15 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11639/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення дев'ятої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 10.02.2023 року "Про повторний розгляд заяв громадян на виконання рішень суду" про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 ; зобов'язання Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву від 24.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 після скасування або припинення воєнного стану в Україні; зобов'язання Київської районної в м. Полтаві ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 після скасування або припинення воєнного стану в Україні.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте судовими рішеннями зобов'язано відповідача розглянути його заяву з урахуванням висновків суду. Київська районна в м. Полтаві рада повторно відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража у зв'язку із забороною згідно з ч.5 п.27 розділу Х Земельного кодексу України безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану. Позивач вважає таку відмову безпідставною, оскільки рішення суду були винесені до введення воєнного стану, а відповідач протиправно відмовлявся їх виконувати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.10.2023 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки правомірно з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
09.10.2023 року позивач скористався правом надання відповіді на відзив, у якому, зокрема, зазначав, що оскаржене рішення повинно було прийматися на виконання рішення суду, винесеного за наслідками розгляду спору, що виник ще у 2020 році.
16.10.2023 року відповідач надіслав заперечення, у яких наполягав на правомірності оскарженого рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Київської районної в м. Полтаві ради із заявою від 24.07.2020 року, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,003 га для будівництва індивідуальних гаражів у власність.
До вказаної заяви додав: копію паспорта та ідентифікаційного номеру; копію посвідчення учасника бойових дій, схему розміщення земельної ділянки.
Рішенням п'ятдесят третьої сесії сьомого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 27.08.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Законів України та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема "Графічним матеріалам по розміщенню індивідуальних гаражів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року у справі № 440/407/21 позов ОСОБА_1 до Київської районної у м. Полтава ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 53 сесії 7 скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 27 серпня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Київську районну у м. Полтаві раду на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням четвертої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 24.06.2021 року “Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 на виконання рішення суду” відмовлено ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , площею 0,003 га, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, зокрема матеріалам внесення змін до генерального плану міста, затверджених рішенням тридцять сьомої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 21.10.2020 року, згідно яких земельна ділянка потрапляє на територію зелених насаджень загального користування.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №440/9725/21 позов ОСОБА_1 до Київської районної у м. Полтава ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 24.06.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Київську районну у м. Полтаві раду на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2020 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
10.02.2023 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №440/9725/21 Київською районною в м. Полтаві радою повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення "Про розгляд заяв громадян на виконання рішень суду", яким п. 21 відмовлено гр. ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаражу під час воєнного стану у зв'язку із забороною згідно з ч. 5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частинами шостою - восьмою, десятою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
За змістом пункту "д" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
Як вже зазначалося судом, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугували положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".
Надаючи оцінку зазначеній підставі суд зважає на таке.
Спірні правовідносини виникли у 2020 році, коли ОСОБА_1 звернувся до Київської районної в м. Полтаві ради із заявою від 24.07.2020, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,003 га для будівництва індивідуальних гаражів у власність.
Водночас, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України (2001-05), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Враховуючи обставини оголошення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022, який на даний час триває та продовжується відповідними Законами, як наслідок, внесені зміни та доповнення до законів, які регулюють відповідні правовідносини в державі для забезпечення недопущення порушення прав та інтересів обох сторін.
Натомість, у спірних правовідносинах відповідач необґрунтовано застосував положення Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким доповнено Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу пунктом 27, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, оскільки останній мав розглянути спірне клопотання на черговому пленарному засіданні з дотриманням відповідного порядку та строків такого розгляду, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, станом на дату подання вищенаведеного клопотання позивача, без порушення принципу дії закону в часі.
Положення вказаного Закону №2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності з 07.04.2022, останні не містять вказівки на зворотню дію у часі та суд зауважує для відповідача, що вказаний Закон може бути застосований у тих випадках, коли існують підстави для обмеження особи у праві на надання дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану та до оголошення його закінчення; саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому, оскільки підстава для такої відмови визначена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні на положення Закону №2145-ХІ, який у даному випадку не підлягає застосуванню.
Крім того, суд враховує, що оскаржене рішення прийнято відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі № 440/9725/21.
Водночас, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.07.2023 у справі № 392/856/22, тлумачення норми підпункту 5 пункту 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з урахуванням принципу розумності, свідчить, що встановлена цією нормою заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відтак, спірне рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 10.02.2023 року в оскаржуваній частині є протиправним та підлягає скасуванню.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права стаття 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30 січня 2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Приймаючи рішення від 03.12.2021 року у справі № 440/9725/21 суд виходив з того, що позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у Київської районної в м. Полтаві ради виник обов'язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.
Відмова у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража обґрунтована відповідачем невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, зокрема матеріалам внесення змін до генерального плану міста, затверджених рішенням тридцять сьомої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 21.10.2020, згідно яких земельна ділянка потрапляє на територію зелених насаджень загального користування.
Водночас судом акцентовано увагу на тому, що на виконання ухвали суду від 30.08.2021 в частині витребування доказів, а саме, документів, які підтверджують віднесення бажаної для позивача земельної ділянки до території зелених насаджень загального користування (витяг з генерального плану міста, рішення про затвердження (внесення змін до генерального плану) тощо) відповідачем такі докази не надано.
Отже, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обрана позивачем земельна ділянка (зазначена на викопіюванні) потрапляє на територію зелених насаджень загального користування.
Беручи до уваги те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування спірного рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність такого рішення.
Обираючи спосіб захисту права позивача у спірних правовідносинах суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути на сесії Київської районної в м. Полтаві ради заяву ОСОБА_1 від 24.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,003 га для будівництва індивідуальних гаражів у власність, з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №360/2334/17.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Водночас, відповідно до частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
У подальшому законами України затверджено відповідні укази Президента України, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Зокрема, суд зазначає, що пунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.
Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо прийняття рішення про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код НОМЕР_1 ) до Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Маршала Бірюзова, 1/2, Полтава, 36014; код 34204415) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 21 рішення дев'ятої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 10.02.2023 "Про розгляд заяв громадян на виконання рішень суду" щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража.
Зобов'язати Київську районну в м. Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража та прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,003 га, для будівництва індивідуального гаража.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко