14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15909/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2023 року №163750016273; зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу, що надає право на пенсію за віком, періоди роботи з 06.01.1993 року по 31.12.2010 року у Російській Федерації; зобов'язати призначити пенсію за віком з 20.09.2023 року відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про незгоду із рішенням відповідача, яким відмовлено в призначенні пенсій за віком, оскільки він досяг пенсійного віку та з урахуванням набутого стажу роботи за період з 06.01.1993 року по 31.12.2010 року у Російській Федерації вважає, що має право на пенсію за віком.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
29.11.2023 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на адміністративний позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що з 01 січня 2023 року у зв'язку з припиненням Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Російської Федерації до 31.12.1991 року. Крім того, для зарахування періодів роботи на території Російської Федерації до страхового стажу необхідного підтвердити сплату страхових внесків підприємством, в якому здійснювалась трудова діяльність.
Дослідивши письмові докази суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
20.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 163750016273 від 27.09.2023 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно частини другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із оскаржуваним рішенням відповідач встановив, що документально підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 06 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Як встановлено судом, відповідачами не зараховано до страхового стажу позивача, зокрема, періоди його роботи з 06.01.1993 року по 31.12.2010 року на території Російській Федерації, оскільки з 01 січня 2023 року Російською Федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 працював в Управлінні виробничо- технічного забезпечення та комплектації Полярноуральского геологічного об'єднання (м. Воркута, Республіка Комі, Російська Федерація): - з 06.01.1993 року газоелектрозварювальником на бурових установках; - з 17.01.2000 року бригадиром газоелектрозварювальників; - з 31.12.2010 року звільнений за власним бажанням.
Згідно листа Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Воркуті Республіки Комі від 08.01.2021 року, архівних довідок Воркутинського муніципального архіву про підтвердження трудового стажу від 08.01.2021 року, від 26.05.2022 року ОСОБА_1 працював в Управлінні виробничо- технічного забезпечення та комплектації Полярноуральского геологічного об'єднання з 06.01.1993 року по 31.12.2010 року; відрахування в Пенсійний фонд проводились з 06.01.1993 року по 31.12.2010 року.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Отже, наведені положення вказаних Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Суд відхиляє доводи представника відповідача на обставину припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, оскільки таке припинення не стосується періодів трудової діяльності позивача, що мали місце під час дії вказаної Угоди.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в Російській Федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163750016273 від 27 вересня 2023 року про відмову у призначенні пенсії, із подальшим зарахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи з 06 січня 1993 року по 31 грудня 2010 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.09.2023 року, суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, розрахунок страхового стажу. Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Під час прийняття спірного рішення пенсійний орган не врахував надані позивачем документи для призначення пенсії з підстав, зазначених вище, та належним чином не розрахував страховий стаж позивача з урахуванням усіх наданих документів.
За таких обставин, через неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають як передчасні.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 20.09.2023 року з урахуванням висновків суду.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 20.10.2023 року, укладений між позивачем та адвокатом Гарківець Л.В., розрахунок судових витрат, ордер від 20.10.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.03.2018 року.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 1000,00 грн.
В свою чергу, згідно частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись вказаною нормою суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на корись позивача судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000; код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163750016273 від 27.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06.01.1993 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко