Справа № 560/21887/23
іменем України
15 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення їй пенсії по інвалідності.
Рішенням №221350005241 від 14.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відмову, у зв'язку з тим, що у позивача на дату звернення відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV. Позивачка вважає, що має право на відповідну пенсію та документи, що його підтверджують, не згодна з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує її конституційні права.
Ухвалою від 27.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзивах на позов відповідачі зазначили, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутність необхідного страхового стажу. Також повідомили, що спірні періоди правомірно не зараховані до страхового стажу позивачки.
У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку зі складністю справи, та з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставин справи.
09.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.
До заяви про призначення пенсії позивачкою надано, зокрема, трудову книжку від 20.07.1981 серії НОМЕР_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №221350005241 від 14.11.2023 відмовлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-VI, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст. 32 Закону №1058-VI (14 років).
До страхового стажу позивачки не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 20.07.1981 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено особу, ОСОБА_2 (російською мовою прізвище зазначено не вірно), проте згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 13.04.2010 позивачка змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », відтак трудова книжка видана з порушенням Інструкції №162.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами статті 62 цього Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стало те, що на титульній сторінці трудової книжки зазначено особу, ОСОБА_2 (російською мовою прізвище зазначено не вірно), проте згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 13.04.2010 позивачка змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », відтак трудова книжка видана з порушенням Інструкції №162.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
На момент заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п. 1.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
В подальшому наведені норми були перенесені в Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Крім того, відповідно до пункту 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно до свідоцтва про народження від 13.04.2010 серії НОМЕР_3 прізвище позивача при народженні " ОСОБА_3 ".
У трудовій книжці від 20.07.1981 серії НОМЕР_1 у графі прізвище позивача зазначено російською « ОСОБА_2 ». Будь-які інші записи на титульній сторінці відсутні.
В подальшому після укладення шлюбу 01.07.1986 позивач змінила прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 виданим 13.04.2010 Відділом актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, відповідач покликається на те, що за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки від 20.07.1981 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено особу, ОСОБА_2 (російською мовою прізвище зазначено не вірно), проте згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 13.04.2010 позивачка змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », відтак трудова книжка видана з порушенням Інструкції №162.
Відповідач не ставить під сумнів зміст вказаних документів при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії по інвалідності, а лише покликається на наявність формальних підстав.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується, що правильне до шлюбне прізвище позивача - « ОСОБА_3 », після укладення шлюбу прізвище позивача змінено на - « ОСОБА_4 », відтак, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальну не можливість підтвердження належності прізвища не може нівелювати право позивача на зарахування періодів її трудової діяльності та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
З огляду на вказане, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №221350005241 від 14.11.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги призначити пенсію по інвалідності, суд, зазначає, наступне.
Згідно з статті 10 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Приписами частини 1 статті 32 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію по інвалідності мають особи, визнані інвалідами, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Отже, для призначення пенсії по інвалідності потрібна сукупність умов, а саме:
- інвалідність ІІ чи ІІІ групи;
- вік на час настання інвалідності від 56 років;
- страховий стаж понад 14 років.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.09.2023 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.09.2023.
До пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 09.11.2023. На момент звернення вік позивача 59 років. Страховий стаж позивача становить понад 14 років.
Отже, позивачем дотримано усіх умов необхідних для призначення пенсії по інвалідності.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону 1058-IV, встановлено, що пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Враховуючи, що з заявою про призначення пенсії позивач звернулася 09.11.2023, в межах тримісячного строку з дня встановлення інвалідності (28.09.2023), то пенсія по інвалідності має бути призначена з дня встановлення інвалідності, тобто з 28.09.2023, а не як просить позивач з 09.11.2023.
При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є суб'єктом владних повноважень, що зобов'язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
Оскільки позивач зареєстрована та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і перебуває на обліку у цьому Головному управлінні, то саме вказаний пенсійний орган зобов'язаний на виконання рішення суду розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності та ухвалити рішення про її призначення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 1073,60 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №221350005241 від 14.11.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1980 по 19.07.1981, з 20.07.1981 по 30.08.1983, з 09.09.1983 по 30.06.1986, з 15.06.1986 по 31.03.1997 згідно трудової книжки від 20.07.1981 серії НОМЕР_1 , та призначити пенсію по інвалідності, з 28.09.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 , код ЄДРПОУ - 21910427)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький