14 березня 2024 р.Справа № 160/3675/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
при секретарі Півоварові В.С.
за участі
представника позивача Мойсеєнко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини", треті особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці та ОСОБА_1 про скасування висновку , -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини", треті особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці та ОСОБА_1 в якій позивач просить:
скасувати висновок лікарсько-експертної комісії про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) і повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 від 23.08.2023р. № 08/21-1737 ОСОБА_1 .
Представник відповідача звернувся з клопотанням в якому просив закрити провадження по справі з тих підстав, що вказаний спір не є публічно-правовим з посиланням на Пленум Вищого спеціалізованого суду України №3 від 01.03.2013 року.
Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.
З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений в конкретному випадку владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Отже, для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на нихКонституцієючи законами України завдань.
Суд також зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Таким чином, на думку суду, дослідженню підлягають оскаржувані документи для встановлення їх змісту та чи передбачають вказані рішення зобов'язання для позивача.
Оскільки в матеріалах справи відсутній висновок лікарсько-експертної комісії про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння), то встановити дійсний зміст висновку не можливо, а тому суд вважає вказане клопотання передчасним та відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст. ст. 139, 238, 248, 255, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" про закриття провадження у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини", треті особи - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці та ОСОБА_1 про скасування висновку відмовити.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова