15 березня 2024 рокуСправа №160/29781/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро справу за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Хоменко Д.Ю. від 19.10.2023 ВП №73004006 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є не виконання ним виконавчого документу без поважних причин. Позивач зазначає, що оскільки державним виконавцем у оскаржуваній постанові не надано вмотивованого обгрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними, така постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з Законом «Про виконавче провадження».
Від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що комісією Східного міжрегіонального управління ДІЮ, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 у відношенні ТОВ «АБК ДНІПРО» прийнято рішення № 16270 від 25.09.2023 про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку. В межах розгляду пов'язаної справа №160/24752/23 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 10.10.2023 винесено ухвалу відповідно до якої задоволено заяву ТОВ «АБК ДНІПРО» про забезпечення позову та зупинено рішення Комісії Східного міжрегіонального управління ДПС від 25.09.2023 №16270 про відповідність ТОВ «АБК ДНІПРО» критеріям ризиковості платника податку.
Згодом відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.10.2023 про забезпечення позову, за результатами розгляду якої, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 ухвалу суду від 10.10.2023 скасовано, а в задоволенні заяви ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення позову відмовлено.
З урахуванням викладеного, відповідач звертає увагу суду, що постанова про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання ухвали суду від 10.10.2023 є необгрунтованою та протиправною та підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №160/24752/23 задоволено заяву ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення позову.
Зупинено дію рішення комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.09.2023 №16270 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду.
В той же день, 10.10.2023 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73004006 на підставі виконавчого документу - ухвали суду від 10.10.2023 про забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що у межах виконавчого провадження №73004006 за невиконання ухвали суду від 10.10.2023 постановою від 19.10.2023 на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП накладено штраф в розмірі 5100 грн.
Не погодившись з ухвалою суду від 10.10.2023 про забезпечення позову, контролюючий орган оскаржив її в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №160/24752/23 апеляційну скаргу контролюючого органу задоволено. Ухвалу суду від 10.10.2023 у справі №160/24752/23 про забезпечення позову скасовано, в задоволенні заяви ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення позову - відмовлено.
Дана постанова набрала законної сили з дати її прийняття - 14.12.2023.
Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 19.10.2023, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404 «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 3 Закону №1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин 1, 5 статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону №1404).
Згідно пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина 6 статті 26 Закону №1404).
Відповідно до частини 4 статті 19 цього Закону сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина 5 статті 19 Закону).
За змістом частини 1 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3-х робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404).
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону №1404).
Аналіз зазначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/3986/16-а.
При прийнятті даного рішення судом враховано, що виконавчий документ (ухвала суду від 10.10.2023 про забезпечення позову) за невиконання якого на позивача накладено штраф, скасовано в судовому порядку (постанова ТААС від 14.12.2023 у справі №160/24752/23).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 139, 241-246 КАС України суд, -
Позовну заяву Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Хоменко Д.Ю. від 19.10.2023 ВП №73004006 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська