12 березня 2024 року Справа 160/26212/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., дослідивши матеріали справи №160/26212/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просить:
- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті останнього, яка настала в ході бойових дій по захисту України, а саме 10.05.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині неприйняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» та ПКМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» та ПКМУ №168 від 28.02.2022 року.
Ухвалою від 12.10.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 18.01.2024 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/26212/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №560/17953/21.
Ухвалою суду від 02.02.2024 року поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання 27.02.2024 року представники сторін не з'явилися, представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд, зважаючи на належність повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, приходить до висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті останнього, яка настала в ході бойових дій по захисту України, а саме 10.05.2022 року, з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі Брумереску проти Румунії (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносинах застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Згідно інформації на офіційному веб-сайті Єдиний державний реєстр судових рішень постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 (https://reestr.court.gov.ua/Review/116512563), за позовом фізичної особи до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії касаційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 року скасовано, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 року у справі №560/17953/21 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 року залишено без змін.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 року у справі №287/167/18-ц, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Суд зазначає, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним, зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За приписами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Тож, встановлення факту віднесення осіб до кола членів однієї сім'ї не входить до юрисдикції адміністративного суду та не може бути встановлено при розгляді даної справи.
Суд зазначає, що підтвердженням факту спільного проживання та ведення спільного побуту чи господарства є судове рішення у цивільній справі за результатами розгляду відповідної заяви в порядку окремого провадження.
Судом встановлено, що позивач зверталась до Криничанського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки (справа №178/713/23).
Однак, враховуючи наявність на той час неоднозначної судової практики про юрисдикційну належність такого спору ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.08.2023 року, з посиланням на Постанову ВС від 22.03.2023 року по справі №290/289/22, закрито провадження, так як не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим, позивач змушена була звернутись до адміністративного суду із даним позовом.
Разом з тим, наразі така судова практика є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21), що не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю загиблим військовослужбовцем.
Одночасно, ВС у постанові від 08.02.2024 року по справі №160/10439/23 погодився з тим, що певний час юрисдикція подібних спорів була невизначеною, оскільки паралельно існували різні підходи до вирішення подібних спорів в адміністративній та цивільній юрисдикціях. Наведеною постановою ВП ВС у справі №560/17953/21 зазначену правову проблему усунуто. Зокрема, як вже зазначено вище, від правової позиції Верховного Суду у справі №290/289/22 здійснено відступ.
Таким чином, позивач, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21, має право повторно звернутися до загального суду із заявою про визнання факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті останнього, яка настала в ході бойових дій по захисту України, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане узгоджується з висновком, зробленим ВС у постанові від 08.02.2024 року по справі №160/10439/23.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті останнього, яка настала в ході бойових дій по захисту України, а саме 10.05.2022 року підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті останнього, яка настала в ході бойових дій по захисту України, а саме 10.05.2022 року - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко