14 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35066/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» звернулось з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11 жовтня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) та компанією «UAB Rimartas» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №RG/30-22 від 30.09.2022 відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору. Найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в фактурі.
У відповідності до рахунку-фактури (інвойсу) №001346 від 02.10.2023 до вказаного контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки SCANIA, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , вартість якого складає 14 000,00 євро.
З метою митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України транспортного засобу декларантом 10.10.2023 подано до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA205140083645U9. Вказана МД в подальшому зареєстрована митним органом і присвоєно порядковий №23UA205140084276U6, оскільки у відповідності до пункту 8.6 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосування митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, реєстраційний номер МД, за якою надано картку відмови, не може бути присвоєний іншій МД.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: контракт №RG/30-22 від 30.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №001346 від 02.10.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну від 02.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023; висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку №9786/23 від 09.10.2023; договір доручення №10/21 на декларування та митне оформлення товарів від 10.09.2021; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023; платіжний документ - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023.
Після здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості заявленого товару декларанту надійшло електронне повідомлення від митного органу, в якому було зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 днів надати такі документи: договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару.; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайм-листи) виробника товару.
Декларантом на вимогу митниці надано декларацію країни відправлення №23PL341000E6409983 від 02.10.2023. Крім того, позивач заявою №11/10/2023 від 11.10.2023 повідомив митний орган про те, що ним надано усі можливі документи, які є достатніми для визначення митної вартості.
Однак, відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11.10.2023.
В пункті 33 спірного рішення митним органом зазначено, що «митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме:
відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу;
згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023.
У зв'язку з ненаданням декларантом на пропозицію митного органу додаткових документів, ним було визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України). Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації про вартість подібного/ідентичного товару, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби на рівні 21 000,00 євро за МД №UA408040/2023/007209 від 02.10.2023. Таким чином, відповідачем здійснено коригування митної вартості товару - транспортного засобу марки SCANIA, модель - R490, рік виготовлення - 2015, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , на рівні 21 000 євро.
Позивач не погоджується прийнятим рішенням й вважає, що воно прийняте всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов передбачених частинами другою, третьою статті 53 Митного кодексу України. Вказує, що у рішенні не вказано джерела інформації та відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.
Крім того, зазначає, що ним було подано вичерпний перелік документів для підтвердження митної вартості товарів за першим методом.
На думку позивача, митний орган при винесенні спірного рішення діяв всупереч положенням МК України, не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості, а відтак мотиви вказаних рішень вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам декларування та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.65).
У відзиві на позовну заяву (а.с.68-105) представник відповідача проти позову заперечила та у його задоволенні просила відмовити з наступних підстав.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» подано електронну митну декларацію №23UA205140083645U9 від 10.10.2023 на товар: сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка - Scania, модель - R490 - календарний рік виготовлення - 2015 - модельний рік виготовлення - 2015 - номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , - вид палива - дизель - робочий об'єм двигуна - 12742 см3 - потужність двигуна - 360 кВт - колісна формула - 6х2 - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2 - маса в разі максимального завантаження - 23800 кг - вантажопідйомність - 15400 кг - призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: Scania, SE. Торгівельна марка: SCANIA.
На підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем було подано документи, зазначені в графі 44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RG/30-22 від 30.09.2022; рахунок-фактура (інвойс) №001346 від 02.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 02.10.2023 з перекладом; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 08.082023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №378 від 04.10.2023 року; висновок про якісні характеристики товарів - експертна довідка №9786/23 від 09.10.2023 року; довідка щодо відповідності т/з екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023.
Декларантом митну вартість заявлено за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до графи 43 МД №23UA205140083645U9 від 10.10.2023.
Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу;
згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023.
Зазначає, що до митного оформлення декларантом було подано інвойс №001346 від 02.10.2023 в якому продавцем товару (власником) вказано компанію «UAB Rimartas». Проте, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 08.08.2023 року в графі C.1.1 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Разом з тим, зазначає, що жодних документів про перехід права власності від власника PROKOPIUK JAN до компанії «UAB Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.
Представник відповідача зауважує, що така невідповідність між інформацією, вказаною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та інвойсі щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю інвойс №001346 від 02.10.2023 підтверджує лише дані щодо якісних та модельних характеристик згаданого т/з, проте не свідчить про наявність у юридичної особи, а саме компанії «UAB Rimartas», будь-яких майнових прав щодо згаданого об'єкту. Також це суперечить п.п 1.1 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 згідно якого продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Водночас доказів переходу права власності PROKOPIUK JAN до продавця компанії «UAB Rimartas» надано не було, а у поданому до митного оформлення контракті №RG/30-22 від 30.09.2022 відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеними суб'єктами, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів.
Наголошує, що вищевказане є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, адже згідно ч.5 ст.58 МК України митна вартість - ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, вказує, що до митного оформлення долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 року, де однією з ідентифікуючих ознак є посилання на інвойс №2023/09-27/2 від 27.09.2023. Проте, до митного оформлення разом з МД подано інший інвойс, а саме №001346 від 02.10.2023. Тим самим уповноважені особи митного органу були позбавлені можливості ідентифікації платіжного документу №378 від 04.10.2023 з інвойсом №001346 від 02.10.2023. Зауважує, що як і номер контракту, так і нібито останні цифрові значення номера кузова не дозволяють належним чином ідентифікувати дане платіжне доручення із оцінюваним транспортним засобом, оскільки даний контракт не є одноразовим, а зазначення останніх цифр VIN-коду не означає, що ідентичними будуть попередні буквені/цифрові знаки.
Митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом такі не подавалися.
Таким чином, у зв'язку з виявленням розбіжностей в наданих ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» документах митним органом було винесено спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/12 від 11.10.2023.
З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості такими, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, представник відповідача у поданому відзиві заперечив проти розміру заявлених судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги та витрат, пов'язаних із залученням перекладача у зв'язку з їх очевидним завищенням.
У відповіді на відзив (а.с.106-118) представник позивача підтримала доводи викладені у позовній заяві та додатково вказала наступне.
На митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що згідно інвойсу серії ART №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанії «UAB «Rimartas», однак згідно відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 реквізити особи, на яку зареєстровано транспортний засіб, не кореспондується із заявленими до митного оформлення відомостями стосовно продавця товару, тому що продавець та власник товару не повинен обов'язково бути однією і тією ж особою.
Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту) зрозуміло, що продавцем є компанія «UAB Rimartas».
Крім того представник позивача вказує на те, що законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання перевірки повноважень продавця не входить до компетенції митниці та не впливає на числові значення митної вартості.
Зауважує, що власник товару згідно технічного паспорту не повинен бути однією і тією ж особою, оскільки в країнах-членах Європейського Союзу відсутній обов'язок змінювати технічний паспорт транспортного засобу у разі продажу автомобіля.
Разом з тим, зазначає, що ідентифікація автомобіля здійснюється за номером кузову, тому вказані розбіжності у визначенні власника не є визначальними, оскільки з поданих до митного оформлення документів чітко простежується, що позивач придбав транспортний засіб з номером кузову НОМЕР_1 . Однак позивач наголошує, що оскілки предметом розгляду даної справи є митна вартість автомобіля, а не встановлення факту особи, яка була фактичним продавцем вказаного транспортного засобу, тому таке зауваження митниці є необґрунтованим.
Позивач зазначає, що на підтвердження факту оплати товару надано копію платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023. Щодо реквізитів платіжного документу зазначає, що в платіжному дорученні №378 від 04.10.2023 в графі «призначення платежу» зазначено: «100 poperednja oplata za - SCANIA vin: 1694, іnvoice 2023-09-27/2 on 27092023 contrakt RG/30-22 on 30092022-870109000». Вказує, що у вказаному платіжному дорученні було допущено помилку щодо посилання на інвойс.
При цьому звертає увагу, що інші реквізити, зокрема контракт №RG/30-22 від 30.09.2022, найменування марки транспортного засобу - SCANIA, а також останні цифрові значення номера кузова - 1694 цілком кореспондуються з іншими поданими до митного оформлення документами. Відтак, вважає вказаний платіжний документ релевантним та належним доказом, який повністю підтверджує заявлену митну вартість.
Таким чином, представник позивача вважає, що Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного в розумінні норм МК України.
Щодо твердження представника відповідача про завищення судових витрат, заявлених до стягнення вказує, що доданих до матеріалів справи документів було достатньо для визначення законності та співмірності заявлених витрат.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 30.09.2022 між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) та компанією «UAB Rimartas» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №RG/30-22 відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Відповідно до пунктів 1.2., 2.1., 2.3. найменування товару, кількість, ціна товару обумовлюються у фактурі; поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP-Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати («Інкотермс-2010»); продавець зобов'язується надати наступні супроводжуючі документи - рахунок-фактура.
Згідно пунктів 3.1., 3.2. покупець має оплатити поставлений товар в євро, в терміни визначені продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури; покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (а.с.22-24).
На виконання умов вказаного контракту компанією «UAB Rimartas» було виставлено рахунок-фактуру серії ART №001346 від 02.10.2023 (а.с.25-27) до контракту №№RG/30-22 від 30.09.2022, згідно якого предметом купівлі-продажу є товар - сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка - Scania, модель - R490 - календарний рік виготовлення - 2015 - модельний рік виготовлення - 2015 - номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , - вид палива - дизель - робочий об'єм двигуна - 12742 см3 - потужність двигуна - 360 кВт - колісна формула - 6х2 - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2 - маса в разі максимального завантаження - 23800 кг - вантажопідйомність - 15400 кг - призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: Scania, SE. Торгівельна марка: SCANIA.
10.10.2023 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140084276U6 (а.с.28). Митна вартість товару заявлена за основним (першим) методом - на основі ціни товару, яка становить 14 000,00 євро.
До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями пакет документів, а саме: контракт №RG/30-22 від 30.09.2022 (а.с.22-24); рахунок-фактуру (інвойс) серії ART №001346 від 02.10.2023 (а.с.25-27); міжнародну товарно-транспортну накладну від 02.10.2023 (а.с.30-32); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 (а.с.33-35); висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку №9786/23 від 09.10.2023 (а.с.38-39); договір доручення №10/21 на декларування та митне оформлення товарів від 10.09.2021 (а.с.40-42); довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023 (а.с.43); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023 (а.с.44-48); платіжний документ - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 (а.с.49).
Декларанту митним органом листом запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару.; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайм-листи) виробника товару.
11.10.2023 декларантом було надіслано митному органу заяву №11/10/2023 в якій вказано, що ним було надано всі можливі документи по визначенню митної вартості (а.с.53).
11.10.2023 Волинською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 (а.с.54-55), відповідно до якого митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу;
згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023.
Враховуючи вищевикладені причини та положення частини 6 статті 54, статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, Волинською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006873 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 21 000,00 євро за МД №UA408040/2023/007209 від 02.10.2023 з врахуванням статті 64 МК України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: контракт №RG/30-22 від 30.09.2022 (а.с.22-24); рахунок-фактуру (інвойс) серії ART №001346 від 02.10.2023 (а.с.25-27); міжнародну товарно-транспортну накладну від 02.10.2023 (а.с.30-32); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 (а.с.33-35); висновок про якісні характеристики товару - експертну довідку №9786/23 від 09.10.2023 (а.с.38-39); договір доручення №10/21 на декларування та митне оформлення товарів від 10.09.2021 (а.с.40-42); довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №091023133 від 09.10.2023 (а.с.43); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023 (а.с.44-48); платіжний документ - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 (а.с.49).
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка - Scania, модель - R490 - календарний рік виготовлення - 2015 - модельний рік виготовлення - 2015 - номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 , - вид палива - дизель - робочий об'єм двигуна - 12742 см3 - потужність двигуна - 360 кВт - колісна формула - 6х2 - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2 - маса в разі максимального завантаження - 23800 кг - вантажопідйомність - 15400 кг - призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: Scania, SE. Торгівельна марка: SCANIA.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
відповідно до поданого інвойсу №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas» A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN. Документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу;
згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.
Щодо посилання митниці на те, що у поданому інвойсі №001346 від 02.10.2023 продавцем товару (власником) є компанія «UAB Rimartas A. Jucio. Skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuva. Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.08.2023 зазначений інший власник PROKOPIUK JAN та те, що документів про перехід права власності від власника компанії «UAB Rimartas» до PROKOPIUK JAN, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано, суд зазначає наступне.
Наявність розбіжності у вказаних документах щодо продавця товару у інвойсі та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу жодним чином не впливає на митну вартість товару. Крім того, декларантом для митного оформлення було надано тимчасовий дозвіл від серії PC/AAK №1046715 (а.с.36-37), в якому зазначено саме PROKOPIUK JAN.
Крім того, керуючись усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
З поданих митному органу та суду документів чітко вбачається, що продавцем товару є компанія «UAB «Rimartas». Згідно пункту 2.3. договору купівлі-продажу №RG/30-22 від 30.09.2022 продавець на виконання зобов'язальної частини договору має надати рахунок-фактуру (інвойс). Згідно поданого інвойсу серії ART №001346 від 02.10.2023 продавцем зазначено саме компанію «UAB «Rimartas». До матеріалів справи також долучено міжнародну товарно-транспорту накладну (а.с.30-32), в якій вантажовідправником зазначено компанію «UAB «Rimartas». Так само в сертифікаті на перевезення товару EUR.1 №PL/MN/AV №0008123 експортером зазначену компанію «UAB «Rimartas», при цьому товар є ідентичним товару, зазначеним у інвойсі, враховую vin номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 . Крім того, з долученої до матеріалів справи платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 вбачається, що позивачем було сплачено суму, зазначену у інвойсі серії ART №001346 від 02.10.2023, а саме 14 000,00 євро на рахунок компанії «UAB «Rimartas». Таким чином, зауваження митниці щодо вказаних розбіжностей є необґрунтованими.
Щодо зауваження митного органу про те, що згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №378 від 04.10.2023, що стосується інвойсу №2023-09-27/2 від 27.09.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001346 від 02.10.2023, суд зазначає, що відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) серії ART інвойс №001346 від 02.10.2023 ціна товару - транспортний засіб SCANIA, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 становить 14 000,00 євро.
Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №378 від 04.10.2023 позивач сплатив компанії «UAB «Rimartas» 14 000,00 євро.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана в МД №23UA20514008427U6 (графа 22) фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) серії ART №001346 від 02.10.2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Однак зі змісту контракту №RG/30-22 від 30.09.2022, а також з рахунка-фактури (інвойсу) серії ART №001346 від 02.10.2023 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов'язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв'язку із продажем йому товару компанією «UAB «Rimartas».
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість товару за основним методом на рівні 14 000,00 дол./США, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Таким чином, описка у платіжному документі в «призначенні платежу» у номері інвойсу є такою, що не позбавила митний орган, враховуючи подані при декларуванні документи, визначити товар та його вартість.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, витребовуючи виписку з бухгалтерської документації, відповідач також не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити.
Також безпідставною є вимога митного органу надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, оскільки надання таких документів є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, №UA205140/2023/000622/1 від 11.10.2023 (а.с.54-55) відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 21 000,00 євро за МД №UA408040/2023/007209 від 02.10.2023 з врахуванням статті 64 МК України.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов'язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205140/2023/000622/1 від 11.10.2023 слід визнати протиправними та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією №2427 від 28.11.2023 (а.с.19) в сумі 2 684,00 грн.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копії договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, укладеного між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» в особі директора Леоніда Бутиріна та Адвокатським об'єднанням «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» (далі - АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП») (а.с.56), додаткової угоди (замовлення) №02/11 до договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022 (а.с.57), рахунку №19 від 27.11.2023 за надані юридичні послуги (а.с.58), акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №02/11 від 27.11.2023 (а.с.59), рахунку 02/11/2023 (а.с.120), платіжної інструкції №2425 від 27.11.2023 (а.с.60).
Як передбачено пунктом 1 договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» приймає на себе доручення клієнта по наданню правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» по наданню правової допомоги і фактичні витрати, понесені АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» у зв'язку з виконанням договору.
Пунктом 5.1. передбачено, що за надану АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до договору.
Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється клієнтом за домовленістю між сторонами, шляхом внесення на розрахунковий рахунок АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» авансового платежу в розмірі визначеному додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №02/11 від 02.11.2023, сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) становить 8 000,00 грн.
Крім того, пунктом 2 додаткової угоди визначено послуги надані АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» позивачу, а саме: ґрунтовна консультація клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди, підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів, у разі необхідності підготовка та надсилання адвокатських запитів, здійснення підготовки інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в т.ч. але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо, здійснення повного супроводу адміністративної справи зазначеної в п.1 до повного виконання судового рішення в даній справі, представлення інтересів клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.
Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Відповідачем у відзиву було описано заперечення щодо суми, яка підлягає стягненню на правничу допомогу. Представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу з урахуванням складності справи у розмірі 8 000,00 грн. є завищеним та не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності.
В той же час Великою Палатою Верховного Суду вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 по справі № 200/14113/18-а.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи незначну складність справи, суд вважає завищеним розмір витрат за послуги з надання правової допомоги, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Згідно з частиною 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Так на підтвердження витрат пов'язаних із залученням перекладача до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №161/2023/1 від 27.11.2023 за послуги перекладу у сумі 2 500,00 грн. (а.с.61), акт прийняття-передачі наданих послуг №161/2023/2 від 27.11.2023 (а.с.62), яким підтверджено надання вказаних послуг ФОП ОСОБА_1 та платіжну інструкцію №2426 від 27.11.2023 (а.с.63) на суму 2 500,00 грн. Крім того до поданої представником позивача відповіді на відзив долучено довідку №161 від 19.12.2023 з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача Суворової Олександри Вікторівни та Прокопчук Наталії Василівни, рахунок-фактура №161/2023/2 від 27.11.2023 на суму 2 500,00 грн. (а.с.115).
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.
Представником відповідача у відзиві дані судові витрати, понесені позивачем, визнавалися вкрай завищеними та неспівмірними.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пов'язані із залученням перекладача у розмірі 1 500,00 грн.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, витрати пов'язані з надання правової допомоги у розмірі 4 000,00 грн. та витрати пов'язані із залученням перекладача у розмірі 1 500,00 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000622/1 від 11 жовтня 2023 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати в сумі 8 184,00 грн (вісім тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (вулиця Шопена, 22а, місто Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 43521405).
Відповідач: Волинська митниця (вулиця Призалізнична, 13, село Римачі, Ковельський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя А.Я. Ксензюк