувати та виплати утримані з грошового забезпечення розміри військового збору; визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 р. № 1078 в розмірі 2934,25 грн./міс.; зобов'язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 06.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 р. № 1078, а саме в розмірі 2934,25 грн/міс.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 06.01.2022 проходить військову службу на посадах військової частини НОМЕР_1 . З 24.02.2022 по 17.05.2022 безпосередньо залучений до заходів з відсічі та стримування збройної агресії рф у складі військової частини НОМЕР_1 , яка виконувала завдання з оборони м.Маріуполь. З 17.05.2022 по 11.06.2023 позивач перебував у полоні. Під час перебування в полоні грошове забезпечення позивача отримувала його мати - ОСОБА_3 . На своє звернення щодо виплати індексацію грошового забезпечення, грошового забезпечення та іншіх додаткових виплат з використання для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, позивач отримав відповідь відповідача з відмовою у вищезазначених виплатах з мотивів невірного тлумачення норм матеріального права. Позивач вважає, що відповідач неправомірно утримував з його доходів військовий збір, в тому числі з грошового забезпечення під час перебування в полоні.
Позивач вважає, що йому не в повному обсязі виплачено належні йому суми, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 р. у справі № 200/4000/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення (в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 06.01.2022 по 12.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести щодо періоду з 06.01.2022 по 12.05.2023 року ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення (в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та виплатити їй його недоотриману частину. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_2 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 24.02.2022 по 30.06.2023 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 24.02.2022 по 30.06.2023 року. В іншій частині позову - відмовлено.
Сторони не погодились з рішенням суду і надали апеляційні скарги.
Представник позивача в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Представник відповідача в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду та прийняте нове рішення по суті позовних вимог, яким ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені у відзиві на позовну заяву та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 .
Як вбачається з довідки від 13.03.2023 №1073, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивач в період з 17 травня 2022 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Згідно листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» №8318-23 від 21.06.2023 позивач перебував у полоні та був звільнений 11 червня 2023 року.
Позивач 12.07.2023 звернувся до відповідача з заявою про виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, додаткової грошової допомоги в розмірі 100000 грн. та надання відповідних документів.
На звернення позивача відповідачем 12.07.2023 надано відповідь за вих.№3452, в який повідомлено про те, що виплата грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 30.06.2023 та додаткової винагороди в період з 24.02.2022 по 30.06.2023 здійснювалось на банківський рахунок ОСОБА_3 . Нарахування грошового забезпечення та формування розрахунково-платіжних відомостей за період лютий-травень 2022 здійснювалось без спеціального програмного забезпечення, у зв'язку з неможливістю сформувати довідки про доходи, які охоплюють такий період.
В матеріалах справи міститься відомості на доплату грошового забезпечення в травні 2022 (за лютий, березень, квітень 2022); в травні 2022; довідка про індексовану зарплату; довідка про доходи; картка особового рахунку позивача за 2022, 2023; довідка про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд зазначає про таке.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 06.01.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 06.01.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018 року, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 цієї Постанови в редакції, яка була чинною до 24.02.2018 року, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
24.02.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” визнано протиправним та скасовано.
Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діяв п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначив, що з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум).
Проте, згідно з п. 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню.
Отже, протягом спірного періоду суб'єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов'язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року 1762 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року 2102 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року 2270 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року 2481 грн.
Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 06.01.2022 по 12.05.2023 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка діяла з 29.01.2020 року до 20.05.2023 року (тобто по 12.05.2023 року включно), а саме: щодо періоду з 06.01.2022 року по кінець 2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року, щодо 2023 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року.
Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.
З огляду на наведене порушені права позивача в підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При обранні способу захисту та відновлення порушених прав позивача судом враховано те, що розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року чітко встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідний рік (в даному випадку, станом на 01.01.2022 року, станом на 01.01.2023 року, а не на 01.01.2018 року, як помилково вважав відповідач), що не потребує додаткового відображення його в резолютивній частині судового рішення в розрізі відповідних років.
Тому, позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача в частині визнання протиправними дій щодо утримання військового збору та зобов'язання нарахувати та виплати утримані з грошового забезпечення розміри військового збору.
Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
У відповідності до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.
У силу положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 24.02.2022 по 30.06.2023 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), а тому у вказаний період був наділений пільгою, передбаченою пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування військовим збором отриманого ним грошового забезпечення.
З зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №2 від 06.01.2022 прибув та приступив до виконання службових обов'язків за посадою начальника труни персоналу штабу військової частини. НОМЕР_1 . .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №13 від 24.05.2022, під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ у м. Маріуполь, ОСОБА_2 з 25.03.2022 було визнано безвісти зниклим.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №70 від 25.05.2022 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №42 від 27.05.2022 ОСОБА_2 було увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з утриманням в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 з 25.05.2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №99 від 14.07.2023 та матеріалів службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 перебував у полоні з 20.05.2022 по 11.06.2023.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 , матері ОСОБА_2 , від 30.04.2022 грошове забезпечення, додаткова винагорода та інші види виплат нараховувались та виплачувались на її банківський рахунок за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих \ нейтральних державах або безвісно відсутніх» №884 від 30.11.2016 та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.» №260 від 07.06.201 8 в редакції від 31.01.2023, оскільки ОСОБА_2 мав статус безвісно зниклого військовослужбовця та згодом такого, що захоплений у полон.
Відомості про участь ОСОБА_2 у бойових діях містяться лише у поясненнях його самого, які були долучені до матеріалів службового розслідування по факту потрапляння та перебування у полоні.
Матеріали справи не містять документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_2 у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у м. Маріуполі з 24.02.2022 по 20.05.2022. перелік яких передбачений нормативно-правовими документами, а саме: а саме; бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорти (донесення) командирів підрозділів (групи) про участь військовослужбовців (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
У зв'язку з відсутністю таких документів, а також з урахування статусу ОСОБА_2 як безвісно зниклого, період з 24.02.2022 по 19.05.2022 при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та інших виплат було оподатковано військовим збором.
Щодо періоду з 20.05.2022 по 11.06.2023, то ОСОБА_4 до 23.02.2023 обліковувався як безвісно зниклий, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій .частині) №55 від 24.02,2023 та листа ДП «Український національний центр розбудови миру» Хе 1927-23 від 22.02.2023 з 24,02.2023 обліковувався як полонений, фактично не приймаючи участь та не здійснюючи заходи для застосування пільги з оподаткування військовим збором.
З 11.06.2023 по 30.06.2023 позивач мав статус виведеного у розпорядження начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з утриманням в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , фактично не приймаючи участь та не здійснюючи заходи для застосування пільги з оподаткування військовим збором.
У зв'язку з чим, період з 24.02.2023 по 30.06.2023 при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та інших виплат було оподатковано військовим збором.
Вищевказане підтверджується листом помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічного управління військової частини НОМЕР_5 на запит військової частини НОМЕР_6 №11/249 від 19.04.2023 про те, що підставою для застосування податкової пільги буде витяг із наказу (копія наказу) командира (начальника) про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, за винятком осіб, які за час лікування у зв'язку з пораненням або перебування в полоні також отримують 100 000 гривень, але безпосередньої участі в бойових діях в даний період не беруть.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 в розмірі 2934,25 грн./міс.; зобов'язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 06.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078, а саме в розмірі 2934,25 грн/міс, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За унормуванням ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Приписами ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” окреслено: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року № 1078 затвердив “Порядок проведення індексації грошових доходів населення”.
В п. 11 вказаного Порядку занотовано: підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Крім того, суд зазначає, що обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Згідно з п. 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 року № 201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: “Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року”.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №2 від 06.01.2022 прибув та приступив до виконання службових обов'язків за посадою начальника труни персоналу штабу військової частини. НОМЕР_1 .
Отже, позивач вступив на військову службу пізніше березня 2018 року.
Виходячи з розміру виплаченої позивачу індексації, відповідач враховував базовим місяцем березень 2018 року.
Відповідно до абзаців першого - п'ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Отже, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), згідно абз.4-5 п.5 цього Порядку, сума індексації може лише зменшуватися на різницю підвищення доходу, проте, ніяк не збільшуватися.
Відповідачем за спірний період не було застосовано зменшення індексації при її розрахунку, тому доводи позовної заяви про те, що була нарахована та виплачена лише частка індексації грошового забезпечення, не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи.
З позовної заяви і апеляційної скарги вбачається, що позивач наполягає на тому, що за період його військової служби мала застосовуватися щомісячна мінімальна фіксована індексація 2934,25 грн. відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078.
Проте, ці доводи є неспроможними, з огляду на наступне.
Згідно пункту 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Як зазначалось вище, позивач вступив на військову службу пізніше березня 2018 року - місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Отже, базовим місяцем для позивача як для новоприйнятого військовослужбовця при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації є березень 2018 року, а не січень 2008 року.
Те саме зазначено і в листі Міністерства соціальної політики України від 28 квітня 2016 року № 201/10/1.37-16, де надано роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: «Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник».
Це роз'яснення відповідає нормам Порядку № 1078.
Отже, відповідачем не було порушено прав позивача при нарахуванні і виплаті йому індексації грошового забезпечення, не було неправомірно зменшено її розмір, відтак, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не існує.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу представника позивача Біленка Євгена Леонідовича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 р. у справі № 200/4000/23, в частині - визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_2 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 24.02.2022 по 30.06.2023 року; - зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 24.02.2022 по 30.06.2023 року - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_2 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 24.02.2022 по 30.06.2023 року; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 24.02.2022 по 30.06.2023 року - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко