08 березня 2024 рокуСправа №160/32778/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.12.2023 року, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області №047150024194 від 13.11.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи на посадах, що передбачені списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №583 період роботи з 12.03.2002р. по 23.05.2002р. та призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років згідно зі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з моменту подання заяви про призначення такої пенсії 13.10.2023 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 13.10.2023 року він звернувся до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150024194 від 13.11.2023 року відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 12 років 04 місяці 23 дні, а також посада в.о. начальника Криворізького району контактної мережі не передбачена списком професій і посад затверджених Постановою КМУ №583 від 12.10.1992 року. Однак, на думку позивача, оскільки він має відповідні записи щодо спірного періоду роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, а також уточнюючої довідки, згідно якої позивач був задіяний на безпосередньому обслуговуванні пристроїв залізниці для організації перевезень і забезпечення безпеки руху на магістральних залізницях, то вказані документи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. Позивач не погодився з таким рішенням відповідачів, тому, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 21.12.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України ( у кількості примірників залежно від складу сторін), із зазначенням відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та відповідачів електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
На виконання ухвали суду від 21.12.2023 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 , 29.12.2023 року надійшла уточнена позовна заява із зазначенням відомостей щодо наявності у позивача та відповідачів електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Ухвалою суду від 08.01.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області- 09.01.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
16 січня 2024 року на електронну пошту суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Згідно поданих документів, вік позивача становив 55 років 01 місяць 19 днів, страховий стаж склав 37 років 08 місяців 07 днів; стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - 12 років 04 місяці 23 дні. За результатами розгляду документів, поданих позивачем, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи, згідно пільгової довідки № 1431 від 06.11.2023, а саме: - з 12.03.2002р. по 23.05.2002р., оскільки посада в. о. начальника контактної мереж не передбачена списком професій і посад працівників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583); з 21.03.2000 по 09.09.2001, з 01.03.2003 по 06.05.2004, з 04.04.2005 по 04.02.2018, оскільки заявник не був задіяний на безпосередньому обслуговуванні пристроїв залізниці для організації перевезень і забезпечення безпеки руху на магістральних залізницях. Таким чином, враховуючи вищенаведені правові норми і зважаючи на викладені обставини в їх сукупності відповідач-1 вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що гуртуються на Конституції, законах України, а відтак позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
30 січня 2024 року від представника відповідача-2 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач 07.11.2023 звернувся із заявою з питання призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне призначення забезпечення». На момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 55 років. Страховий стаж позивача складає 37 років 08 місяців 07 днів, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 12 років 04 місяці 23 дні, що є недостатнім в розумінні п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (необхідно 12 років 06 місяців). Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 13.11.2023 №047150024194 орган Пенсійного фонду повідомив позивача про відсутність стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, затверджений Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, в якому серед іншого зазначені електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць (із змінами, згідно постанови КМУ №955 від 24.09.2005). До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано період роботи з 12.03.2002 по 23.05.2002, згідно пільгової довідки №1431 від 06.11.2023, оскільки посада в.о начальника контактної мережі не передбачена Списком професій і посад працівників локомотивних бригад і окремих категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583. Органом Пенсійного фонду України не ставиться під сумнів сам факт роботи позивача на вищевказаному підприємстві, проте наявність лише факту роботи на підприємстві є недостатнім для підтвердження права на пенсію за вислугу років.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 13.10.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 13.10.2023 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 13.11.2023 №047150024194 відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Так, у вказаному рішенні зазначено, що пунктом 2-1 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017), мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з пунктом «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, шо затверджуються в порядку. який визначається Кабінетом Міністрів України після досягнення 55 років і при стажі роботи, для чоловіків не менше 26 років 6 місяців станом на 10.10.2017, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Страховий стаж особи - 37 років 8 місяців 7 днів, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років місяці 12 років 4 місяці 23 дні. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди. До пільгового стажу, згідно пільгової довідки № 1431 від 06.11.2023, не враховано: період роботи з 12.03.2002 по 23.05.2002, оскільки посада в.о. начальника контактної мережі не передбачена списком професій і посад працівників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992. №583), з 21.03.2000 по 09.09.2001, з.01.03.2003 по 06.05.2004, з 04.04.2005 по 04.02.2018, оскільки заявник не був задіяний на безпосередньому обслуговування пристроїв залізниці для організації перевезень і забезпечення безпеки руху на магістральних залізницях. Згідно поданих документів право на пенсію за вислугу років відсутнє, оскільки в заявника відсутній стаж роботи на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Пунктом «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу, виданої АТ «Укрзалізниця» №1431 від 06.11.2023 року, наданих до суду, встановлено, що позивач у спірний період, зокрема з 12.03.2002 по 23.05.2002 позивач працював на посаді в.о начальника Криворізького району контактної мережі в структурному підрозділі «Криворізька дистанція електропостачання» АТ «Укрзалізниця».
Щодо доводів пенсійного органу, суд зазначає про таке.
Відповідно до змісту пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у спірному періоді працював, зокрема на наступних посадах:
- з 02.01.1990 по 16.01.1994 працював електромонтером контактної мережі Саксаганського району по 4 розряду в «Криворізькій дистанції електропостачання» АТ «Укрзалізниця» (Наказ №97 від 27.12.1989 р.);
- з 17.01.1994 по 20.03.2000 працював електромеханіком контактної мережі Криворізького району контактної мережі в «Криворізькій дистанції електропостачання» АТ «Укрзалізниця» (Наказ №4 від 17.01.1994 р.);
- з 21.03.2000 по 09.09.2001 працював начальником Криворізького району контактної мережі в «Криворізькій дистанції електропостачання» АТ «Укрзалізниця» (Наказ №24 від 13.03.2000 р.);
- з 10.09.2001 по 11.03.2002 працював електромеханіком контактної мережі І групи в «Криворізькій дистанції електропостачання» АТ «Укрзалізниця» (Наказ №239 від 07.09.2001 р.).
Суд зазначає, що відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, проводиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Отже заміна працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника. Якщо посадовою інструкцією працівника передбачено виконання обов'язків іншого працівника на час його відсутності, то такі обов'язки належать до його трудової функції і виконуються без видання окремого наказу та без доплати. Роботу тимчасово відсутнього працівника покладають на працівників, які мають відповідну професійну підготовку та певну освіту, необхідну для виконання такої роботи.
Посада, за якою відбувається виконання обов'язків, має бути передбачена штатним розписом, але зайнята тимчасово відсутнім працівником. Тобто виконання обов'язків покладається на час відсутності основного працівника, який обіймає цю посаду, тоді як суміщення встановлюється лише за вакантною посадою.
Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника допускається тільки за згодою працівника і на підставі наказу. У ньому можна визначити перелік видів робіт, які тимчасово має виконувати працівник. Якщо у посадовій інструкції працівника передбачено виконання обов'язків іншого працівника на час його відсутності, то такі обов'язки належать до його трудової функції та виконуються без видання окремого наказу й без доплати.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.03.2010 року №319/13/84-10 «Про надання роз'яснення» визначено, що виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) (у межах робочого часу за основною роботою) є суміщенням професій (посад).
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Так, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу, виданої АТ «Укрзалізниця» №1431 від 06.11.2023 року, судом встановлено, що в спірний період роботи позивача, а саме з 12.03.2002 по 23.05.2002 останній працював на посаді в.о начальника Криворізького району контактної мережі в структурному підрозділі «Криворізька дистанція електропостачання» АТ «Укрзалізниця» (85 % робочого часу був задіяний на безпосередньому обслуговуванні пристроїв залізниці для організації перевезень і забезпечення безпеки руху на магістральних залізницях), тобто фактично позивач виконував роботу, яка за своїм характером відповідала вимогам передбаченим постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року про затвердження Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
Отже суд приходить до висновку, що позивач в період з 12.03.2002 по 23.05.2002 безпосередньо здійснював роботи з організації перевезень і забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті та метрополітені, що в свою чергу дає йому право на призначення пенсії за вислугу років передбачену п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150024194 від 13.11.2023.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047150024194 від 13.11.2023 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років - підлягають задоволенню.
Зважаючи на встановлення судом протиправності рішення відповідача-1 щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 12.03.2002 по 23.05.2002, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, що передбачені списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №583 період роботи з 12.03.2002р. по 23.05.2002р.
Щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію на пільгових умовах, суд зазначає про таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачами 1 та 2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах через недостатність пільгового стажу, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досяг та має більше 12 років 6 місяців пільгового стажу роботи на посадах, що передбачені списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №583, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача 1 не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за вислугу років згідно зі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 13.10.2023 року.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1073,60 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області коштів у розмірі 536,80 грн. та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у розмірі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області №047150024194 від 13.11.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи на посадах, що передбачені списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №583 період роботи з 12.03.2002р. по 23.05.2002р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), пенсію за вислугу років згідно зі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 13.10.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева