15 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/463/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 загального стажу на посаді судді 24 роки 5 місяців 2 дні до стажу судді у відставці, призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків від суддівської винагороди з урахуванням стажу на посаді судді 24 роки 5 місяців 2 дні з дати виникнення права на неї, тобто з 04 жовтня 2023 року /а.с. 1-9/.
Позов обґрунтований тим, що позивачу призначено довічне грошове утримання, однак не правильно визначено загальний процент щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 50 % від суддівської винагороди замість 58%. З діями щодо обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди позивач не погоджується, вважаючи, що відповідачем-1 усупереч вимогам законодавства України не враховано весь стаж його роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/463/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 74-76/ зазначив, що заява позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 27 грудня 2023 року опрацьовувалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та ним приймалося рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року №1402-VIII з 04 жовтня 2023 року. Таким чином, оскаржувані позивачем дії вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Крім того, відповідач-1 не може погодитися з позовною вимогою щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання як періоду проходження строкової військової служби, оскільки статтею 137 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено виключний перелік посад, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Період навчання як період проходження строкової військової служби до вказаного переліку посад не належить. Також Закон України “Про судоустрій та статус суддів” не передбачає зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи на прокурорських посадах та роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, який не охоплюється стажем роботи на прокурорських посадах, зокрема, робота помічником адвоката та робота юрисконсультом. Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислено відповідно до статті 142 Закону 1402 в розмірі 50% від заробітку згідно довідки №02/3068/23 вих та складає 58 961,10грн. (117922,20 х 50%). До стажу роботи на посаді судді, обчисленого відповідно до частини першої статті 137 Закону 1402, який склав 17 років 11 місяців 29 днів (враховано по 03 жовтня 2023 року), зараховано період роботи з 05 жовтня 2005 року по 03 жовтня 2023 року - суддя, голова, суддя Полтавського районного суду Полтавської області. Іншого порядку для врахування стажу роботи на посаді судді статтею 137 Закону 1402 не передбачено. Відтак, підстави для здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків від суддівської винагороди з урахуванням стажу на посаді судді 24 роки 5 місяців 2 дні з дати виникнення права на неї, тобто з 04 жовтня 2023 року - відсутні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року залучено до участі у справі №440/463/24 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області /надалі - відповідач-2 , ГУ ПФУ в Одеській області/, розгляд справи №440/463/24 розпочато спочатку, витребувано докази.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішенням Вищої ради правосуддя №947/0/15-23 від 03 жовтня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку" /а.с. 14-19, 104-106/ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У цьому рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що Указом Президента України від 22 вересня 2005 року № 1308/2005 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області строком на п'ять років, а Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VІ обраний на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області безстроково. Із матеріалів, доданих до заяви про відставку, встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаду судді на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 18 років 11 днів. За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, військового квитка, послужного списку, диплома, архівної довідки щодо здобуття вищої юридичної освіти, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 18 років 11 днів; строк навчання в Ленінградському вищому загальновійськовому командному училищі як період проходження строкової військової служби - 2 роки; періоди роботи на прокурорських посадах - 1 рік 9 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, який не охоплюється стажем роботи на прокурорських посадах, - 2 роки 7 місяців 4 дні. Станом на дату ухвалення цього рішення загальний стаж роботи судді Кіндяка І.С., який дає йому право на відставку, становить 24 роки 5 місяців 15 днів.
ОСОБА_1 вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 24 жовтня 2023 року /а.с. 88-зворот - 89, 102/, в якій просив призначити пенсію, вид пенсії: за віком Закон про статус суддів.
Вказана заява опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та ним прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №163750025743 від 01 листопада 2023 року /а.с. 84/, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті “Про судоустрій і статус суддів” у зв'язку з наданням документів, які не відповідають змінам №7-2 від 09 лютого 2023 року Порядку призначення (перерахунку) виплати щомісячного довічного грошового утримання у відставці, затвердженому Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25 січня 2008 року.
ОСОБА_1 вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27 грудня 2023 року /а.с. 90-91/, в якій просив призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Згідно розписки-повідомлення /а.с. 91/ ОСОБА_1 до вказаної заяви додав, зокрема, копії: військового квитка (кількість 1) /а.с. 82-83/, диплому (свідоцтва, атестату) про навчання (кількість 1) /а.с. 85/, довідки про заробітну плату (стипендії) (кількість 1) /а.с. 88/, довідки про прийняття на роботу (навчання) (кількість 1) /а.с. 87/, іншого документу (кількість 1) /а.с. 104-106/, трудової книжки або документів про стаж (кількість 1) /а.с. 109-115/.
Вказана заява з додатками опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області та ним прийнято рішення №163750025743 від 01 січня 2024 року /а.с. 116/ про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року №1402-VII з 04 жовтня 2023 року з урахуванням загального страхового стажу 34 роки 04 місяці 10 днів, в тому числі стаж судді 17 років 11 місяців 29 днів, та загальний процент пенсії від заробітку - 50 %.
Не погодившись з діями щодо неврахування загального стажу на посаді судді 24 роки 5 місяців 2 дні до стажу судді у відставці та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року /надалі - Закон №1402-VIII/ визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин першої -третьої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За приписами частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково. Тобто до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 зазначено, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді у вересні 2005 року питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII /надалі - Закон № 2862-XII ( у редакції, чинній на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді/ та постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів») до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Статтею 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» /надалі - Закон № 1789-XII/ визначено, що під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Таким чином, виходячи із зазначеної норми Закону № 1789-XII та абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, підлягають зарахуванню періоди роботи на посадах помічника прокурора Полтавського району (10 місяців 1 день) та старшого слідчого прокуратури Полтавського району (10 місяців 29 днів) - 1 рік 9 місяців.
Абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
З копій військового квитка та послужного списку ОСОБА_1 вбачається, що в період з 5 серпня 1982 року по 27 липня 1986 року він був курсантом Ленінградського вищого загальновійськового командного училища.
Частиною другою статті 11 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року № 1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок», чинною на час навчання ОСОБА_1 у Ленінградському вищому загальновійськовому командному училищі, було встановлено, що громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, є такими, що перебувають на дійсній військовій службі і називаються курсантами. На них поширюються обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їхні сім'ї користувалися правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їхніх сімей.
Згідно з пунктом 1 статті 13 вказаного Закону СРСР для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин і авіації Військово-Морського Флоту був установлений дворічний строк дійсної військової служби.
Таким чином, законодавство колишнього СРСР прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання у військово-навчальних закладах.
Виходячи з аналізу Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року № 1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок», ОСОБА_1 , будучи курсантом військового навчального закладу, набув статусу військовослужбовця строкової військової служби.
Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню два роки навчання в Ленінградському вищому загальновійськовому командному училищі як період проходження строкової військової служби.
Ураховуючи викладене, відсутні підстави для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку, періодів служби з липня 1986 року по грудень 1992 року у Збройних Силах СРСР та із грудня 1992 року по січень 1994 року в органах МВС України.
Відповідно до копії диплома та архівної довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 19 вересня 2023 року № 125-01-1112/366 ОСОБА_1 здобув вищу юридичну освіту 10 лютого 1999 року, навчаючись за заочною формою з вересня 1990 року по лютий 1999 року.
Однак до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання лише за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.
Тож до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, не підлягає зарахуванню половина строку навчання за заочною формою.
З 1 вересня 2001 року по 27 червня 2002 року ОСОБА_1 навчався з відривом від виробництва в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на факультеті підготовки професійних суддів за спеціальністю «Правознавство», отримав кваліфікацію юриста за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра.
Проте половина цього строку навчання не може бути зарахована до стажу роботи, що дає судді право на звільнення у відставку, оскільки наявність чи відсутність у ОСОБА_1 освітньо-кваліфікаційного рівня магістра не впливала на можливість призначення його на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 9901/778/18.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України в редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, який, з-поміж іншого, має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
З матеріалів справи слідує та сторонами визнається, що ОСОБА_1 після здобуття вищої юридичної освіти працював на посадах стажиста помічника прокурора Полтавського району (з 1 жовтня 1998 року по 16 серпня 1999 року), помічника адвоката (із 30 травня 2001 року по 31 серпня 2001 року, з 1 липня 2002 року по 30 листопада 2002 року), юрисконсульта Громадської організації «Незалежний центр економічних досліджень» (з 1 грудня 2002 року по 30 квітня 2004 року). Стаж роботи на цих посадах становить 2 роки 7 місяців 4 дні та підлягає зарахуванню окремо як такий, вимога щодо наявності якого встановлена частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII та надає право для призначення на посаду судді, і не охоплюється стажем роботи на інших прокурорських посадах.
Отже, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 18 років 11 днів; строк навчання в Ленінградському вищому загальновійськовому командному училищі як період проходження строкової військової служби - 2 роки; періоди роботи на прокурорських посадах - 1 рік 9 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, який не охоплюється стажем роботи на прокурорських посадах, - 2 роки 7 місяців 4 дні.
Таким чином, загальний стаж роботи судді Кіндяка І.С., який дає йому право на обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 24 роки 5 місяців 15 днів та підтверджується військовим квитком /а.с. 82-83/, дипломом /а.с.85/, трудовою книжкою /а.с. 109-115/, а також рішенням Вищої ради правосуддя №947/0/15-23 від 03 жовтня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку" /а.с. 14-19, 104-106/.
У постанові від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21 Верховний Суд дійшов висновку, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді в загальному розмірі складає 24 роки 5 місяців 15 днів, то позивач має право на обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 жовтня 2023 року в розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2% х 4 роки, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді).
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163750025743 від 01 січня 2024 року "Про призначення пенсії" в частині незарахування всього стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, - всього 24 роки 5 місяців 15 днів та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, прийняте відповідачем ГУ ПФУ в Одеській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню у зазначеній частині.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області "Про призначення пенсії" №163750025743 від 01 січня 2024 року в частині незарахування всього стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, -всього 24 роки 5 місяців 15 днів та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати весь стаж позивача на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання - всього 24 роки 5 місяців 15 дні, та провести позивачу з 04 жовтня 2023 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на те, що рішення №163750025743 від 01 січня 2024 року "Про призначення пенсії" приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, то позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволенню не підлягають.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3406909215.1 від 11 січня 2024 року /а.с. 10/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 605,60 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107, ідентифікаційний код 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області "Про призначення пенсії" №163750025743 від 01 січня 2024 року в частині незарахування всього стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, -всього 24 роки 5 місяців 15 днів та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати весь стаж ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання - всього 24 роки 5 місяців 15 днів, та провести ОСОБА_1 з 04 жовтня 2023 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк