06 листопада 2023 рокуСправа №160/10464/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
16.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира №182 від 10.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідальність» військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 22.05.2023 року позовну заяву залишено без руху.
06.06.2023 року позивачем надана уточнена позовна заява, в якій відповідачем визначено Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2023 року № 157 було призначено службове розслідування стосовно посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 та підлеглих військової частини, для встановлення факту порушень в організації продовольчого забезпечення та нестач у продовольчій службі Військової частини НОМЕР_3 .
06.04.2023 року позивачем було надано пояснення, в яких зазначалось про те, що відповідно до наказу № 271 від 28.11.2022 року позивача призначено на посаду начальника продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_3 . 21.12.2022 року позивачем було написано три рапорти на проведення службового розслідування з приводу відсутності реєстрації майна в книзі реєстрації майна та відсутності витягів із наказу про залишки майна. З 02.02.2023 року відповідно до рапорту у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивач знаходився на лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 , з 23.03.2023 року, відповідно до довідки ВЛК, позивач знаходився у відпустці за станом здоров'я на 30 діб. На час відпустки у Військовій частині НОМЕР_3 , обов'язки позивача виконував, помічник начальника продовольчої служби Військової частини НОМЕР_3 , старший лейтенант ОСОБА_2 . Тому позивач вважає дії командира Військової частини НОМЕР_1 не законними з огляду на те, що в період із 02.02.2023 року до 23.03.2023 року знаходився на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_5 та не міг виконувати свої службові обов'язки.
Ухвалою суду від 09.06.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 28.08.2023 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/10464/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
14.09.2023 року представником Військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 45 Закону № 551-XIV, з 03.06.2023 позивач вважається таким, що відносно нього усі дисциплінарні стягнення зняті. Також у відзиві зазначено, що матеріалами службового розслідування доведено неналежне виконання службових обов'язків позивачем у період з 21.12.2022 року по 20.03.2023 року. Доводи позивача про те, що в період з 02.02.2023 року до 23.03.2023 року він знаходився на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_5 та не міг виконувати свої службові обов'язки спростовуються матеріалами службового розслідування відповідно до яких позивач виконував обов'язки за займаною посадою в період з 21.12.2022 року по 20.03.2023 року.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 270 від 05.12.2022 року ОСОБА_1 прибув із Військової частини НОМЕР_1 та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 268 від 21.12.2022 року ОСОБА_1 справи та посаду начальника продовольчої служби Військової частини НОМЕР_3 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.03.2023 року № 78 ОСОБА_1 вважається таким, що звільнений з займаної посади та зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.03.2023 року № 82 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, підстава довідка ВЛК № 1028 від 22.03.2023 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2023 року № 157 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування за фактом порушення організації продовольчого забезпечення у Військовій частині НОМЕР_3
За результатами службового розслідування оформленого Актом № 5415 від 07.04.2023 року, винесено наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 182 від 10.04.2023 року «Про результати проведення службового розслідування», яким ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служи Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV.
За ст. 26 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого 24.03.99 року Закону України № 548-XIV «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У ст. 84 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», затвердженого 24.03.99 року Закону України № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі Дисциплінарний статут Збройних Сил України), зазначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Як зазначено у ст. 85 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України»).
Відповідно до ст. 87 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно з ст. 11 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України»).
Як зазначено у ст. 55 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-»ґ», а також пунктами «д»-»ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.
Відповідно до ст. 48 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 року № 157 призначено службове розслідування за фактом порушення організації продовольчого забезпечення у Військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до Акту службового розслідування № 5415 від 07.04.2023 року під час проведення службового розслідування було встановлено, що колишнім начальником продовольчої служби підполковником ОСОБА_1 (в період з 21.12.2022 року по 20.03.2023 року) не вживались заходи щодо звітності продовольчої служби. В результаті чого з бухгалтерського обліку майно та продукти харчування не списуються взагалі, підтвердження цього є витяг по залишкам, які рахуються за продовольчою службою в фінансово-економічній службі, станом на 31.03.2023 року на суму 60 685 655,78 грн., а також, не вживались заходи щодо списання продуктів харчування на зальну суму 49 900 161,13 грн.
Під час службового розслідування було встановлено, що позивач створив передумови до втрати та крадіжки продуктів харчування та майна продовольчої служби та порушив вимоги:
- статті 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо ведення обліку і складання звітності у встановленому порядку, щомісячної звірки з підрозділами і підпорядкованим складом бригади облікових даних;
- статті 97 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо організації якісного та своєчасного харчування особового складу; перевірки не менше ніж один раз на місяць наявності і якісного стану продовольства, майна служби в підрозділах, на складі; керування роботою продовольчого складу;
- пункту 3.2.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року № 300 щодо організації і зберігання запасів продовольства, перевірки одного разу на місяць наявності і якості продовольства, ведення обліку та звітності у продовольчій службі;
- пункту 1 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України віл 17.08.2017 року № 440 облік військового майна у службах забезпечення військової частини організовують начальники відповідних служб забезпечення, які в межах визначених обов'язків: керують веденням обліку військового майна за визначеною номенклатурою та документальним оформленням його руху у військовій частині; надають до фінансово-економічного органу військової частини первинні документи для відображення їх за бухгалтерським обліком; проводять звірку даних обліку військового майна в підрозділах, на складі та в інших об'єктах військового (корабельного) господарства військової частини з даними обліку військового майна служби забезпечення;
- вживають заходів щодо усунення недоліків та порушень у питаннях ведення обліку військового майна, документального оформлення його руху у військовій частині, виявлених за результатами аудиторських перевірок (інвентаризацій), які проводились у військовій частині за напрямом діяльності; надають відповідно до табеля термінових донесень до служби забезпечення органів військового управління за підпорядкованістю звіти (донесення) про наявність, рух і якісний (технічний) стан військового майна у військовій частині, а також необхідну інформацію з цих питань командиру військової частини та безпосередньому начальнику; організовують ведення формулярів (паспортів) та своєчасність їх заповнення; забезпечують підрозділи військової частини бланками облікових документів по своїй службі забезпечення; виконують інші завдання, визначені їх посадовими обов'язками;
- пункту 12 розділу І Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року № 440 посадові (службові) особи організовують та здійснюють ведення обліку військового майна відповідно до обов'язків, визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, Положенням про військове (корабельне) господарство, положенням про органи військового управління, функціональними (посадовими, службовими) обов'язками з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та цієї Інструкції.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина позивача, виражається у необережності (дисциплінарна самовпевненість та дисциплінарна недбалість, тобто вказані посадові особи передбачили можливість настання протиправних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розрахувала на їх відвернення та не передбачали можливості настання протиправних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинні були і могли їх передбачити)).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 року № 182 «Про результати проведення службового розслідування» на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність».
Судом встановлено, що зі змісту позовної заяви позивач вважає, що вищевказаний наказ є незаконним з огляду на те, що в період з 02.02.2023 року по 23.03.2023 року позивач знаходився на лікуванні у військовій частині НОМЕР_5 , а тому не міг виконувати свої службові обов'язки.
Позивачем разом з позовною заявою було надано виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3141 відповідно до якої позивач перебував у терапевтичному відділенні з 21.04.2023 року по 05.05.2023 року. Інших доказів на підтвердження того що у спірний період позивач перебував на лікуванні матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд звертає увагу позивача, що хоча на відповідача покладається обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не виконання ним такого обов'язку не звільняє позивача від обов'язку доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даному випадку, позивач обґрунтовуючи протиправність наказу про застосування дисциплінарного стягнення тим, що він в період з 02.02.2023 року по 23.03.2023 року знаходився на лікуванні, не надав відповідних доказів.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09.12.2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Враховуючи встановлені, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, обставини справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат за подачу позову до суду у відповідності до вимог статті 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко