14 березня 2024 рокуСправа №160/844/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-
08 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
-стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 147 795,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно даних контролюючого органу в інтегрованих картках платника податків за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг у сумі 147 795,93 грн., який виник в результаті несплати у встановлений термін сум грошових зобов'язань. З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, не сплачена сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу. На виконання вимог ст.59 ПК України податковим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» від 20.06.2022 року №00122897-1304-0436 на суму 38020,93 грн, та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Станом на день звернення до суду із даним позовом, податковий борг в добровільному порядку відповідачем не сплачено, у зв'язку із чим, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12 січня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Вказану ухвалу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , зазначену у позові, а саме: АДРЕСА_1 .
14 березня 2024 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення: «за закінченням терміну зберігання».
Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 встановлено, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в ухвалі від 01.04.2019 у справі №9901/811/18 (адміністративне провадження №П/9901/811/18).
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, однак правом на подання відзиву на позов, заперечень, доказів чи пояснень по суті справи не скористався, згідно ст.162 КАС України.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.05.2010 року (реєстраційний запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 22240000000071660) та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Крім того, судом зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з наданої відповіді за №476755 встановлено, що станом на 04.03.2024 року ОСОБА_1 не перебуває в стані припинення як фізична особа-підприємець, отже, враховуючи зазначену інформацію при розгляді даної справи, ОСОБА_1 має статус - фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як фізичної особи, станом на 24.10.2023 року обліковується не заявлений до суду податковий борг у сумі 147 795,93 грн., який виник у результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов'язання.
Щодо підстав виникнення заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 147 795,93 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.09.2021 року №1038102-2405-0463, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 31 357,96 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.09.2021 року №1038101-2405-0463, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на суму 6 662,97 грн.
Корінці податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 07.09.2021 року №1038102-2405-0463 та від 07.09.2021 року №1038101-2405-0463 направлялись на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення, та які було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.11.2022 року №2096141-2412-0463, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на суму 43 458,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.11.2022 року №2096142-2412-0463, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на суму 9 234,00 грн.
Податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 10.11.2022 року №2096141-2412-0463 та від 10.11.2022 року №2096142-2412-0463 направлялись на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення, та які було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 21.02.2023 року №0008790-2412-0463, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на суму 10 003,05 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 21.02.2023 року №0008791-2412-0463, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на суму 47 079,05 грн.
Податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 21.02.2023 року №0008790-2412-0463 та від 21.02.2023 року №0008791-2412-0463 направлялись на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення, та які було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Вказана заборгованість підтверджується даними інтегрованої картки платника податків відповідача за платежем 18010300 «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості».
Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня, а судом в ході розгляду справи не встановлена.
З урахуванням вимог ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до вимог ст.59 ПК України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, податковим органом в автоматичному режимі було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» від 20.06.2022 року №00122897-1304-0436 на суму 38020,93 грн, та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
В силу положень пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положеннями пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
За приписами пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Підпунктом 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Пунктом 59.1 ст.59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 102.4 ст. 104 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже Податковим кодексом України встановлено строк для стягнення податкового боргу 1095 днів від дати його виникнення.
При цьому, відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з абзацом 1 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
У відповідності до норм п. 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податковим органом було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» від 20.06.2022 року №00122897-1304-0436 на суму 38020,93 грн, та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверту за трекінгом поштового відправлення №4900302001028, який міститься в матеріалах справи.
Згідно з п.42.2. ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 6 Розділу V Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Суд враховує, що відомості про податкову адресу платника податків є елементом Державного реєстру. Метою створення Державного реєстру є забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 70 п.70.7 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, в матеріалах справи відсутні відомості стосовно надання відповідачем контролюючому органу відомостей про зміну даних, зокрема щодо зміни місця проживання, які вносяться до облікової картки або повідомлення.
Доказів оскарження вказаної вимоги відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 9 КАС України, не встановлено.
Згідно з п.п.87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України).
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку в сумі 147 795,93 грн., щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано відзиву на позов, не надано доказів її погашення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати вказаного податкового боргу у встановлені законодавством строки.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 147 795,93 грн. (сто сорок сім тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 93 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки та порядку, передбачені ст. 295, 297 КАС України.
Суддя І.В. Тулянцева