14 березня 2024 р.Справа №160/5348/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження № 35д від 26.01.2024 року Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (адреса: вул. Святослава Хороброго, 23, м. Дніпро, 49000 код ЄДРПОУ: 20001496) про скасування допуску ОСОБА_1 до державної таємниці.
Ухвалою суду від 01.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.
Витребувано від управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії:
- матеріалів проведеної у січні 2024 року додаткової перевірки Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області за направленими документами передбаченими п. 56 “Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 стосовно ОСОБА_1 (позивача);
- розпорядження Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області від 26.01.2024 № 35д, яким ОСОБА_1 (позивачу) скасовано допуск до державної таємниці.
За ініціативою суду витребувано від управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії:
- розпорядження Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 03.10.2018 року №393д, яким позивачу було надано допуск до державної таємниці за формою 2;
- листа №55/16-10196-вих від 29.11.2023 року;
- усіх документів, які слугували підставою для направлення листа №55/16-10196-вих від 29.11.2023 року щодо необхідності проведення додаткової перевірки та направлення документів на адресу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, передбачених п. 56 “Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 939 стосовно ОСОБА_1 ;
- усіх документів щодо позивача, які 16.02.2024 року були направлені Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра Дніпропетровської області до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (облікові картки форми 6 про надання допуску та доступу ОСОБА_1 до державної таємниці, власноручно заповнений ОСОБА_1 “Перелік питань” визначених додатком 5 до “Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, копія медичної довідки ОСОБА_1 та інші);
- листа № 55/16-863дск-вих від 26.01.2024 року від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області “Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці”;
- усіх документів, на підставі яких було прийняте оскаржуване розпорядження № 35д від 26.01.2024 року.
Зобов'язано надати витребувані судом докази разом із відзивом.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
14.03.2024 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити дію розпорядження № 35д від 26.01.2024 року Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (адреса: вул. Святослава Хороброго, 23, м. Дніпро, 49000 код ЄДРПОУ: 20001496) про скасування допуску ОСОБА_1 до державної таємниці, до набрання законної сили судового рішення у справі за його позовом про скасування цього ж розпорядження.
Подана заява обґрунтована тим, що існують підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки оспорюване у цій справі розпорядження про скасування допуску до державної таємниці є документом, на підставі якого суттєво та штучно функціонально обмежуються повноваження позивача та його може бути звільнено із займаної ним посади. Відтак, зупинення дії розпорядження є належним заходом забезпечення позову в даному випадку. Таким чином, позивач вважає, що звільнення його від виконання покладених на нього обов'язків та з адміністративної посади на підставі оскаржуваного розпорядження може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову і для суду є наявні підстави для вжиття наступних заходів забезпечення позову, а саме: зупинити дію розпорядження № 35д від 26.01.2024 року Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про скасування допуску ОСОБА_1 до державної таємниці, до набрання законної сили судового рішення по цій справі.
Надаючи оцінку доводам заявника та вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно з ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд згідно з ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши обставини, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає у даному випадку наявних очевидних ознак протиправності оскарженого рішення, а встановлення протиправності чи обґрунтованості оскарженого розпорядження можливе шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження судом всіх зібраних доказів по справі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006, в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 по справі №640/18852/21, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд критично оцінює посилання представника позивача, що спірне рішення породжує правові наслідки і обов'язки для позивача, що є підставою для забезпечення позову, оскільки забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Позивачем не доведено реальних мотивів та підстав, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся до суду з позовом.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження № 35д від 26.01.2024 року Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (адреса: вул. Святослава Хороброго, 23, м. Дніпро, 49000 код ЄДРПОУ: 20001496) про скасування допуску ОСОБА_1 до державної таємниці, просив суд витребувати в т.ч. копію оскаржуваного розпорядження Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області від 26.01.2024 № 35д, яким ОСОБА_1 (позивачу) скасовано допуск до державної таємниці.
Суд ухвалою від 01.03.2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнив та витребував від управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області в т.ч. належним чином засвідчену копії розпорядження Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області від 26.01.2024 № 35д, яким ОСОБА_1 (позивачу) скасовано допуск до державної таємниці. Зобов'язано надати витребувані судом докази разом із відзивом.
При цьому в ухвалі від 01.03.2024 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд зупинити дію рішення, яке станом на 14.03.2024 року у справі відсутнє, а строк на його надання відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2024 року ще не сплинув.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Згідно правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 по справі №640/18852/21, судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19.
Отже, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило б спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, та з огляду на приписи статті 150 КАС України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.03.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса