14 березня 2024 рокуСправа №160/364/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 26.07.2023, з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що з 26.07.2023 позивачу призначено пенсію відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Після чого позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про зарахування відповідних періодів роботи позивача до пільгового стажу позивача за Списком №1 та наданням підтверджуючих документів. 24.10.2023 позивач отримав відповідь від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій відповідачем повідомлено, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 у зв'язку із відсутністю атестації робочого місця. Позивач не погоджується з незарахуванням вищевказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу та зазначає, що ОСОБА_1 надано усі необхідні документи, що підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 у спірні періоди. Позивач зауважує, що професія позивача «слюсар-ремонтник» віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже, на думку позивача, дії відповідача щодо не зарахування періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 до пільгового стажу роботи позивача, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 26.07.2023 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Листом від 24.10.2023 відповідач повідомив, що атестація робочих місць за умовами праці на ПАТ «ДІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» проведена згідно з наказами: №813 від 20.10.1994, №1269 від 25.12.2001; №992 від 29.12.2006; №658 від 26.12.2012, №87 від 28.022014; №27 від 26.12.2017; №21 від 31.08.2020. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 у зв'язку з відсутністю атестації робочого місця.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.
В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема (мовою оригіналу):
ОАО ДНЕПРОВСКИЙ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКИЙ КОМБИНАТ им. Ф.Э. Дзержинского
- №10: 26.08.1998 - переведен в конвертный цех слесарем-ремонтником по ремонту металлургического оборудования 5 разряда;
- №11: 20.01.2000 - присвоен там же по той же профессии 6 разряд;
- №12: 01.08.2001 - переведен там же слесарем-ремонтником 6 разряда;
- №13: Рабочее место аттестовано;
- №14: Відкрите акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. ДЗЕРЖИНСЬКОГО» з 23.05.2011 перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. ДЗЕРЖИНСЬКОГО»;
- №15: Рабочее место аттестовано по Списку №1 р. III, подр. 2, поз. 3.2.;
- №16: 16.09.2013 - в связи с совершенствованием структуры управления комбинатом переведен в ремонтно-сервисный центр, цех ремонта металлургического оборудования, участок технического обслуживания и ремонта механооборудования сталеплавильного производства слесарем-ремонтником 6 разряда.
Також, до матеріалів справи долучено копію довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.07.2023 №023-988, виданої ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день в ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» в конвертерному цеху (дільниця технічного обслуговування та ремонту механоустаткування) за період з 14.04.1995 по 31.12.1997, з 26.08.1998 по 15.01.2003;
виконував: у виробництві сталі
характер виконуваних робіт: робітник, зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;
за професією, посадою: слюсар-ремонтник (слюсар-ремонтник з ремонту металургійного устаткування), що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП: 1030200а1753а;
підстава: Постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994;
відволікання: 1995 - 2міс.14к.д., 1997 - 15 к.д., 1999 - 3к.д., 2000 - 3к.д., 2001 - 1к.д.
За період з 14.04.1995 по 31.12.1997 - 02 роки 05 місяців 19 днів, за період з 26.08.1998 по 15.01.2003- 04 роки 04 місяці 13 днів.
Додаткова інформація: постанова «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №813 від от 20.10.1994, №1269 від 25.12.2001 Листи Головного держексперта області за умовами праці №14/1-121 від 26.10.1999, №14/1 - 351 від 27.12.2000 про подовження строку дії постанови №813 от 20.10.1994 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 31.12.2001.
Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського перейменовано на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського згідно з Листом МЧМ СРСР №50 ЦП від 28.12.1983 та Наказом МЧМ УРСР №17 від 09.01.1984 «Про перетворення великих металургійних заводів Мінчормета УРСР в металургійні комбінати». У відповідності до наказу Фонду державного майна України від 30.12.1996 № 90-АТ і наказу до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського від 20.03.1997 №140 «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» перетворено у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». (Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 28.02.1997 №101-Р). ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 23.05.2011 перейменовано в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (наказ по комбінату №479 від 23.05.2011). ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» перейменовано в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (наказ по комбінату від 25.01.2017 №84).
Крім того, матеріали справи містять копію довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.07.2023 №023-989, виданої ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день в ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» в конвертерному цеху (дільниця технічного обслуговування та ремонту механоустаткування) за період з 16.01.2003 по 15.09.2013;
виконував: у виробництві сталі
характер виконуваних робіт: робітник, зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;
за професією, посадою: слюсар-ремонтник, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП: 3.2а-3;
підстава: Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003;
відволікання: 2003 - 1 к.д., 2004 - 6 к.д., 2005 - 4 к.д., 2006 - 2 к.д., 2013 - 1 к.д.
За період з 16.01.2003 по 15.09.2013 - 10 років 07 місяців 09 днів.
Додаткова інформація: постанова «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №1269 від 25.12.2001, №992 від 29.12.2006. Листи Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011 про подовження строку дії постанови №992 від 29.12.2006 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 29.12.2012. Постанова «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників конвертного цеху» №658 від 26.12.2012.
Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського перейменовано на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського згідно з Листом МЧМ СРСР №50 ЦП від 28.12.1983 та Наказом МЧМ УРСР №17 від 09.01.1984 «Про перетворення великих металургійних заводів Мінчормета УРСР в металургійні комбінати». У відповідності до наказу Фонду державного майна України від 30.12.1996 № 90-АТ і наказу до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського від 20.03.1997 №140 «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» перетворено у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». (Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 28.02.1997 №101-Р). ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 23.05.2011 перейменовано в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (наказ по комбінату №479 від 23.05.2011). ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» перейменовано в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (наказ по комбінату від 25.01.2017 №84).
Також, до матеріалів справи долучено копію постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 20.10.1994 №813 та перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці за Списком №1, до якого відноситься професія позивача. Крім того, матеріали справи містять копію листів Головного держексперта області за умовами праці №14/1-121 від 26.10.1999, №14/1 - 351 від 27.12.2000 про подовження строку дії постанови №813 от 20.10.1994 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 31.12.2001.
Також, до матеріалів справи долучено копію постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №1269 від 25.12.2001 та перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці за Списком №1, до якого відноситься професія позивача.
Серед іншого, матеріали справи містять лист Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011 про подовження строку дії постанови №992 від 29.12.2006 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 29.12.2012, постанову «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників конвертного цеху» №658 від 26.12.2012 та перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці за Списком №1, до якого відноситься професія позивача.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Посада, яку позивач займав під час роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001 в якості слюсаря-ремонтника (слюсаря-ремонтника з ремонту металургійного устаткування) передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП: 1030200а1753а, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994.
Посада, яку позивач займав під час роботи з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012 в якості слюсаря-ремонтника передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП: 3.2а-3, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 №36.
Отже, дослідженими доказами підтверджується, що позивач виконував роботи, передбачені Списком №1 в період з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012.
ОСОБА_1 не зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012, оскільки мали місце перерви між проведенням атестації робочих місць на підприємстві.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність вищезазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність протиправних дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи позивача з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, з 29.12.2011 по 25.12.2012 на посаді слюсаря-ремонтника.
Щодо формулювання позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача «…виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії», суд зазначає, що такі вимоги спрямовані на майбутнє, тоді як судовому захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення за судовим захистом. За таких обставин, зазначені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн, що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №NOМ57357М від 29.12.2023.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 536,80 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.07.2023, з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар