14 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2362/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДВС у місті Луцьку) про визнання протиправною бездіяльності щодо незняття арешту з нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 3462049 від 14 липня 2006 року), накладеного на підставі постанови АА675090 від 05 липня 2006 року; зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 3462049 від 14 липня 2006 року), накладений на підставі постанови АА675090 від 05 липня 2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2024 року позивачу стало відомо про наявність накладеного арешту на належне йому нерухоме майно. Підставою обтяження вказано постанову виконавця Державної виконавчої служби у місті Луцьку Левчук О.О. №АА675090 від 05 липня 2006 року. Позивач стверджує, що він не був стороною виконавчих проваджень, а тому 12 лютого 2024 року звернувся до Відділу ДВС у місті Луцьку із заявою про зняття з його майна безпідставно накладеного арешту. Однак у відповідь на заяву відповідач письмово відмовив у задоволенні заяви, при тому що підтвердив про неможливість ідентифікувати, в межах якого виконавчого провадження накладено арешт в реєстрі обтяжень.
Позивач вважає, що необґрунтована відмова відповідача у знятті арешту за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку будь-яких осіб, що підтверджується відсутністю будь-яких виконавчих проваджень, в яких він був би боржником, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням положень частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, заяв представників сторін про розгляд справи за відсутності сторін (а.с.22, 28) справу розглянуто судом у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
12 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу ДВС у місті Луцьку із письмовою заявою (вх.№3612 від 12 лютого 2024 року) про зняття арешту з належного йому нерухомого майна (обтяження №3462049), накладеного на підставі постанови АА 675090 від 05 липня 2006 року (а.с.21).
Відповідач листом від 21 лютого 2024 року №43421 повідомив, за яких умов відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» може бути знято арешт з майна боржника, та вказав, що неможливо ідентифікувати, у межах якого виконавчого провадження був накладений арешт (обтяження №3462049 від 14 липня 2006 року), й тому відмовив у знятті арешту (а.с.6).
Як видно з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є (не був) стороною будь-якого виконавчого провадження (а.с.8).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (довідка від 27 лютого 2024 року №367531621) наявні відомості про арешт нерухомого майна (квартири по АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер обтяження 3462049 від 14 липня 2006 року; підстава обтяження - постанова виконавця ДВС у місті Луцьку Левчук О.О. від 05 липня 2006 року АА675090 (а.с.7).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, позивач звернувся із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
На час накладення арешту на нерухоме майно позивача (обтяження вчинено 14 липня 2006 року на підставі постанови виконавця від 05 липня 2006 року АА675090) умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентувались Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).
Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Як передбачено частинами першою, другою статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону №1404-VIII).
За обставин цієї справи право власності на нерухоме майно, на яке накладено арешт, не оспорюється та відсутні підстави для застосування механізму зняття арешту, встановленого частиною першою статті 59 Закону №1404-VIII.
Водночас у цій справі встановлено, що арешт накладений постановою державного виконавця ДВС у місті Луцьку від 05 липня 2006 року АА675090, при тому що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні будь-які виконавчі провадження, у яких позивач ОСОБА_1 був боржником, та відповідач у листі від 21 лютого 2024 року №43421 підтвердив про неможливість ідентифікувати виконавче провадження, у межах якого був накладений арешт. На вимогу ухвали суду від 06 березня 2024 року про надання документів виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт, відповідач повідомив про відсутність виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 , які перебували на виконанні (а.с.20).
Оскільки матеріали справи не містять доказів існування стосовно ОСОБА_1 виконавчих проваджень (ні відкритих, ні завершених), які б обумовлювали необхідність залишення чинним накладеного на його майно арешту, то його незняття відповідачем, який навіть не зміг підтвердити правові підстави для накладення арешту, безумовно порушує майнові права позивача. Відповідач, на думку суду, мав би вчинити дії щодо припинення арешту.
Отже, позов належить задовольнити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений згідно із квитанцією від 28 лютого 2024 року (а.с.4, 13). Належних доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27А, ідентифікаційний код юридичної особи 35041461) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови АА675090 від 05 липня 2006 року (реєстраційний номер обтяження: 3462049).
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови АА675090 від 05 липня 2006 року (реєстраційний номер обтяження: 11266029 від 14 липня 2006 року).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк