14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/85/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.11.2023 № 163750025861 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи: 01.09.1979 по 15.07.1981 з 01.09.1981 по 27.09.1982.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з метою призначення пенсії за віком звернулась до структурного підрозділу ГУ ПФУ в Полтавській області. 08.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» посилаючись відсутність необхідного стажу роботи для призначення пенсії. З відмовою Головного управлінням Пенсійною фонду України в Тернопільській області позивач не згодна та вважає її такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 09.01.2024 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задоволено, звільнено позивача від сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/85/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала суду від 09.01.2024 доставлена в електронний кабінет відповідача. Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав та не надав до суду доказів та відзив на позов.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 02.11.2023.
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.11.2023 №163750025861 встановлено, що вік заявниці складає 60 років.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» становить 30 років.
Страховий стаж позивача - 27 років 11 місяців 29 днів.
Відповідач зазначив, що за результатами доданих документів до заяви, до страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 згідно атестату №118 від 15.07.1981, оскільки в атестаті зазначено прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних. Також період роботи з 01.09.1981 по 27.09.1982, оскільки в даті наказу про звільнення міститься виправлення; період навчання з 13.11.1989 по 22.08.1990 згідно свідоцтва №34478 від 22.08.1990, виданого Полтавським обласним навчальним комбінатом м. Полтава, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи, період навчання з 15.04.1990 по 15.06.1990 згідно посвідчення № 3361 від 05.07.1990, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
Позивач не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.11.2023 № 163750025861 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернулася до суду із позовом про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи: 01.09.1979 по 15.07.1981 з 01.09.1981 по 27.09.1982.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У даному випадку в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що за результатами доданих документів до заяви, до страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 згідно атестату №118 від 15.07.1981, оскільки в атестаті зазначено прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних. Також період роботи з 01.09.1981 по 27.09.1982, оскільки в даті наказу про звільнення міститься виправлення; період навчання з 13.11.1989 по 22.08.1990 згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 22.08.1990, виданого Полтавським обласним навчальним комбінатом м. Полтава, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи, період навчання з 15.04.1990 по 15.06.1990 згідно посвідчення № 3361 від 05.07.1990, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
Стосовно доводів відповідача щодо не врахування періоду навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 згідно атестату №118 від 15.07.1981, оскільки в атестаті зазначено прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, суд зазначає наступне.
Відповідно до атестату №118 професійно -технічного училища смт. Решетилівка Полтавської області ОСОБА_4 навчалася в професійно -технічного училища смт. Решетилівка Полтавської області у період з 01.09.1979 по 15.07.1981.
Так матеріали справи містять довідку від 28.10.2023 №1452, яка підтверджує зміну прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 .
Водночас зміна прізвища позивача з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 .
Таким чином, доводи відповідача щодо наявності підстав для не зарахування вказаного періоду навчання є помилковими.
Також суд зазначає, що з 01.09.1981 по 27.09.1982 позивач працювала на Решетилівській фабриці художніх виробів Клари Цеткін - килимаркою, про що містяться записи в трудовій книжці позивачки серія НОМЕР_3 .
Крім того, зазначене підтверджено архівною довідкою від 12.12.2023 №01-12/Л-387.
Водночас відповідач не зарахував вказаний період роботи, оскільки в даті наказу про звільнення міститься виправлення.
Суд зазначає, що необхідною підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальна правильність записів у трудовій книжці.
Тож право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що недолік оформлення трудової книжки, не є таким, з якого неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу.
Відповідно до положень Порядку ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, а також Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням відомості про особу в трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів у трудовій книжці.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що наведений відповідачем аргумент не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
За приписами частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу 2 Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.11.2023 № 163750025861 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи: 01.09.1979 по 15.07.1981 з 01.09.1981 по 27.09.1982.
Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком суд залишає без задоволення.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.11.2023 № 163750025861 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: 01.09.1979 по 15.07.1981 з 01.09.1981 по 27.09.1982.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова